Розділ «Реальний стан збройних сил супротивникiв»

Короп — 30–40 — козакiв вахмiстра Павелка,

Шостка — 50–60 козакiв штабс-капiтана Монастирського,

Стародуб — 20–25 козакiв поручника Шакотька,

Сосниця — 30 козакiв урядовця Юши,

Новозибкiв — 40–50 козакiв пiдстаршини Андросюка,

Гомель — 15–20 козакiв пiдпоручника Гончаренка (205, N 24,с.34)

Як бачимо, все Вiльне козацтво було розкидано по рiзних мiстечках, а тому не уявляло собою єдиної сили. Проти радянського наступу виступили лише козаки Чернiгова. Усi iншi боронили свої оселi вiд бiльшовикiв на мiсцях. Якщо б усiх вiльних козакiв Чернiгiвщини можна було об'єднати, то це була би грiзна сила, а так Вiльне козацтво майже не брало активної участi в боротьбi з бiльшовиками.

Була на Чернiгiвщинi ще одна потужна вiйськова частина — 3-й Український запасной полк, який розташовувався в Чернiговi. Цей полк був сформований з українцiв 1-го та 13-го запасних пiхотних полкiв росiйської армiї, якi розташовувались у Чернiговi. Наказ про формування 3-го полку вийшов 19 (6) грудня 1917 року за числом 47 Генерального Вiйськового Секретарiату. Наступного дня було призначено i командира полку — полковника М.Янченка (ф.1076,оп.1, спр.1-а,с. 2, 4). 3-й Український запасний полк мав стати головною збройною силою Центральної Ради, однак це не сталося. До полку ще з 1-го та 13 полкiв перейшли збiльшовиченi солдати, а керував ним вибiрний комiтет. Цей "демократизм" призвiв до цiлковитого розкладу полку. Вищi старшини в бiльшостi були усуненi зi своїх посад, а солдати полку не хотiли слухати наказiв Янченка. Таким чином, 3-й Український запасний полк виявився розкладеним та не становив собою серйозної сили. Пiд час боротьби з бiльшовиками полк, як i слiд було чекати, оголосив нейтралiтет. (205,N 23,с.17–19).

Подiбним до 3-го Українського полку був 58-й зукраїнiзований запасний полк, що розмiщувався в Ромнах. Владу в 58-му полковi захопив солдатський комiтет, який i намагався керувати полком. У результатi 58-й запасний полк також виявився недiєздатним, а тому пiд час вiйни нiяк не допомiг українським вiйськам.

Тепер спробуймо охарактеризувати полтавську залогу, яка складалася з Вiленського вiйськового училища та зукраїнiзованого кiнного полку 4-ї кавалерiйської дивiзiї старої росiйської армiї.

Вiленське вiйськове училище перебувало в Полтавi з 1915 року пiсля того, як Вiльна (Вiльнюс), старе мiсце дислокацiї училища, опинилося в прифронтовiй смузi. У 1917 роцi в училищi дiяло потужне українське товариство, оскiльки бiльшiсть юнкерiв за походженням були українцями. Училище було досить надiйною вiйськовою частиною, хоч i було в ньому всього 350 вихованцiв. Однак за часiв боротьби з бiльшовиками потенцiал училища не був використаний, а тому юнакам доводилось дiяти на власний розсуд. Це призвело до загибелi багатьох з них. Нерiшучiсть командування училища, а також пасивнiсть українського командування призвели до фактичної втрати цiєї збройної одиницi.

Ще одним пiдроздiлом полтавської залоги був зукраїнiзований полк 4-ї кавалерiйської дивiзiї — 6-й кiнний iменi І.Мазепи полк. Цей полк нiчим не вiдрiзнявся вiд переважної бiльшостi iнших зукраїнiзованих полкiв. У ньому дiяв полковий комiтет, поширювалися бiльшовицькi впливи i полк був просто небоєздатним. Отже, пiд час боротьби з бiльшовиками полк нiяк не мiг допомогти вiйськам та зайняв жорсткий нейтралiтет.

Зараз розглянемо дислокацiю українських вiйськ перед наступом радянських пiдроздiлiв.

Чернiгiвська залiзниця

1-й Сердюцький полк iменi П.Дорошенка (1200 багнетiв), розташований у Конотопi та Михайловому Хуторi, курiнь "Смертi" (400 багнетiв), розташований у Конотопi, курiнь iменi Т.Шевченка (800 багнетiв), розташований у Нiжинi, 1-а вiйськова школа (250 багнетiв), розташована на станцiї Дочь, 3-й Український запасний полк (бiльш 1200 багнетiв), розташований у Чернiговi, 3-й зукраїнiзований важкий запасний гарматний дивiзiон (12 гармат), розташован у мiстi Стародуб.

Таким чином, наявно маємо близько 4000 багнетiв та гармати. Але сил, якi б самовiддано боролись, було значно менше. 3-й запасний полк, курiнь iменi Шевченка та гарматний дивiзiон були фактично нейтральними в подiях, деякi пiдроздiли полку iменi Дорошенка також не бажали брати участi в боях, i тому реально на Чернiгiвськiй залiзницi було менш 2000 оборонцiв.

Полтавська залiзниця.

1-й Сердюцький полк iменi Хмельницького (бiля 1000 багнетiв), розташований у Полтавi та Костянтиноградi, 2-й курiнь 4-го Сердюцького полку iменi Богуна (400 багнетiв), розташований у Полтавi, кiнний полк iменi Мазепи (300 шабель), розташований у Полтавi, пiдроздiли 4-го запасного полку iменi Сагайдачного (500–600 багнетiв), розташованi в Полтавi, Вiленська юнацька школа (350 багнетiв), розташована в Полтавi, 58-й зукраїнiзований запасний полк (бiльш 1000 багнетiв), розташований у мiстi Ромни.

Отже, чисельнiсть вiйська на залiзницi сягала 3700 багнетiв та шабель. Але на Полтавськiй залiзницi була та ж сама ситуацiя, що й на Чернiгiвськiй: 2-й курiнь полку iменi Богуна, 4-й та 58-й запаснi полки були фактично нейтральними. У полку iменi Хмельницького теж були помiтнi хитання, i в наслiдок цього оборонцiв залiзницi було менш 1500 воякiв.

Київська залога.