Розділ «МАПА БОЮ З БОЛЬШЕВИЦЬКИМИ ТАНКАМИ»

Це було маркантне вітання українського старшини, що одним з нечисленних вийшов живим з самого пекла бою із стрільцями, що репрезентували собою все, що залишилось із цих славних, добре вишколених сотень. Большевики вдарили у прориві під Бродами своїми змасованими танковими арміями і весь тягар бою з ними ляг на плечі Протипанцирних. Тому їх так мало залишилось в живих і ці, що стояли тут, могли, кожен із них, списати книгу своїх переживань.

Я, хоч душею був з ними, стояв ще збоку, бо належав до Запасного Полку і його неславного командира, майора Кляйнова. Але вже 12 вересня отримав я перенесення до моєї давньої частини. Розпрощався я з Михасем Вербицьким, якого я вже більше не зустрів, бо він попав у полон в Ріміні, а тепер проживає в Англії. Вечором, цього ж 12 вересня я перенісся до моєї протипанцирної сотні, а вже наступного ранку, 13 вересня, в середу, поїхав я з новими рекрутами, між якими були і рештки ветеранів з-під Бродів до Східніх Прус, щоб там вишколювати нових Протипанцирних.

Дня 25 серпня, десь після повернення пор. Чучкевича прийшла вість, що Альянти зайняли Париж. Таким робом, вже дві столиці, зайняті німцями, Рим і Париж були вільні. Кільце навколо Німеччини затіснювалось… В Україні леда день большевики почнуть нову атаку, з її західніх кордонів, під назвою «українського фронту», на якому в більшості атакують косоокі азіяти. Яка доля чекає нас усіх, не тільки нас, у війську, але наш нарід…?

Бог тільки один знає.