Розділ «Реальний стан збройних сил супротивникiв»

2-й Сердюцький полк iменi П.Полуботка (1200 багнетiв), 1-й курiнь 4-го Сердюцького полку iменi Богуна (500 багнетiв), полк iменi Шевченка (1000 багнетiв), полк iменi Грушевського (800 багнетiв), пiдроздiли 4-го запасного полку iменi Сагайдачного (400–500 багнетiв), курiнь морякiв Чорноморського флоту (150 багнетiв), курiнь Сiчових Стрiльцiв (500 багнетiв), понтонний курiнь (800 багнетiв), полк iменi Наливайка (1400 багнетiв), двi вiйськовi школи (600 багнетiв), Студентський курiнь (120 багнетiв), кiнний полк "Вiльної України" (300 шабель), артилерiя (12 гармат).

Загальна чисельнiсть вiйськ Києва сягала 9 тисяч, однак надiйних воякiв було не бiльше 3 тисяч. Таким чином, з 16 700 вiйськовослужбовцiв Центральна Рада реально могла розраховувати лише на 6 500 воякiв.

Тепер спробуймо розглянути тi сили, якi були в розпорядженнi командуючого радянськими вiйськами В.Антонова-Овсiєнка. Вiн мав на Лiвобережжi як мiсцевi, так i надiсланi з Росiї вiйська. Крiм того, бiльшовикiв пiдтримували деякi залоги. Так, у Нiжинi був прихильним до Раднаркому та Народного Секретарiату курiнь iменi Шевченка (800 багнетiв), у Миргородi складений з росiян запасний саперний батальйон (800 багнетiв), у Києвi український понтонний курiнь та пiдроздiли рiзних зукраїнiзованих полкiв (до 1200 багнетiв). Разом чисельнiсть цих вiйськ сягала 2800 багнетiв. Однак курiнь iменi Шевченка та понтонний батальйон не брали активної участi в боях з вiйськами Центральної Ради. Київську залогу Антонов-Овсiєнко в своєму наступi просто нiяк не мiг використати. Таким чином, хоч цi вiйська i пiдтримували радянськi загони, однак користi вiд них у наступi на Київ (а не в мiсцевих подiях) було мало.

Так само київську червону гвардiю (1500 багнетiв) теж аж нiяк не можна прирахувати до вiйськ Антонова-Овсiєнка, оскiльки вона зiграла значну роль тiльки на мiсцевому рiвнi.

Як видно з поданих попереду в таблицях даних, у Полтавськiй губернiї було до 1100 червоногвардiйцiв, у Чернiгiвськiй — до 2000, у Харкiвськiй (без Харкова) — до 1500. Разом 4600 багнетiв. Усi цi сили, крiм конотопської червоної гвардiї в 1000 багнетiв, а також деяких полтавських та бахмацьких червоногвардiйцiв, так само могли бути використанi тiльки на мiсцевому рiвнi. Для активних дiй у вiйнi з Центральною Радою вони не були пiдготовленi як морально, так i з вiйськової точки зору. Та й радянськi командувачi, В. Антонов-Овсiєнко та М.Муравйов, не довiряли мiсцевим бiльшовицьким формацiям. Саме тому Антонов-Овсiєнко почав прискореними темпами формувати вiйська для походу на Київ та упорядковувати управлiння цих вiйськ. За планом наступ мав вiдбуватися в двох напрямках: Чернiгiвському та Полтавському. У зв'язку з цим Антонов-Овсiєнко прискореними темпами формував бойовi групи для боротьби з Центральною Радою. У нього це вийшло досить успiшно, i напередоднi 18 (5) сiчня 1918 року вiн мав такi сили:

Чернiгiвський напрямок.

1. Загiн Берзiна в районi Гомеля (Бiлорусь), мусив наступати на Бахмач — Крути (208,с. 26, 30,34,146):

а) 60-й Сибiрський полк офiцера Розенберга;

б) 19-й стрiлецький полк полковника Валуєва;

в) 37-й запасний полк (500 багнетiв);

г) Брянська червона гвардiя (800 багнетiв);

д) 6 кулеметних команд;

є) Балтiйський матроський загiн мiчмана Яковлева (500 багнетiв);

ж) 1-а революцiйна батарея (6 гармат);

з) протиаеропланна батарея (6 гармат);

i) броньовий загiн (2 броньовики);

й) авiацiйний загiн (2 лiтаки);

к) панцерний потяг.

Разом: 3000 солдатiв, 500 матросiв, 12 гармат, 2 броньовики, 2 лiтаки, панцерний потяг.

2. Загiн Знаменського та Кудинського мусив бути створений iз загону червоногвардiйцiв Замоскворiччя пiд Сумами та радянських пiдроздiлiв Брянська та Курська (208,с.133–134):