Розділ «Загадкові мисливці»

– Ну, тоді впораємось, – каже Сива Шапка.

– Та вже наука Старого мусить щось зробити, – погодився Абрум.

Аж ось підійшов до возів ще один хтось і промовив:

– Добривечір.

– Як там наші копачі? – запитав його Сива Шапка.

– Та вже покопали кабиці, – одповів той, що прийшов.

– А музики є? – запитав знову Сива Шапка.

– Уже є, – одповів той. – Вони чекають отам у завулку.

– Тоді будемо готуватися та рушати. Дивіться ж, хлопці, щоб кожний з вас знав, що коли робити, бо один проморгає, то всім погано, – попередив Сива Шапка своє товариство.

Не розуміє Самко, що вони надумали робити, але, побачивши, що всі поробилися суворі та поважні, і йому зробилося чогось страшно.

Абрум мовчки подав Самкові жіночу керсетку, той догадався й одягнув, потім надів йому на голову віночка з квіток, розправив на потилиці рясні стрічки. Усі інші мисливці теж почали перев’язувати один одного рушниками та хустками. Один з них сів рядом із Самком, посідали й усі інші, окрім Абрума і рушили помалу з майдану. Проїхали трохи, потім зупинилися в завулкові, на задній віз сіло ще троє людей; то були музики, бо Самко почув, що брязнули цимбали. Рушили знов, але їхали помалу.

Проїхали чимало довгою вулицею, всі мовчали. Аж ось почало розвиднятися. На перехресті Сива Шапка, що правив на передньому возі, де сидів Самко зі своїм молодим, крикнув: «Ну-ну!» і підняв пужално вгору. На другому возі позад Самка почувся спів: то поїжджани затягли пісні, та такими п’яними й хрипливими голосами, неначе вони справді пили декілька днів на весіллі, а оце вже перепилися й похрипли.

Дивилися на весільний поїзд міщани та перекупки, що йшли по торгу та заздро посміхалися.

– Ну-ну! – гукнув ще раз Сива Шапка і помахав пужалном.

Зацигикала на задньому возі скрипка, забрязкотіли цимбали й загув бубон, погнав Сива Шапка своїх пару коней, загаласали, затюкали п’яні поїжджани, загуркотіли колеса возів. Справжній весільний поїзд та й край.

Ось і застава. Вибігли з куреня вартові, дивляться на веселий поїзд та сміються. Їм не наказано затримувати або зупиняти поїжджан. Та ще спробуй зупинити п’яних городових козаків, то й лиха з ними наберешся.

Од’їхали поїжджани далеченько од застави. Почав Сива Шапка здержувати коней та позирати назад, немов когось виглядаючи. Дивиться стурбовано. Нарешті він зупинив коней і, ставши на возі, почав дивитися в той бік, де Чернігів.