Розділ «Що надумав Григор»

– Ні, ні! Це марна втрата, – заперечив Григор. – Хто б з вас не пішов туди, то тільки б опинився в льоху, бо ви тепер уже залічені до ворогів. А в мене ще є надія, і я спробую обійти Бориса, як то кажуть, «обкрутити курячим зубом». Може, викручусь, а може, вскочу. А ви, коли маєте охоту подивитися смерті у вічі, то для того знайдеться незабаром і час, і місце.

Помовчавши трохи, Григор сказав Яськові, що він проведе Самка до того дуба, де він уже сидів сьогодні, щоб посидів ще та постежив.

– Дивися ж, брате, хоч би ти що побачив там у дворі, хоч би ти бачив, що мене там катують, убивають, то не ворушись, поки тобі не скаже коваль Ярема, що робити далі. Пам’ятай, брате, на що ми йдемо, і не схиби, не продай ненароком нашої справи. А потім Ясько й Марко підуть на допомогу ковалеві Яремі.

– Ми з Досею теж підемо до брами, – сказала сліпа.

– Тільки не наближайтеся, щоб не почули з двору. А увійдете у двір уже тоді, коли буде одчинена брама. Та ще скажете Яремі, щоб обережніше поводилися з вогнем біля льохів, бо там у комірчині є дуже багато гарматного пороху, – попередив Григор.