Загальна ситуація на фронті УНР. Становище 3-ої дивізії
У кінці червня 1919 р., сливе вся армія УНР зосередилася в районі м. Проскурова. Червоне командування намагалося здобути за всяку ціну м. Кам'янець Подільський, — тимчасову тодішню столицю УНР — відрізати нашу армію від р. Збруча й потім, оточивши, знищити її. Наколи б червоним це було вдалося, Українська Галицька Армія не мала б змоги перейти р. Збруч і її доля, поміж польською і советською арміями, була б трагічною. Щоб цьому запобігти, армія УНР провадила весь час безпереривні запеклі оборонні бої, але сили наші й червоних не буді рівні. Червоне командування мало запевнені резерви і зміцнювало своє військо свіжими частинами з глибини СССР, а наш штаб армії не мав відповідної глибини свого запілля для мобілізації, а всю резерву вже штабом використано. Бої за Проскурівский плацдарм виснажили нашу армію фізично, але не духово. Вона вперто й жертовно боронила кожне село, бо розуміла, що від Проскуровнм вирішувалася доля як її самої, так і УНР. З огляду на таке тяжке становище нашої армії, завдання 3-ої і 2-ої дивізій ставало ще більше відповідальним. Ці дві дивізії мусіли стримати наступ ворога зі сходу в запілля нашого війська під Проскуровим, що стояло фронтом на північ; водночас, другим завданням цих двох дивізій було забезпечення Могилівського району, так важливого для нас під оглядом мобілізаційним і господарським.
Щоб позитивно розв'язати цю аж надто тяжку проблему, 2-га і 3-тя дивізії мусіли виявити максімум активности й ініціятиви щодо маневрування. В противному разі, чисельно переважаючий ворог, мавши в свойому посіданні велику залізничну магістралю Козятин — Жмеринка — Одеса, міг би їх знищити. У зв’язку з цим, першим і головним завданням 2-ої дивізії було здобути м. і ст. Жмеринку, а 3-ої — захоплення й тримання залізничного вапнярського вузла, що став центром накопичення ворожих сил проти неї. 3-тя дивізія не могла розраховувати на будь яке її підсилення, отже, мала покладатися виключно на свої власні сили, не мавши безпосереднього стику з частинами решти нашої армії, ані з правого, ані з лівого флангу її фронт, що розстягнувся від р. Дністра до ст. Рахни і трохи далі. Від головних сил армії УНР 3-тя дивізія висунулися, в південно-східньому напрямку на 120 кілометрів; чисельний склад її не давав змоги обсадити весь фронт. Особливо дошкульним був брак відповідної кількости кінноти. Щоб вберегти дивізію від поразки або й знищення, треба було тримати частини дивізії в "кулаці" і, маневруючи, наносити ворогові тим кулаком рішучі удари в загрозливих пунктах. Ці міркування й лягли в основу тактики, що її застосовував Командир 3-ої дивізії. Віра в командний склад своїх частин і козаків, що розуміли свого Комдива й покладені на них обов'язки щодо їхньої Батьківщини; віра в їхню завзятість і витривалість давала мені змогу прийняти відповідне рішення на виконання ризикованих тактичних операцій.
Як уже перед тим підкреслено, сили ворога на фронті 3-ої дивізії значно перевищували сили останньої: 45-та п. сов. дивізія й інші піші свіжі частини червоної армії, що їх кидалося проти 3-ої дивізії з району м. Одеси, кінна бригада Котовського та різні дрібні большевицькі банди в нашому запіллі. Отже, треба було мати на увазі не тільки фронт, але й тил. Під час свого наступу від Кам'янця Подільського й до лінії ЛІчинець — Шаргород — Мурафа, 3-тя дивізія перемогла вже 14 різних ворожих частин, але на їх місце прибували все нові й нові; крім того, червона армія приймала все більш організовані форми й ставала щораз більш відпорною силою, здібною до маневрування. Хоч у тих часах чисельний склад полку, дивізії і т. д. не відповідав назві (був значно менший), та все ж, сили червоних на фронті 3-ої дивізії доходили до 4 500 багнетів, 30 гармат і 5 бронепотягів, на кажучи вже про численну кількість легких і тяжких скоросгрілів.
Ось у такому скрутному становищі опинилася 3-тя дивізія напередодні виконання нових завдань. Наші невдачі на Проскурівському фронті та 2-ої дивізії під Жмеринкою, становище це ще більш ускладнювали.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Третя Залізна дивізія» автора Удовиченко А.И. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XVII Загальна ситуація на фронті УНР. Становище 3-ої дивізії“ на сторінці 1. Приємного читання.