Розділ «11»

— Його спитаєте, коли приїде.

— У вас з ним не було на що тему розмови?

— Ні.

— Отже, підсумуємо нашу бесіду, — занотовуючи останню відповідь Павленко у протокол, промовив полковник. — Ви нічого не знаєте про цей останній вечір Журавля. Ви були вдома, поралися по господарству. Чоловік прийшов десь о сьомій годині або близько неї, напідпитку, ви його примусили поїсти. І що ж далі? — відклав Коваль ручку.

— Він ліг спати, — з подивом у голосі промовила жінка. — Що ж іще!

— Так, так, — сказав Коваль. — Йому було ясно: Варвара Олексіївна щось намагається приховати… Вона заперечувала все, що хоч трохи наближало полковника до уточнення часу, коли розійшлися гості Журавля. Що примушує її так діяти? Адже поки що її чоловіка ні в чому не підозрюють. Виходить, вона сама не задовольняється версією нещасного випадку і вирішила, що міліція шукає винних.

— Чому ви весь час говорите неправду, Варваро Олексіївно? дивлячись жінці прямо в очі, — спитав Коваль. — Ви за когось боїтесь? За чоловіка?

В округлих совиних очах жінки з’явився тьмавий вогник.

— Не провокуйте мене, товаришу полковник. Я нікого не захищаю, ні за кого не боюсь. Будемо одверті: якщо хтось і винен, що забув перекрити газ, то це або він сам, або його коханка, Ніна, вона ще залишалася і пішла пізніше. У них, знаєте, були свої, дуже дивні взаємини.

— Ви ж не стежили за часом!

— Я чула через двері, як вона викликала ліфт і поїхала. Ліфт у нас так гуркоче, що хочеш не хочеш почуєш… Та, зрештою, якби й Слава мій залишився, який в цьому злочин? Так що мені нема чого приховувати, обдурювати… і боятися нічого…

Коваль не міг не погодитися з логікою Варвари Олексіївни. Й справді, п’яний Павленко, якщо й залишався з Журавлем і пішов останнім, міг не помітити чайника на плиті, тим більше що вони сиділи у кімнаті, а не на кухні.

Немов перевіряючи себе, Коваль витяг з папки, яку приніс до кабінету, фотографії квартири Журавля, зроблені, коли відчинили її. На одній з них, сфокусованій на кухню, через дверний отвір було видно плиту і чайник на ній. Але це ще нічого не доводить: щоб виявити якусь невідповідність, помітити, що вогонь не горить, а ручка повернута на газ, і справді треба було дуже уважно придивитися.

— А ми нікого не обвинувачуємо у злочині. Ви неправильно мене розумієте, Варваро Олексіївно. Моє завдання — з’ясувати обставини смерті Антона Івановича Журавля, установити істину. А обвинувачувати буде прокурор, якщо виявиться злочин…

І все ж Коваль відчував, що Варвара Олексіївна чогось боїться, нещира з ним… «Все-таки чому вона не повідомила чоловіка про загибель друга? — думав він, поки жінка підписувала аркуші протоколу. — Чому? Чого вона боїться?»

Відповіді Дмитро Іванович не мав і, позначивши час, розгонисто підписався на її перепустці…