Розділ «19»

— Це не доведено, хто раніше пішов, — сказав Павленко. — І взагалі, ви нічого не знаєте! — плачливим голосом додав він. — Мені не в голові був якийсь чайник. Я не знав, що він на плиті, я до кухні не заходив…

— Неправда, знали, — втрутився Коваль. — Це ви попросили кави? Ви. Ніна Барвінок пішла на кухню, набрала у чайник води і запалила плиту, а на стіл перед вами і Журавлем поставила чашки…

— Я теж був напідпитку. Не так, як Журавель, але все ж… І пішов, не заглядаючи до кухні.

— Ви сиділи у кріслі?

— Так.

— З вашою участю ми провели слідчий експеримент і переконалися, як ви знаєте, що з того місця, де ви сиділи, добре видно плиту.

— Я не дивився на неї тоді, гори вона пропадом!

— Ви чекали кави. І вас мало б цікавити, чи скоро закипить чайник.

— У людини, коли вип’є, швидко змінюються бажання.

— Цілком правильно. Крім спраги…

Так, і Ковалю, і Співаку було нелегко без переконливих доказів. Це розуміли і вони самі, і, очевидно, підозрюваний.

— У вас немає і не може бути жодних доказів, — повторив Павленко, — і усі ваші домисли, як кажуть, химині кури… Так, так!

— Еге ж, — несподівано погодився Коваль, вкрай здивувавши цим підозрюваного. — Прямих доказів у нас немає. І навіть ваше зізнання ще не приведе вас на лаву підсудних, якщо не знайдемо підтвердження вашої вини.

І Співак, і полковник чудово розуміли, що визнання не є «царицею доказів», проте у даному випадку вони не могли без нього обійтись і прагнули його мати.

— Саме так, — задоволене кивнув Павленко. — Саме так, — повторив він ущипливе, і жилочка на щоці, яка уже перестала було сіпатися, ще раз смикнулася. — Якщо ви й виявили б на ручці плити або на чайнику мої пальці, то це теж не доказ. Я не раз і не два бував у Антона. Міг коли-небудь і допомогти по господарству…

— Так, — погодився полковник, — на сьогодні тільки ми знаємо, що ви не захотіли виключити плиту, коли пальник залила вода. І ви прекрасно розумієте: доти, поки це знаємо тільки ми, слідство офіційно звинуватити вас не може. Без переконливих доказів ми поки що безсилі. Як відомо, згідно з законом, усі сумніви витлумачуються на користь підозрюваного. Але хочу, щоб ви знали і не обманювалися: я не заспокоюсь, поки не розшукаю доказів. Якщо я не помилився у своїй підозрі, то повинен довести вашу провину в ім’я справедливості вищого закону людського співжиття.

— Навряд чи коли-небудь знайдете такі докази, — похмурий відчужений погляд Павленка пожвавився. — їх неможливо знайти.

— Якщо помиляюсь — прийму будь-яке покарання. Але переконаний, що так не станеться, бо у мене, крім окремих фактів, ще є два серйозні спільники.

Павленко здивовано глянув на полковника:

— Ніна?