TextBook Я:
(мовчу).
Потiм почуваю, що менi до болю хочеться смiятись. Я не витримую й регочу на всi кiмнати.
Андрюша суворо дивиться на мене.
Його рiшуче не можна пiзнати.
– Слухай. Навiщо ця мелодрама?
Мiй наївний Андрюша хотiв бути на цей раз проникливим. Але вiн помилився.
Я (грубо):
– Провалiвай!
Андрюша й на цей раз зблiд.
Ах, цей наївний комунар остаточно нiчого не розумiє. Вiн буквально не знає, навiщо ця безглузда звiряча жорстокiсть. Вiн нiчого не бачить за моїм холодним дерев’яним обличчям.
Я:
– Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
Андрюша:
– Слухай!..
Я:
– Дзвони в телефон! Узнай, де ворог!
В цей момент над маєтком пронiсся з шипiнням снаряд i недалеко розiрвався. Забряжчали вiкна, i луна пiшла по гулких порожнiх княжих кiмнатах.
В трубку передають: версальцi насiдають, вже близько: за три верстви. Козачi роз’їзди показались бiля станцiї: iнсургенти вiдступають. – Кричить дальнiй вокзальний рiжок.
…Андрюша вискочив. За ним я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Я (РОМАНТИКА)“ на сторінці 12. Приємного читання.