Розділ «МАПА БОЮ З БОЛЬШЕВИЦЬКИМИ ТАНКАМИ»

А він дивиться на мене, не знає, жартую я, чи що.

— Ну та, я думаю, після атентату…

— Після якого атентату? — питаю я, вже трохи неспокійний.

— Якто, ви не знаєте? — добродій вже тепер витріщив очі до мене.

Махаю головою.

— Ми весь час на марші, кажіть, що сталося.

— Вчора був атентат на Гітлера — знизив він голос. — Він вийшов ціло, кажуть, тільки поранений. Але страшне, що тепер діється всюди. Радіо подає про масові арештування… Ви справді нічого не чули?

— Слухайте — кажу. Ми з-під Бродів весь час на марші. Маєте якусь газету, або що?

— Ні, не маю. Але радіо говорить весь час. Кажуть що в Берліні мала бути революція, але не вдалася. Якісь генерали себе постріляли.

— Хто зробив атентат?

— Кажуть, що армія.

Попрохав я його, щоб, якщо зможе, приніс якусь газету. Завжди написане краще видно, як саме говорення. Ми розійшлись, я поспішив до Міська і моїх товаришів.

Вони сиділи трохи збоку, спочиваючи на землі. Я лрисівся біля них.

— Я маю новину — кажу. Дивляться на мене, а я мовчу.

— Ну то кажи нарешті, що ти хочеш, щоб тебе на колінах просити?

— Ні, я тільки не хочу, щоб з вас когось шляк трафив. Хто має слабе серце?!

— Ну-ну, кажи вже, що ти маєш.

— На Гітлера вчора був замах. Гітлер вийшов ціло, але…

Переповів я все, що довідався. Потім мусів розказати ще раз від початку. І ми умовились, що триматимемо це від німців в тайні, так, як вони тримають від нас. Скажемо тільки своїм товаришам, підстаршинам.

— Якщо це правда — кинув Місько, — тоді я розумію цю всю нервовість серед німаків. Вони зняли нашу варту із воріт і поставили свою, годину тому назад.