Розділ «На варті»

– Ох, ох!.. Мейн-ґот! І Жан мій утікав, – промимрив жалібно Фрик, озираючись навкруги.

– Казала ж я: дивіться, прислухайтеся... Казала, що вони щось недарма... Ох, буде нам лиха година... – нила Іваниха.

– Але нічого нам. Брами не розіб’ють, бо онде гармата. До речі, треба її буде набити. А отієї брами, що в тому дворі, так не розіб’є ніяка сила. Стіни скрізь високі та міцні, нехай лиш хто спробує здертися. Та й ми ж тут не безрукі. Ніч пересидимо, а завтра повернуться псарі, переловлять усіх та й по всьому, – говорив Борис – А ходімте лиш ми, чоловіки, обдивимося навкруги оцей двір та садок, чи не сховався хто. Ви, тітко, йдіть собі в дівочу та лягайте спати.

Іваниха кивнула головою дівчатам і пішла з ними на чорний двір.

Тихо знову стало в цьому дворі. Блимав каганець, і від його блимання на стінах двору танцювали тіні.