Розділ «ВІДПЛАТНІ АКЦІЇ»

Село Семушова було досить велике і з півночі притикало до лісу. Якщо не всі могли на відпочинок приміститися в селі, то частина розташовувалась в лісі.

К-р Прут взяв у полон тридцять польських вояків, їх приміщено в двох хатах під острою вартою. Командні склади розташувались в селі. Розвиднілось.

Наш сотенний склад ще не спав. Цікаво нам було, які втрати маємо. Не було можливості когось з командирів спитати, але як бачимо по вояках і командирах, то акція вдалась, і Бірчу знищено. Але як — невідомо. Біля обіду к-ри куренів вже знали про перебіг акції. Обидва курені мали успіхи, бо підійшли майже до ворожих становищ, чого ворог не сподівався, що УПА може вдарити на їхні твердині. К-р Прут має трьох вбитими і п'ятьох легко пораненими. К-р Різун має лише сім поранених, з тим одного тяжко.

Польські вояки взяті в полон к-ром Прутом покулились, мов ягнята. К-р Прут звернувся, щоб наш виховник Зорян вклав їм трохи пропаганди, і треба їх відпустити. Службовий старшина зібрав всіх полонених до купи на поляну. Вони зі страху трясуться, бо не знають, що з ними буде, бо їм їхні командири змальовували УПА як бандитів, що лише грабують і мордують польське населення. Коли до них підійшов виховник Зорян, вони всі позривалися на ноги, але він наказав їм знову сідати. Запитав їх, чи вони розуміють українську мову. Нараз всі відповіли, що розуміють. Зорян промовив:

— Вояки Польської Обивательської Армії! Вам напевно ваші зверхники говорили, що УПА, то є купа бандитів (ми про це дуже добре знаємо), УПА лише нападає і мордує невинне польське населення. Ви сьогодні самі переконалися, що то брехня. УПА не є банда, але велика здисциплінована армія, краща від польської чи більшовицької. УПА має своє командування, свій політичний провід, який керує боротьбою. УПА не бореться за здобуття чужої землі, а бореться за здобуття Української Самостійної Держави. Ми боремося проти більшовицького поневолення. Ви будете відпущені до своїх частин. Перекажіть своїм колегам, хто така УПА і за що вона бореться. Не слухайте більшовицької пропаганди, бо вони імперію будують на брехні, — те ви скоро пізнаєте. Я вам передаю відозви до польської армії і до польського народу.

По промові Зорян підійшов до них, подав їм руку, що зробило на них приємне враження. Вони з радості кланялися і дякували за чемність, на яку вони не сподівались. Полонених було затримано до вечора.

Протягом дня вояки мали можливість зпізнатися з нашими побратимами-наддніпрянцями, які цікавилися нашою боротьбою на Заході. Найважніше було для цікавих, як до нашої боротьби ставиться наша політична еміграція, бо їм там, на східних землях Україпи, це мало відомо. Обидва курені складалися майже зі старшин і підстаршин Червоної Армії. Всі вони усвідомлювали, чого вони вступили в УПА, хоч декотрі не говорили чистою українською мовою.

По доброму відпочинку, під вечір, надійшов наказ приготовлятися до відмаршу. Всі ми попрощалися, стиснули дружньо руки, з надією, що стрінемося у Вільній Україні.

Полонених відпущено в їхню сторону. Наша сотня відмашерувала на свої оперативні терени, а два курені попрямували в Бєскид, а відтак вони мали йти рейдом на Словаччину, Угорщину і Румунію.

Наші вояки були дуже подивовані тими куренями. Яка в них дисципліна, завзятість, а особливо патріотизм! Як хотілось бачити Україну вільною!

Ніч була погідна, але вже повівав холодний вітер, так що було добре машерувати. Над ранком прибули ми до села Ляхавн, і там вирішено закватирувати. Селяни кажуть, що поляків не було вже кілька днів. Селяни вже довідалися, що була акція на Бірчу, що бандерівців було понад десять тисяч, що частково Бірчу знищено. Про кількість вбитих і поранених ще не можна було довідатися.

По акції на Бірчу якийсь час польське командування не висилало експедиційних частин в терен. Деякі села частково були вивезені, а частина населення, яка схоронилася, залишилася на місцях. Залишені селяни приготовляються до зими. Є чутки, що ворог не буде нікого зимою переселяти. Сотня часто змінювала місця постою і кватирувала переважно по селах.

Природа почала мінятись. Пожовкле листя майже поопадало, температура також змінилася. Наближалась зима, яка для українських повстанців ніколи не була сприятливою. Нам треба було заздалегідь приготуватись до зими: треба було придбати харчів, на випадок ворожої блокади, якої ми завжди сподівались. Якщо не буде можливости зайти до села, треба мати харчі в магазинах, а також зимові убрання.

Найбільше працювала теренова сітка ОУН. В усіх випадках населення жертовно нам допомагало. УПА була великим пострахом не лиіпе для польських селян, але і для польської армії, бо де б УПА не робила акції, то завжди мала успіхи, розбиваючи ворожі частини. Хоча часом відділиУПА робили акції малими частинами, у поляків було завжди враження, що "бандеровциф" було кілька сотень. Наші відділи оперували на знайомих теренах, а до того ж мали дуже добру розвідку. Що було заплановано польсько-більшовицьким командуванням, все те УПА знала заздалегідь. Якщо якусь частину висилали в терен, де оперували наші відділи, то найперше копали рови для оборони і ночами спали в тих ровах. Не дивлячись на ліквідацію переселенчих комісій, ворогові таки вдалося вивезти частину населення на схід.

Польське військо намагалося забрати майно, яке залишилось по виселенні, але не завжди їм те вдавалось. Наші відділи, коли довідувались, що дане село вивезли, то наскакували, розгромлювали залогу, і селяни повертались до своїх сіл. В той самий час, як сотня Громенка робила акцію на Кузьмину, сотня Бурлаки зробила акцію на село Воля Корінецька, де була ворожа залога. Сотня Бурлаки розгромила цей бандитський осередок без втрати жодного вояка.

Дня 29-го листопада знову були бойові відплатні акції за грабунки українського населення. Сотня к-ра Бурлаки виконала акцію на Гуту Березку, а наш відділ — на село Рудавку.

Зближалась невблаганна і жорстока зима. Земля почала замерзати. Хоч снігу ще не було, але грудневі морози і вітер добре дошкуляли. Зближався Свят-Вечір. Хоч вояцтво було постійно в боях, але таки знаходило час на різні розради. Кожному воякові було цікаво, де сотня буде святкувати Свят-Вечір, як то дозволить ситуація. В теренах було спокійно, тому немає думки, що ворог буде слідкувати, де сотня відзначатиме свято.

Після поранення сотенного Громенка в короткому часі на командира нашої сотні командування УПА призначило к-ра Орського. Сам Орський був середнього зросту, скромний виглядом і, на мій погляд, не був він енергійним к-ром. За кілька днів до нашої сотні прибув к-р куреня Коник, який цілком виглядав на командира: високий, біле кучеряве волосся, дуже енергійний. Опісля прибуття він наказав покликати старшин сотні на відправу. Був то один день перед Свят-Вечором, коли вояки відгадувалн, де сотня буде святкувати, і навіть не мали на думці, що на Свят-Вечір знову запланована акція на твердиню Бірчу. На відправі старший курінний поінформував, що завтра, на Свят-Вечір, заплановано акцію на Бірчу.

— Чому саме на Свят-Вечір? — був запит одного із старшин.

— Тому що це є наше велике свято, і ворог найменше буде сподіватися нашої атаки, — відповів курінний.