Розділ «Чудо-багатир»

Побалакавши з москалем, чи краще попослухавши його сумних пригод, запитав Самко, де можна купити хліба.

Той сказав, що можна тільки в Мітріча, або в попа, бо тільки в них є зайвий хліб.

Не хотілося Самкові звертатися до того страшного Мітріча, не хотілося й до попа. А до когось треба, бо без хліба не проживеш. Краще вже піти до попа. Прощаючись із старим москалем, Самко витяг із сакви золотого й дав йому. Узяв москаль золотого, подивився на обидва боки, промовив: «Вот єдят єго мухі», і повернув його Самкові. А коли той сказав, що він йому дарує, так москаль замахав злякано руками й одмовився, кажучи, що це дуже великі гроші, а коли б він їх узяв, то була б йому з ними халепа; сказали б, що він когось пограбував або вбив, почали б його тягати. А коли б довідався Мітріч, що в нього такі гроші, то відняв би їх та вимагав ще стільки або більше.

– Спасібо вам, братци! Такіє дєньги для салдата-калєкі, да єщо крєпостново, самоє опасноє дєло. А дєтішкі мої, єслі нє подохнут, то как-нібудь вирастут. Маршіровку оні будут знать хорошо, – казав старий москаль.

Попрощалися з ним бурсаки та й пішли до попа.