Йому чомусь раптом знову згадався ліс його дитинства, таємничий Колісниковий гай, в хащах якого заблукав дитиною, смута, що охоплювала його в ньому. Певне, тому це згадалося, що він і тепер намагається зазирнути у найсхованіші куточки, тепер уже людської душі, намагається зрозуміти ніяк непояснимі вчинки, щоб таємне стало явним, і, як завжди, терзається смутою, сумнівами, чи зможе з почуттям виконаного обов’язку вийти з темних хащ невідомого на вільний простір істини.
Співак теж бачив, що підслідний переживає якийсь гострий внутрішній конфлікт.
— То як, Павленко, — спитав він, — може, все ж таки розкажете правду? Я ж бачу: в вас борються протилежні почуття… Полегшіть собі душу щиросердою розповіддю.
— Борня духу в людині незбагненне таїнство її…
Незадоволено буркаючи собі під ніс, полковник підписав перепустку. Співак нагадав підслідному, що той не може поки що нікуди виїздити без дозволу…
Вячеслав Адамович кивнув і, сутулячись, важко ступаючи і похитуючись, немов на нього тиснув надмірний тягар, вийшов з кабінету.
20
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «…І жодної версії! » автора Кашин В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19“ на сторінці 6. Приємного читання.