Розділ 12

Ви є тут

Судний день

Іван Левченко стояв біля свіжої могили.

– Пробач мені, Марусю. Не вберіг.

Голос його був сухим, так ніби кожне слово давалося йому із великим трудом. Слова бриніли гіркотою і болем, однак очі козака навіть не блиснули сльозою, немов запеклися.

Лише годину тому йому розповіли про смерть коханої дівчини і її похорон. До того ніщо не віщувало біди: гайдамаки відпочивали перед черговою вилазкою, вечеряли, жартували, навіть сміялися. А тут таке…

Він ще трохи постояв, тоді взяв землі із могилки і сховав собі за пазуху.

– Я знайду їх.

Серед гайдамацької братії Іван відразу зажив поваги і доброї слави. У лісі на той час зібралося кілька десятків озброєних людей, котрі так само, як Іван, мали свої порахунки з панами. Це були переважно молоді хлопці, багато хто із них втратив найдорожче, тож вони готові були йти до кінця.

Після того, як вони пограбували орендаря Аврамка, гайдамаки зробили ще кілька нападів на орендарів та дрібних дідичів, пограбувавши та настрашивши. Місцеві хлопці знали, котрий пан добре відноситься до своїх підданих, а котрий – з них знущається. От останніх і провідували гайдамаки. Слава про їхній загін швидко розійшлася по околиці, однак пани були зараз занадто зайняті справами конфедерації.

Позаду Левченка стояло десь біля десятка озброєних козаків, а поміж ними Гаранджа, Моторний і Борщик. Мовчали. Вони бачили, як змарнів їхній товариш, як зблід, а очі його налилися кров’ю. Ні, він не кричав, не плакав, не проклинав своєї долі. Лише стояв, стиснувши кулаки.

До товариства підійшли іще озброєні гайдамаки, тягнучи за собою напівпритомного чоловіка.

– Отамане…

Левченко обернувся до своїх товаришів, вони ж поставили перед ним навколішки полоненого, що ззовні був схожим на єврея. Так і є – Аврамко.

Левченко зазирнув йому в очі.

– Хто це зробив?

– Пан Канівський! Клянуся Єговою – це його робота! – хотів крикнути, але якось просичав від страху єврей, відразу збагнувши, що саме має на увазі цей чоловік, котрого орендар бачив уже вдруге…

– Де він зараз?

– У Жаботині. Вони туди збиралися, я чув! Хочуть на монастир напасти!

Левченко був незворушний.

– Чому цей упир вибрав саме Марусю, і що ти робив тої ночі в замку?

Аврамко почав труситися ще більше.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судний день » автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи