Розділ 21

– То я тобі нагадаю. З Богуслава я родом, а ти, гаспиде, фільварки там свої маєш. Ти нас, вільних осадників, записав до кріпаків своїх, бо не могли податків сплатити нестерпних. Знаєш, що сталося з моєю родиною? Мене тримали в буцегарні, бо посмів запротестувати, батька твої гайдуки на смерть забили, матір померла від тяжкої праці та хвороб, а сестричка маленька сконала з голоду. Ти навіть не знаєш, проклятий Авраму, як я довго чекав зустрічі з тобою.

Раптом орендар побачив ще кількох гайдамаків, що шукали його. Чи було це так, чи йому вже зі страху привиділося, та декілька коліїв також ходили поміж рядами, розпитуючи:

– Говоріть, скурві сини, де Аврамко.

Божевільний страх надав йому сили. Він з неймовірним криком вирвався від гайдамаки й кинувся тікати, не оглядаючись. Він біг, як йому здавалося, наче олень, навіть пантофлі погубив, залишившись в одних білих панчохах. Десь за кілька гонів насмілився озирнутися – троє гайдамаків таки бігли за ним, ніби гончі пси за зайцем. Він повернув до людських городів, спробував перестрибнути через чийсь високий паркан. Проте гайдамака зловив його за ногу. Орендар намагався щосили, проте перестрибнути паркан так і не судилося – колії гуртом стягнули його.

– Не втечеш, гаспиде, ось тобі за все.

І три ножі один за одним увійшли в його тіло.

Розгром Умані тривав цілий день. Старшинам таки вдалося врятувати місто і його мешканців від повного винищення, хоча чимало ворожої крові випила сьогодні спрагла, потріскана земля. Чимало цієї крові текло бруківкою і стікалося у широкі калюжі. Чимало панів знайшло того дня свою смерть, для багатьох євреїв Умань стала братською могилою.

Для гайдамаків цей день став великою перемогою. Здобуттям цього міста вони розчистили собі дорогу далі на захід, Умань стала для них плацдармом для нового великого походу, який мав звільнити від панського ярма всі українські землі.