Розділ 12

Ченці тим часом розмовляли з отаманами, утрясаючи подробиці майбутнього молебню.

«Таки буде гроза», – вирішив про себе Максим і рушив до свого коня: у Коші було ще багато роботи, треба було утрясти ще чимало всяких справ.

Колії вже посідали на коней, як раптом на змиленому румаку в монастир влетів один дозорець.

– Де батько, де Залізняк? – крикнув на весь монастир.

Максим занепокоєно вийшов:

– Що таке?

Дозорець підбіг.

– Батьку, з Медведівки вирушив Воронович. Він їде сюди.

Залізняк, хоч і сподівався на таке, але все ж вірив, що пан ротмістр не буде так поспішати, і їм вдасться його випередити. Та дарма, пізно шкодувати.

– Скільки їх?

– Десь дві тисячі. Скоро будуть тут, бо всі на конях, їдуть швидко.

Залізняк лише свиснув. Тоді він задав ще декілька питань, вартовий відповів. Залізняк оглянувся – отамани вже позбиралися.

– Браття, треба буде зустріти гостей.

– Як же будемо зустрічати – їх немала сила. В’яжемося в бій – то відразу наш план швидкого наступу зірветься. Може, краще переховаємося? – сказав Швачка.

– Тоді пани монастир спалять, – зауважив хтось.

– Заховатися – не вихід. Вони почнуть по лісах товктися – можуть на табір наш натрапити, і так доведеться битися. Краще нападемо на них несподівано та розгромимо. А доки недобитки збиратися будуть, доки вість дійде до інших – ми вже виступимо.

Заперечив Неживий:

– Де ж ми їх перехопимо, де зробимо засідку? Дві тисячі – велика сила, так просто не здолати. Ми не встигнемо приготуватися.

– А тут нічого готуватися, – було видно, що план у Максима вже був. – Дамо їм бій прямо тут, у монастирі. Тут подвір’я вузьке – їм ніде буде розвернутися, і вони не зможуть скористатися своєю перевагою у чисельності. Крім того, пани не чекатимуть опору. Вони, щоб себе не переобтяжувати, не брали ні мушкетів, ні списів – так що опору великого не чекають. Ти ж, Семене, біжи до Коша, піднімай товариство. Ми тут будемо триматися, доки зможемо, та й ви не баріться. Треба оточити панів зі всіх боків та знищити!

Неживий кивнув головою: наказ зрозумів. Він швидко пішов до свого коня та з декількома своїми близькими товаришами вискочив з монастиря крізь відчинену браму.