Розділ «Згадав пораду»

Коли Абрум розпитав гаразд про все, що сталося, в якому саме будинку, які з себе оті пани, то засмутився.

– Погана зовсім справа. Це ж дуже великі пани, вони бувають біля самої цариці. Біля воріт їхнього будинку стоїть завжди москаль з рушницею. Виходить, не прості пани, – сказав сумно Абрум. – Тут уже я сам не зможу нічого поробити. А треба робити, не гаючись, бо один день проморгаєш, то вже не здоженеш. Треба сповістити про це одних людей, що в лісі, бо Старий дуже далеко. Поки дійде до нього звістка, то може буде вже пізно. А щоб довідатися, що там робиться з отим полоненим бурсаком, Самковим товаришем, треба великих грошей, щоб купити когось з прислужників. А саме, як на те лихо, нема таких грошей, та ще й субота сьогодні. От лихо! – бідкався Абрум, ходячи по кімнаті. – А проте, треба, щоб для Старого було все зроблено. Хоч умерти, а зробити, – сказав твердо Абрум.

Він раптом стрепенувся, очі заблищали рішучістю. Видно, щось надумав. І сказавши Самкові, щоб був мов дома, пішов швидко з хати.