TextBook Схвильовано сказала Зиммелевi:
– Повертайте додому… скорiше.
Тепер побiгли дороги на схiд.
Чорнi, степовi.
Марiя згадала: «доживає останнi днi». Гiрський чингал знову впав на серце лезом.
Вадим заплющив очi й важко дихав. Блiде лице зовсiм йому почорнiло.
В зелених бiлках Марiї промайнув жах. Вона стиснула Вадимовi голову й тривожно дивилась на захiд, де була станиця.
Тачанка вiдходила на захiд.
– Вадиме, що з тобою?
Вадим сказав ледве чутно:
– Нiчого… менi легше…
Марiя приложила уста до Вадимового волосся:
– Милий мiй…
Зиммель не повертався й гнав конi туди, де вирине станиця, де стрiнуть голi дерева й стоси листя.
Мiцнiшав вiтер.
…Марiя тривожно дивилась на захiд.
V
Коли Вадима внесли в кiмнату, з моря знову полетiли солонi вiтри.
Вiтри джигiтували й зникали в Закаспiї.
Приходив лiкар – широколобий, в окулярах. Вадимовi нiчого не сказав, а Марiї, коли вийшли, говорив:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ШЛЯХЕТНЕ ГНIЗДО“ на сторінці 19. Приємного читання.