Розділ «ЗАУЛОК»

(…У вiкно бились краплi мжички…)

…Згадувала спорзне, звiряче обличчя гладкого типа i гнiйнi нарости на його животi.

Тодi в її очах загорiлися порожнi фосфорити. Порожнеча гамарила кожний нерв її iстоти.

Але раптом вона вiдчула бiля серця бiль i прилив енергiї.

Мар’яна вийняла з чулка пачку кредиток i з силою кинула їх у куток. Тодi у вiкнi, напроти, зашарiв огонь. Чути було тринькання на балалайцi i веселi вигуки. Долiтало:

Ми ковалi, ми ковалi,

Куєм ми щастя на землi.

…За стiною жили комсомольцi й завжди тривожили заулок своєю агiтацiйною бадьорiстю.

Мар’яна написала:

«Милий друже! Туди, в твiй далекий край, на пiвнiч. Менi хочеться сказати iнакше: «на сєвєр». Твiй народ має два чудових слова, вони не перекладаються – «сєвєр» i «грусть». Але найкраще слово на землi:

– «че-ка».

Пам’ятаєш? – стоять ешелони, а паровик так задумано шипить. Їдемо в дикi замрiянi степи, де чекає тривога, невiдомiсть, де цiле провалля жури й радости. Станцiя, ще станцiя, i семафори, i степи… Тодi не було порожнечi…

А зараз у менi осiнь. Iдуть дощi, бредуть похилi отари хмар. Нема вже: «Секiм-башка!» З партiї мене вигнано, не пам’ятаю за що, здається, не вносила три мiсяцi членських. Проте це єрунда: мене й так би вигнали. Тепер член парткому каже:

– Нашi женщини з папiросками бiгають!

…Словом, я безпартiйна комунiстка. Мiй папа,

Аркадiй Андрiйович каже:

– Мар’янко, як записуються в партiю?

…Я йому розказала, хоче кандидатом, витримувати стаж. Правда, зворушливо?… Але це не те. Ти питаєш, що я роблю? Звичайно, працюю, але хочу. залити себе дурманом, до солодкої нестями. Iнодi слухаю вченi промови липового професора Гамбарського, який, очевидно, в мене закоханий… Але й це не те. Я тобi писала, що хочу покiнчити з життям. I от я рiшила. А щоб не було повороту, сьогоднi вночi вiддалась сифiлiтиковi. Це найкращий спосiб проявити силу своєї волi. Правда? Вже не буде вагань. Так роблять чекiсти минулого… Надворi дощ. Сонця не бачимо. «Сєвєр». «Грусть»… Але найкраще слово – «че-ка!» Милий друже, я в твiй народ закохана. Я вiрю, що воскресне велике слово – «че-ка!» Тодi воскресне бiрюзовий потiк людського надхнення й степова тривога.

…А зараз дощ i болить серце. «Сєвєр». «Грусть».

Р. S. Через годину повiшусь. Прощай.