Розділ IV Вступ до Кам'янця. Зайняття позицій на північ від Кам'янця

Вступ до Кам'янця. Зайняття позицій на північ від Кам'янця

1-ий курінь синіх пройшов через усе місто спокійно, не виявивши ворога й виставив сторожову охорону вздовж північної околиці міста. Донесення про це викликало відпруження і решта, Загону провела ніч з 2-го на 3-те червня без перешкод. На другий день, частини Загону, пройшовши через міст і місто. обсадили позицію по лінії с. Мукша Боришковецька-свічний завод і далі, до р. Смотрнч. Під час переходу міста, стежі Синіх ішли по всіх вулицях, а на всіх перехрестах чатували козаки з тимчасово підпорядкованої 3-тій дивізії, окремої сотні, сотника Афнера.

Від цього дня, в місті панував взірцевий порядок, але напередодні вступу до міста Загону, було кілька випадків намагань місцевих хуліганів обікрасти деякі приватні помешкання. Їх зліквідовано місцевою новозорганізованою тимчасовою міліцією з гімназіяльної молоді. Жадних антнжидівських публічних заколотів не було й тому всі жидівські склепи були відчинені. В протоці р. Смотрич знайдено 10 трупів. Виявилося, що це була трупи місцевих бандитів-большевиків, що знущалися над мешканцями і тому останні, скориставши з нагоди, вчиняли над ними самосуд, як тільки червовоармійці втекли, а наші ще не ввійшли. З наказу військового міністра, комендантом Кам’янця Подільського, що став тимчасовою столицею УНР, призначено сот. Гончаренка. До Кам'янця почали прибувати з м. Скала урядовці наших міністерств, а 4-го червня прибув і Військовий міністер Г. Сиротенко. (Підпоручник, до війни прапорщик запасу російської армії, по фаху правник. Скінчив університет і був перед війною адвокатом. По суті людина цивільна.) У місті, після большевицького терору, відновилося нормальне життя.

Наші втрати в боях за Кам'янець не були великі: вбито 3-ох старшин і ранено 7; козаків убито 8, а ранено 29. З числа ранених, вмерло в шпиталі Кам'янця 6 козаків. Ці перші втрати новоствореної групи, що її названо 2-ою Стрілецькою дивізією, а пізніше переіменовано на 3-тю дивізію, скроплені жертовною кров'ю під час перших бойових кроків, стали базою для створення славної бойової традиції майбутньої Залізної дивізії.

Мої висновки щодо діяльности дивізії, з менту переходу нею р. Збруч, під моєю командою, наступні: хоч дивізія була допіро зформована, але як її старшина, так і козаки, виявили в боях надзвичайну витривалість, дисципліну, здібність маневрування й відвагу. Ці перші її кроки на полі бою свідчили-стверджувалн, що я мав до своєї диспозиції чудовий бойовий матеріал. З таким складом дивізії можна було підійматися виконувати кожне бойове завдання, але водночас із тим, треба було прикласти ще зусиль, щоб удосконалити тактичне знання молодшого старшинського складу й виробити доктрину, душу дорученої мені дивізії, за долю якої я відповідав. Цю доктрину, її принципи, після перших боїв уже ясно накреслено: наступ, ініціатива і активність.