TextBook Але тут же Мар’яна з жахом подумала:
– Прощай?
…Брели години. Мар’яна ходила з кiмнати в кiмнату й нервово перебирала складки на спiдницi.
…Брели години.
Аркадiй Андрiйович одинадцять мiсяцiв не одержував грошей i тепер одержав за мiсяць (40 мiльйонiв) i був сам не свiй.
Кричав:
– Мар’янко! Со-о-о-рок мiльйонiв! I переможно трусив кредитками над головою. Степанида Львiвна готовила самовар i теж була сама не своя, i навiть блiдi щоки порожевiли їй. Руки дрижали, i нiяк не могла роздмухати огонь.
– От кажуть: Ленiн i Троцький… А що ж вони учреждєнiя прикривають, чи що?
Аркадiй Андрiйович сказав:
– Ох, Степушко! Якби ти знала, яка в нас катавасiя. З П’ятигорська приїхав товариш Аральський, а на його мiсцi вже другий начальник. I от тепер: той собi, а цей собi. Бiда. Ну, я думаю, що все-таки Аральський переможе!
– А хто з них симпатичний? – спитала Степанида Львiвна.
– Ну, звичайно, Аральський… – I додав серйозно: – У нього великi зв’язки. Це, знаєш, мужчина во-о!
– Так ти ж держи його руку!.. – сказала Степанида Львiвна й пiдвела очi догори: Аркашо! У нього портрета ще нема?
– Га?
– Та повiсила б… Може, коли зайде. Хто їх знає – вони люди не гордi…
I зiдхнула:
– Боже мiй! Що то наробила революцiя. Такi хорошi люди, симпатичнi… прелiсть…
Вiтер вдирався в сiни, крутив дим i виносив його у вогку осiнь. У вiкно зазирало меланхолiйне небо. Падало листя за вiкном. Скоро приїде бiла зима…
Знову дзвонять на панахиду.
…У сiни раптом ускочив Леонiд Гамбарський i схвильований побiг до дверей. Степанида Львiвна спитала:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАУЛОК“ на сторінці 4. Приємного читання.