Розділ «Гостинний пастир»

– Випєй, свєт мой, із моїх рук за нашу любовь.

Глянув піп жадливо на свою дружину вродливу, вихилив до дна коряка і вирячив очі від задоволення. Почала вона частувати й гостей; Самко одмовився, а Марко пив та, загубивши сором, кінчав усе, що на столі.

Не одмовлявся і піп від вистоялочки, але швидко впився, бо почав спершу співати божественних, а потім, забувши про все в світі, затяг сороміцьких пісень, отих, що співають на весіллях п’яні баби. А попадя не соромиться, тільки посміхається.

Співав, співав піп, а потім вже і мугикав, а далі схилився на стіл і заснув.

Понесли попадя з наймичкою п’яного попа, наче мертвого, у другу кімнату, а потім запропонували й гостям лягти відпочити. Самко погодився, побачивши, що Марко куняє.

Повела попадя гостей в якусь порожню кімнату, де вже були послані ліжка. Маркові усе байдуже, навіть і те, що, йдучи, він собі набив аж дві ґулі на лобі, зачепивши одвірки. Сів на ліжку, блимає очима, мов сова, та гикає голосно.

Пішла матушка, залишивши гостей. Марко схилився на ліжко й заснув. А Самко, хоч і хотів спати, але прийшло йому на думку, що чогось недарма поклала їх господиня спати окремо. Може так їй піп наказав, побачивши золотого, та оце вони змовилися, щоб їх обікрасти. Довго кріпився, не спав, а потім незчувся, як і заснув.