Розділ «Українськi збройнi сили та прихильники Раднаркому на Українi в груднi 1917 — сiчнi 1918 рокiв»

У багатьох наукових працях та спогадах можемо зустрiти твердження, що базуються на словах С.Петлюри про "мiльйон українських багнетiв", якi розтанули з вини останнього, наче снiг. Наскiльки це вiдповiдає дiйсностi? Нi наскiльки.

Першi та єдинi дослiдження про спражню чисельнiсть зукраїнiзованих пiдроздiлiв провiв видатний iсторик з дiаспори Л.Шанковський. Результати його дослiджень ми бачимо в кiлькох виданнях, найбiльш повним з яких є книга "Українська армiя у боротьбi за державнiсть" (Мюнхен, 1958 р.) Уважно переглянувши роботу шановного науковця, можна дiйти висновку, що базувався вiн у своїх дослiдженнях майже виключно на спогадах старшин УНР у журналах "За державнiсть" i "Табор". Абсолютно не поданi архiвнi джерела, до яких, звичайно, автор не мав змоги дiстатись. Разом iз тим не наведена i радянська бiблiографiя та перiодичнi видання, а це вже можна поставити в докiр вельмишановному Л.Шанковському.

Чисельнiсть та стан червоної гвардiї дослiджував радянський iсторик з Москви О.Конєв. Зокрема, надзвичайно цiкавою є його монографiя, 2-е доповнене та розширене видання "Красная гвардия на защите Октября" (Москва, "Наука", 1989 р.). Цiкавою для нас вона є тим, що автор систематизував наявнi данi про червону гвардiю. Однак, як i праця Шанковського, монографiя Конєва має в собi низку доволi суттєвих недолiкiв. Зокрема, шановний автор, розглядаючи чисельнiсть червоногвардiйських загонiв, брав до уваги найбiльшi показники, якi є далеко не точними. О. Конєв, працюючи над темою, яка в тi часи була кон'юктурною, навмисно перебiльшував роль та вагу червоної гвардiї. Певнi дослiдження в цiй галузi провели i ми, а результати їх у надто скороченому виглядi побачили свiт у журналi "Генеза" (Я.Ю.Тинченко "1-а українсько-бiльшовицька вiйна", "Генеза", N1, 1994 р). Базуються вони на архiвних документах, спогадах як прихильникiв Центральної Ради, так i прихильникiв Раднаркому, газетних виданнях. Усi пiдроздiли, якi тут наводяться, так чи iнакше брали участь у 1-й українсько-бiльшовицькiй вiйнi, а тому згадуються в подальшому, де i подаються конкретнi посилання. Для зручностi користування нижче наведеними даними ми прибрали посилання, якi тiльки перевантажать вiдомостi.

Чисельнiсть українських вiйськ та пiдроздiлiв, якi могли пiдтримувати Раднарком, а також їх моральний стан треба розглядати в кiлькох вимiрах. Так, якщо брати українськi вiйська, то тут одразу виникає низка умовних розшарувань:

1. Частини, що безпосередньо знаходились на Українi:

а) збройнi сили на Лiвобережжi;

б) збройнi сили на Правобережжi;

в) збройнi сили на Пiвднi України.

2. Зукраїнiзованi вiйська на фронтах:

а) Пiвденно-Захiдному;

б) Румунському;

в) Захiдному;

г) Пiвнiчному;

д) Кавказькому.

Так само, розглядаючи сили прихильникiв Раднаркому на Українi, можна видiлити кiлька видiв вiйськ за походженням:

1. Червона гвардiя та збiльшовиченi вiйська на Українi:

а) Донецько-Криворiзького району;

б) Пiвдня України;

в) Центральних губернiй.