Розділ XXXVIІ Брак суцільного протибольшевицького фронту. Загальна ситуація на фронті армії Української Народньої Республіки. 3-тя дивізія переходить до протинаступу проти Добровольчої армії ген. Денікіна

Третя Залізна дивізія

Брак суцільного протибольшевицького фронту. Загальна ситуація на фронті армії Української Народньої Республіки. 3-тя дивізія переходить до протинаступу проти Добровольчої армії ген. Денікіна

На тему, чому саме не дійшло до порозуміння між Денікіним, Петлюрою і Пілсудським щодо спільного фронту проти комуністичної Москви, в 1919-ому році, написано вже цілком достатньо, щоб зорієнтуватися, що саме стало тому на перешкоді. Все ж, не зашкодить пригадати про це, бодай коротко і синтетично.

Переможна в першій світовій війні Антанта планувала створити й підтримати суцільний протибольшевицькнй фронт, що складався б із армій: білоросійської Добровольчої, армії УНР і армії Речі Посполитої Польської. Ген. Денікін не тільки хотів військової конвенції з армією польською, але просто домагався цього посередництвом всевладної на той час Антанти, але водночас ухилявся від ґарантування Польщі її державности й зобов'язань до неї територіяльного характеру. Спеціальна делеґація Пілсудського, що її він був вислав, під натиском Антанти, до ген. Денікіяа, ствердила единонедслімські заміри Денікіна. Він хотів, щоб польська армія допомогла йому перемогти большевицьку навалу й відбудувати "Велику Єдину-неділиму Росію", а ров'язання польської проблеми залишав на рішення Російських Установчих Зборів, що їх планувалося скликати після ліквідації большевизму. Про все це дуже докладно написано в "Najnowsza Historia Politychna Polski", tom: "Drugi. Rozdzial czternasty". — Wladyslawa Pobóg-Malinowskiego.

Повища польська делегація поінформувала Пілсудського, пише повищий польський історик, що "найбільше обурення викликали в Таганрозі (місце тогочасного постою штабу й уряду ген. Денікіна. О. У.) наші жадання справедливої східньої границі, національні постуляти українців і федеративні тенденції Пілсудського…" Само-собою розуміється, що після цього Пілсудський, під різними претекстами, з огляду на Антанту, від військової конвенції з Денікиним, стримався й наступу на праве крило червоної армії, чого так домагався Денікін, не розпочав.

Зосередження 3-ої Залізної дивізії перед наступом проти Добрармії — 11-го жовтня 1919 р.

Щождо військової конвенції Добровольчої армії з українською, до Денікін її зовсім відкинув, бо України, як самостійної держави, про що вже було згадано, не визнавав. Денікін, у своїх "Очерках русской смути", том V., стверджує: "Само собою, ніколи жадна Росія — чи то реакційна, чи демократична, республіканська чи одноособова — не дасть згоди на відірвання від неї України, злученої з нею вузлами крови. Недоречний, неузасаднений і загострений зовнішній спір між Руссю московською і Руссю київською, є нашим внутрішнім спором, що нікого не обходить, спором, що його буде вирішено тільки нами самими"… Там же він пише: "Представники Антанти вчасно, ще в серпні, були повідомлені про неможливість будь-якої співпраці з Петлюрою. Врешті англійське і французьке командування прийняли цю точку погляду". Сталося це в наслідок того, що Денікінові вдалося переконати Антанту фальшованими інформаціями, що "українська армія — це ті самі большевики, лише другої категорії"… Те саме, зрештою, твердила в Парижі й польська пропаганда. Можна припускати, що деяку ролю в цій справі відіграла й подвійна відмова Диктатора Західньої УНР, д-ра Євгена Петрушевича, погодитися на проект Антанти замирення з Польщею. Відмова та зробила негативне враження на всесильну тоді Антанту. Отже, УНРеспубліці нічого іншого не залишалося як збройно боронити свою державність перед москалями "другої категорії".

Після того, як 14 сов. армії вдалося висмикнутися з кліщів, поміж українською й Добровольчою арміями, денікінський фронт проти 14-ої сов. армії перетворився у фронт проти армії УНР. Фронт цей ішов через м. Шпола до р. Синюха, якийсь відтинок уздовж цієї річки, потім через Голованівськ, Балту й Бірзулу. Фронт цей все ближче наближався до фронту українського. Напередодні нашого протинаступу, денікінський фронт був уже недалеко від Христинівки і тягнувся на південний захід по лінії с. Росоха — м. Бершадь — ст. Рудниця. Простір від району Рудниці до Дністра, властиво був "безфронтовий". Змасована кіннота денікінців могла б дуже легко дістатися через той простір до глибокого запілля армії УНР, з катастрофальними наслідками для останньої і дуже дивно, що вона з такої нагоди не скористала. Фронт Добровольчої армії проти червоних тягнувся рівнож через Шполу до с. Цвіткове, звідтіля до Білої Церкви, далі повертав на північний захід, до ст. Кожанка й звідтіля — вздовж р. Тетерів. Червона армія тримала фронт по лінії Житомир — Коростень — уздовж р. Тетерів — шосе Зв'ягель — Житомир.

Фронт армії УНР розтягнувся до 400 кілометрів. Тому, що довжина його не відповідала численности армії, він був слабо обсаджений. Найсильніша група армії УНР — Корпус Січових Стрільців — була занадто далеко від решти наддніпрянської армії, а саме в районі Шепетівка — Полонне, на протибольшевицькому фронті. В наслідок цього, армія УНР розпочала наступ проти денікінців без того Корпусу. Перед самим початком нашого протинаступу, Корпус С. С. дістав наказ перекинутись з найдальше висунутого на північ лівого крила протибольшевицького фронту на протиденікінський фронт. Полк. Є. Коновалець так згадав про це, аж надто запізнене, перекинення.

"Через брак палива, паротягів і вагонів, ми мусіли пересовуватися похідним порядком по поганих розмоклих шляхах, так, що треба було витратити аж три тижні на перехід з району Шепетівка — Полонне до району Жмеринка — Рахни (біля 200 кілометрів. О. В.). На денікінському фронті Січові Стрільці з'явилься аж тоді, коли становище на ньому ставало щораз більше катастрофальним.

Тиф лютував. З одного нашого куреня, що мав 800 вишколених новобранців, на протязі одного тижня, залишилося тільки двісті душ. Брак бокових припасів та одягу (саме після великих дощів почалися великі морози) не давав змоги починати бойових операцій".

(Полковник Євген Коновалець. "Причинки до історії Української революції").

2-ий корпус УГА займав Бердичівський фронт. 1-й і 3-й корпуси УГА боронили район від Христинівки до Козятина, обабіч залізниці. 5 і 12 дивізії тримали фронт на лінії Хрнстннівка — Умань — Тальне. Запорізький корпус зосередився в районі м. Жабокрич, а 3-я дивізія в районі м. Тростянець (штаб дивізії, 7 і 9 полки) і с. Четвергинівка (8 полк). На протнденікінському фронті 3-ої дивізії полки 5-ої дивізії Добрармії зайняли район Баланіяка — Ободівка — Верхівка. Така була загальна ситуація на фронті напередодні наступу проти армії ген. Денікіна. Волинська група творила армійський резерв у районі м. Гайсина.

10-ого жовтая 1919-ого року розпочався протинаступ армії УНР. 7 і 9 полки 3-ої дивізії рушили в наступі на м. м. Ободівка — Верхівка; 8 полк залишався в резерві. Після завзятого бою, Ободівку й Верхівку здобуто 11-ого жовтня. Після невдалої спроби перейти до протинаступу, денікінці відступили до лінії Бершадь — Баланівка.

Того, чого бракувало Січовим Стрільцям, — амуніції, взуття й теплого одягу — бракувало й у всіх частинах нашої армії. Те саме й щодо тифу. Ця жахлива хвороба косила не тільки Січових Стрільців. Вона почала шаліти у всіх без винятку формаціях армії УНР, а жертви її смертоносного жнива все збільшувалися. У таких обставинах протинаступ був не на часі.

Більше відповідним було б відірватися від ворога головними силами, щоб, у міру можливости, привести армію до більшої боєздатности, а війну провадити невеликими аріерґардними частинами, що маскували б відірвання головних сил. Мали б це бути кінні відділи, здібні надати війні партизанський характер. У той спосіб, ми зберегли б головні сили армії і виграли б на часі. Поразка за поразкою денікінців на їхньому протибольшецькому фронті змусила б їх до відступу і з протиукраїнського фронту, що в швидкому часі дійсно й сталося.

Але наказ був наказом і його треба було виконувати. Під. бадьорена першим успіхом, 3-я дивізія шикувалася до дальшого наступу в напрямках на м. Бершадь і с. с. Баланівка й Войтівка.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Третя Залізна дивізія» автора Удовиченко А.И. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXXVIІ Брак суцільного протибольшевицького фронту. Загальна ситуація на фронті армії Української Народньої Республіки. 3-тя дивізія переходить до протинаступу проти Добровольчої армії ген. Денікіна“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Видання

  • Передмова

  • Розділ І 16-ий п. Загін — Основа 3-ої п. Дивізії

  • Розділ ІІ Нарада в м. Борщів (Галичина). Настрої в «низах» армії. Підготовлення до заповідженого наступу. Приїзд Головного Отамана. Напередодні наступу на Кам'янець Подільський. Наказ наступу

  • Розділ ІІІ Приїзд Головного Отамана. Наступ на Кам'янець Подільський

  • Розділ IV Вступ до Кам'янця. Зайняття позицій на північ від Кам'янця

  • Розділ V Господарські клопоти. Бої за утримання Кам'янця. Дошкульний брак набоїв

  • Розділ VI Наступ на м. Шатава

  • Розділ VII Наступ на м. Дунаївці й здобуття містечка. Гумористичне привітання

  • Розділ VIII Відпочинок у Дунаївцях. Запорозький Загін і Буковинський курінь

  • Розділ IX Відвідини Кам'янця. "Герої" запілля. Вибрики партійців. Невеселий поворот

  • Розділ X Перейменування на 3-тю п. Стрілецьку дивізію. Тимчасове прикомандирування до дивізії кінного Лубенського полку. Наступ на Міньківці й Нову Ушицю

  • Розділ ХІ Бій за м. Курилівці-Муровані

  • Розділ ХІІ Зайняття станції Котюжани

  • Розділ ХІІІ Несподіване захоплення большевиками м. Нові Ушиці. Тяжке становище нашої армії. Відступ 3-ої дивізії до Нової Ушиці. Наказ штабу армії

  • Розділ XIV Оперативний плян 3-ої дивізії. Полк. Стефанів і "Гуцульський курінь". На спіткання з 2-ою дивізією. 3-ох кіннотників 7-го Синього полку — жертвою непорозуміння. Запорізька Січ і отаман Божко — ворог "реґулярщини"…

  • Розділ XV Наступ на м. Копайгород. Приїзд Головного Отамана. Розмова з Симоном Петлюрою. Здобуття м. Копайгород

  • Розділ XVI Бої за м. Шаргород і м. Нова і Стара Мурафа

  • Розділ XVII Загальна ситуація на фронті УНР. Становище 3-ої дивізії

  • Розділ XVIII Найближчі завдання дивізії. Здобуття станції й с. Рахни та м. Джурин

  • Розділ XIX Катастрофічне становище на фронті Проскурівської групи армії УНР. Настрій війська. Славетний полк. Болбочан — жертвою партійного політиканства. Вбивство к-ра Гайдамацького полку, полк. Виноградова. Відступ 2-ої дивізії. Бій 7-го полку за ст. Рахни. 9-ий Стрілецький полк здобув м. Могилів. Обстріл румунами наших частин

  • Розділ ХХ Сили ворога та його заміри. Напруження на фронті дивізії. Повстанці от. Тютюнника й от. Павловського. 3-тя дивізія шикується до удару

  • Розділ XXI Несподіваний бій під с. Звізданівка

  • Розділ ХХІІ 9-ий і кінний Лубенський полки повернули з Могилева. Загальна ситуація на фронті армії УНР. Початок боїв 3-ої дивізії за підступи до Вапнярського Залізничного вузла

  • Розділ ХХІІІ Бій 8-го Чорноморського полку за м. Комаргород. Лицарська смерть полковника Оржеховського і його підвладних

  • Розділ XXIV Загальна ситуація. На фронті 3-ої дивізії ворог зміцнює свої сили. Наступ 7-го Синього полку вздовж залізниці. Активність 9-го Стрілецького полку. Облудні гасла московських большевиків. Повстанський рух в Україні. Позитивні й негативні повстанські отамани. Отаманія

  • Розділ ХХV Зміна на нашу користь на Проскурівському фронті. Перехід Української Галицької Армії р. Збруч. Наступ групи отамана Ю. Тютюника на ст. Жмеринка. 3-тя дивізія провадить бої за підступи до ст. Вапнярка. Захоплення станції Вапнярка

  • Розділ XXVI 3 дивізія після захоплення ст. Вапнярка: бойовий склад дивізії; санітарна служба; проблема амуніції й постачання; взаємини з селянами й румунами

  • Розділ XXVII Оборонні бої 3-ої дивізії за здобуту ст. Вапнярка, Перехід до контр-наступу. Захоплення села Крижопіль. Червоні у відступі. Дальші успіхи 3-ої дивізії. Штаб Армії УНР дає наказ 3-ій дивізії наступати на ст. Бірзула

  • Розділ XXVIІІ 3-я дивізія в наступі. Бої 7-го Синьою полку за підступи до м. Піщанка. Здобуття синіми с. Христищі. Обхідний рух 9-го Стрілецького полку загальмовано. Тяжкий бій Синього полку за м. Піщанка. Здобуття м. Піщанка. 9-му полкові не щастить вибити червоних із с. Дмитрашівка. На лівому крилі дивізії 8-й Чорноморський полк не рушив із місця. Синій полк вдерся в глибину ворожого фронту на 10 кілометрів. Оточення Синього полку з трьох боків. Залишення м. Піщанка. Тяжке порянення командира Синього полку. Поновне здобуття синіми м. Піщанка. Захоплення 9-им Стрілецьким полком с. Дмитрашівка

  • Розділ XXIX 3-тя дивізія продовжує наступ. Після тяжких боїв, Чорноморці захоплюють станції Попелюхи й Рудницю. Смертельне поранення к-ра Чорноморського полку. Заскочення ворогом 9-го Стрілецького полку по дорозі до ст. Кодима. Червоні прорвали фронт поміж 9-им і 7-им полками. Відступ 9-го полку. 7-й Синій полк вибиває ворога з с. Безштанків. Загроза тилу 7-го Синього полку й його відступ. Сині в поновленому наступі. Брак зв'язку із штабом дивізії. Лікар Синього полку стає жертвою прориву большевиками фронту дивізії. 9 полк переходить до наступу. Синій полк допомагає 9-му Стрілецькому полкові. Захоплення Чорноморцями станції Кодима. Загрозливий стан 3-ої Залізної дивізії

  • Розділ XXX Кінський Лубенський полк на правому крилі 3-ої дивізії. Співпраця Лубенського полку з 7-им Синім полком. Бій Лубенців під с. Северинівкою

  • Розділ XXXI Оцінка бойових акцій 3-ої дивізії ген. кварт. штабу армії, ген. хорунжим М. Капустянським. 3 дивізія одержала за свої героїчні бої почесну назву: "3 Залізна дивізія". Державна Інспектура

  • Розділ ХХХІІ 14 сов. армія планує прорив українського фронту. Втрати 3-ої Залізної дивізії. Група полк. Удовиченка. Контр-наступ змасованих сил ворога. Відступ групи полк. Удовиченка. Вапнярка загрожена. Ліквідація червоної Вапнярської групи. Новий ворог України

  • Розділ ХХІІІ Загальна ситуація на нашому південному фронті. Зустрічні бої групи от. Ю. Тютюника. Поповнення 3-ої Залізної дивізії. Новий командир 8-го Чорноморського полку. Зміцнення групи полк. Удовиченка й її нове завдання. Рух Волинської групи. З'єднана 14 сов. армія проривається на північ і приєднується до 12-ої сов. армії. Спокій на фронті Одеського напрямку. Напередодні війни з Добровольчою армією ген. Денікіна

  • Розділ XXXIV Бойовий склад совєтських дивізій Вапнярського напрямку. Перелицювання московсько-совєтських частин в Україні на "український лад"

  • Розділ XXXV Відпочинок серед напруження. Денікін одкриває свої карти. Відозва до галичан. Взаємне оголошення війни. Перша сутичка Чорноморського полку з денікінцями. Поранення помічників к-ра 7-ого Синього полку, полк. Б. Магеровського

  • Розділ XXXVI Відвідини 3-ої Залізної дивізії Симоном Петлюрою. Промова Головного Отамана

  • Розділ XXXVIІ Брак суцільного протибольшевицького фронту. Загальна ситуація на фронті армії Української Народньої Республіки. 3-тя дивізія переходить до протинаступу проти Добровольчої армії ген. Денікіна
  • Розділ ХХХVІІІ Бій 7-го Синього полку за с. Войтівка

  • Розділ XXXIX Бій 8 Чорноморського полку за с. Баланівка. Зміна фронту

  • Розділ XL Зайняття м. Бершадь. Розтрощення денікінського полку. Трагедія 9-го полку

  • Розділ XLI На переломі фронтових дій

  • Розділ XLIІ Дальший відступ. Сепаратні дії УГА. Зятківський договір. Катастрофа. Безнадійність

  • Розділ ХLIII Загальна ситуація. Трикутник смерти. Зрада Волоха. Реорганізація. Бути чи не бути? Новий Комдив 3-ої дивізії

  • Розділ XLIV Зимовий Похід

  • Розділ ХLV Трагедія 3-ої дивізії

  • Розділ XLVI Епілог

  • Післяслово Голови Ради (Капітули) Відзнаки Хреста Залізного Стрільця

  • Реєстр "Залізних", що загинули в боях і розстріляні під м. Базар у Листопадовому Рейді 1921 року

  • Реєстр Ветеранів Кінного Лубенського полку, що був прикомандирований до 3-ої Залізної дивізії Армії УНР, від червня до початку вересня 1919-ого року

  • Реєстр ветеранів ХІ бригади УГА, що були прикомандировандировані до 3-ої Залізної дивізії в 1919-ого році

  • Реєстр Ветеранів 3-ої Залізної дивізії й тих бойових частин, що їх прикомандировано до неї на фронті в 1919-ому році

  • Звернення до українців доброї волі

  • Реєстр жертводавців на видавничий фонд

  • Світлини

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи