Розділ XXI Несподіваний бій під с. Звізданівка

Несподіваний бій під с. Звізданівка

По дорозі до ст. Рахни, 7-й Синій полк довідався від своєї кінної розвідки, що в с. Звізданівка розташувалася ворожа піхота з батареєю. Кількість невідома, але в селі повно червоноармійців. Очевидно командир червоних був певний, що йому не загрожує якабудь небезпека, бо він не виставив сторожової охорони. Для к-ра Синіх це була несподіванка, бо ворога в тому селі перед тим не було. Полк. Вишнівський особисто переконався, що на майдані, біля церкви, димилися похідні кухні, навколо вешталися червоноармійці, а в яру стояла запряжена батарея без охорони. Негайно повідомивши про це Комдива, полк. Вишнівський розгорнув полк у бік Звізданівки й блискавично заатакував червоних, увірвавшись у село першим, на чолі своєї кінної сотні. Для червоних атака Синіх була "громом із ясного неба"… Заскочені, вони кинулись у розтіч хто куди міг… Лише деякі з них відстрілювалися на ходу. На віддалі біля кілометра, хтось їх зупинив і привів до порядку. Червоноармійці залягли і відкрили вогонь по Синіх, які пройшовши село лавами, рівнож залягли. Занепокоєний Комдив дав наказ полк. Чижевському зорієнтуватися щодо артилерійської підтримки Синіх і прибув до Звізданівки особисто. По дорозі до села він почув рясну стрілянину, що з кожною хвилиною набирала на темпі. Стріляли з рушниць, кулеметів і гармат. Комдив, із штабом, перейшли на повний кар'єр. Діставшись до Звізданівки, Комдив побачив наступну картину: в яру стояла ворожа батарея, в повній запряжні І їздовими червоноармійцями; вона мала вирушити, під охороною Синіх, до штабу дивізії. На майдані стояло юрбою, ріннож під охороною, до 200 полонених. Як виявилось, вони належали до "краси і гордости революції" — полку моряків Чорноморської фльоти. Між полоненими був командир батареї, що його Сині "застукали" ще в хаті. Там же, на майдані, стояли похідні кухні з юшкою і вареним м'ясом. На схилі безпереривно стріляла батарея Синього полку, під командою сотника Шури-Бури. За селом, частинно маскуючись і водночас прикриваючись цвинтарем, лежали лави Синіх, відбиваючи жвавим рушничним і кулеметним огнем рясні лави піхоти червоних, що на віддалі 800–900 кроків були в контр-ваступі.

Бій 7-ого полку за Звіднівку. Здобуття ст. Рахнн. Наступ 7-ого полку вздовж залізниці Рахни — Юрківка. Здобуття Юрківки 17-го і 18-го серпня 1919 р.

Відкрите, рівне поле, давало змогу виразно бачити рухи ворожої піхоти; густі, в два ряди, лави червоних були доброю ціллю. Ворожа піхота то піднімалася, то лягала. Вздовж її фронту гасав, на гарному вороному коні, із шаблею в руці, мабуть командир новоприбулого ворожого полку, підгоняючи й заохочуючи свою піхоту до наступу. На полі, поміж Синіми й червоними, лежали численні трупи в чорних матроських "бушлатах" — наслідки безладної втечі матроського полку.

З наступом у ворога не все було гаразд. Одні кидалися сміливо вперед, а другі, під нашим огнем, відступали. Хоч Синій вояк і наніс ворогові зненацьким ударом великі втрати і змусив його до безладного відступу, то все ж, дальший його наступ зальмоваво наспівшою резервою. Відважний командир підоспівшого большевнцького полку привів здеморалізованих поразкою моряків до ладу й разом із ними перейшов до контр-наступу. Нерівний бій з наступаючими червоними, сили яких значно перевищували сили Синіх, змусив к-ра Синього полку перейти до оборони.

Ворожі лави наблизилися до Синіх на кількасот кроків, оточивши 7-ий полк із трьох сторін. Полк. Чижевський розпочав обстріл ворожих лав шрапнелямн й гранатами. Синя батарея тримала під огнем обхідні ворожі лави праворуч і ліворуч. Забезпечивши свої фланги кулеметами, Сині трималися міцно, завзято відбиваючись. У такому стані бій тривав до вечора. Коли темрява покрила землю, бій ущух. Вночі Синій полк заскочив ворога контр-атакою. У цей час уже наближалися до Звізданівки 2 курені Чорноморського полку, що простували до Томашполя. Комдив наказав полк. Царенкові заатакувати частиною Чорноморців тил червоних під Звізданівкою. Несподівана контр-атака Синіх вночі й обхідний маневр викликали паніку в рядах червоних і вони розпочали безладний відступ.

Несподіваний бій під Звізданівкою 7-го Синього полку із значно переважаючими силами ворога, закінчився для нас повною перемогою. Захоплений до полону командир оповів, що його полк зформовано, на наказ Троцького, в Одесі. Він вирушив на фронт, мавши завдання нищити "гайдамаків-петлюровців". Полк вивантажився на станції Вапнярка і вирушив похідним порядком до станції Рахни, з метою зв'язатися із жмеринською групою. До цього не дійшло, бо на дорозі його скеровано до с. Звізданівка, на допомогу морякам, серед яких виникла була паніка в наслідок несподіваної атаки "петлюровців", Сам він із походження українець і належить до партії українських боротьбістів; самостійник і антикомуніст, мобілізований до червоної армії і змушений до служби, під загрозою розстрілу. Наколи б ми звільнили його, запевняв він, то до червоних не повернувся б.

Сині тримали його кілька тижнів, але коли ствердили, що він веде прокомуністичну пропаганду серед селян, то його відіслали, як полоненого, в запілля армії. Щождо полонених червоних матросів, то чимало з них було з торговельної фльоти й до пішого полку їх втілено примусово. Більшість із них були українського походження, старшого віку і обтяжених родиною. Усіх їх, біля 200, звільнено й скеровано до рідних осель.