Оборонні бої 3-ої дивізії за здобуту ст. Вапнярка, Перехід до контр-наступу. Захоплення села Крижопіль. Червоні у відступі. Дальші успіхи 3-ої дивізії. Штаб Армії УНР дає наказ 3-ій дивізії наступати на ст. Бірзула
На станції Вапнярка схрещувалися залізничні шляхи: Одеса — Жмеринка — Київ, Одеса — Жмеринка — Проскурів і Одеса — Вапнярка — Зятківці — Гумань. Отже, зрозуміло, що втрата цього важливого залізничного вузла була для большевиків тяжким і болючим ударом. Не треба було бути пророком, щоб передбачати, що червове командування вживе всіх засобів, що були до його диспозиції, аби відбити ту втрату. Комдив здавав собі з цього справу й тому наступу не продовжував, щоб дати своїм частинам бодай мінімум часу на відпочинок після попередніх боїв і підготовитися до оборони. Продовження наступу проектувалося лише після того, як пощастить відбити атаки ворога й тим його здеморалізувати.
На 27 липня головні сили 3-ої дивізії займали: 9-ий Стрілецький полк — станцію Вапнярка; 7-й Синій полк — с. Вербове і його район, до с. Марківка; 8-й Чорноморський полк — с. Марківка та її район. Головні сили червоних були скупчені в селах Крижопіль й Антонівка. На підставі агентурних донесень, ми знали, що до ст. Крижопіль прибули з Одеси свіжі резерви на підсилення 45-ої сов. дивізії, яка перед тим була нами розтрощена. Охорона залізниці в напрямку на Жмеринку належала до завдань 9-го полку.
Оборонні бої за Вапнярку розпочалися 27 липня, зранку, наступом ворога на с. Вербове — ключову позицію нашого оборонного фронту. Після артилерійської підготови, з с. Крижопіль висунулися, одна за одною, довгі й густі лави червоних. Як пізніше виявилося, наступав 54-ий комуністичний, ім. Леніна, полк — одна з ліпших регулярних частин совєтської армії. добре й однородно умундурована й озброєна. Не зважаючи на наш гарматний, рушничний і кулеметний огонь, на втрати під час наступу, ворожі лави наближуються до позиції Синіх усе ближче й ближче. Нарешті, припинивши свій гарматний вогонь, червоноармійці кидаються, на віддалі біля 100 метрів, в атаку. Лава Синіх, піднімається й переходить до контр-атаки. Червоні заметушилися і, як видно, не витримавши нервового напруження, почали відступати. Їх зупинила друга лава червоних і командир останньої наново заатакував з'єднаними лавами позиції Синіх. Розпочався бій на багнети, що скінчився поразкою червоних. Вони тікають, під нашим обстрілом, до ст. Крижопіль.
Ситуація на фронті 3-ої Залізної дивізії — 28-го липня і до вечора 31-го липня 1919 р.
7 п. — с. Вербове, 8 п. — с. Марківка, 9 п. — ст. Вапнярка. Червоні — м. Крижопіль, ст. Антонівка.
Під вечір поновна спроба ворога перейти до наступу Снніми криваво відбита. Наступила темна ніч і разом із нею настав спокій на позиції Синіх. На відтинках Стрільців і Чорноморців день минув спокійно і лише під вечір легка перестрілка між сторожевою охороною Чорноморців і сов. розвідачами. Ворог був упертий, затятий і витривалий в досягненні своєї мети. З Одеси надіслано підсилення червоним: 399-ий сов. полк, учебний Одеський батальйон, відділи одеського бандита, Мішкі Япончика, що складалися з жидів, партизанський відділ Крнворучки й три бронепотяги.
У ніч з 27-го на 28-го липня, десь опівночі, з села Крижопіль вирушила довга колона червоноармійців, дійшла східньою стороною залізниці до станції Вапнярка й заатакувала 9-й Стрілецький полк. Після короткого бою, Стрільці залишили станцію, але ворог не довго тішився своєю перемогою. О 3-ій годині ночі, два курені Стрілецького полку, на чолі з полк. Чмелем, несподіваною для "спочивших на лаврах" червоних, вибивають бравурною атакою большевиків із станції й відкидають їх знову до села Крижопіль. На станції залишилося 25 забитих червовоармійців; стрільці втратили забитими к-ра 8-ої сотні й 8 козаків.
Оборонні бої дивізії тривали на протязі 4-ох діб. Після невдалої спроби захопити й тримати станцію Вапнярка, в нічному бою, червоні дали спокій 9-му полкові і всією силою обрупшлмея на 7-і Синій полк, намагаючись здобути ключ до ет. Вапнярка — село Вербове, що його тримали Сині. Ворог атакує позиції Синіх щодня, по кілька разів денно. Доходило до боїв на багнети, але всі ворожі атаки криваво відбито Синіми. На третій день червоні пробують щастя на відтинку 8-го Чорноморського полку, в районі с. Марківка. На протязі цілого дня, 29-го липня, зранку до вечора, одна ворожа атака слідує за другою, але й тут їм не пощастило: Чорноморці відбивають усі атаки з великими втратами для ворога.
Запеклі оборонні бої майже вичерпали весь запас амуніції 7-го полку. Полкову резерву вжито на поповаемни втрат під час кількаденних боїв. Брак набоїв загрожував катастрофою. Це змусило полк. Вишнівського звернутися до штабу дивізії з проханням підсилити його бодай одним куренем 1 набоями. Комдив не міг дати набоїв, бо їх сам не мав, але на підсилення вислав один курінь 9-го Стрілецького полку, що був у дивізійній резерві.
На 4-ий день оборонних боїв, о 4-ій годині по полудні, червоні знову відновили свій наступ на позиції Синього полку, кількома лавами, що одна за другою виходили з села Крижопіль. Мала кількість набоїв змушувала Синіх бути ощадними, зате батерія Синіх частує наступаючі ворожі лави цільнонищівним огнем, а коли ті лави наближалися до позицій Синіх. то наш рушничний і кулеметний вогонь ніби косою змітав совєтських бійців.
Усе ж, червоних було забагато й вони дійшли до самої позиції Синіх. У цей час командир 7-го Синього полку дав наказ перейти до контр-атаки. Разом із своїми куренями він кинув на червоних курінь 9-го полку, що його тримав у резерві, в балці, за правим крилом свого фронту. Цього, замаскованого балкою куреня червоні не бачили. Заскочсний контр-атакою й появою за лавою Синіх лави Стрільців, ворог, що смакував уже перемогу, від несподіванки заметушився й деякі червоноармійці почали тікати. Це поділало деморалізуюче на інших червоних вояків і спричинилося до вибуху паніки в їхніх рядах. Атакуючі лави раптом завернули й почали тікати неорганізованою спантеличеною отарою…
Переслідуючи ворога, Синій полк зайняв, на плечах червоних, село Крижопіль. Поле бою було рясно усіяне раненими й забитими червовоармійцями. Наші втрати були рівнож поважні. Найбільшою з них було тяжке поранення бойового командира 1-го куреня 7-го Синього полку, сотника С. Довгаля.
Розбиті червоні частини, відступивши, зупинилися на станції Крижопіль і в її околицях. Переможні бої 3-ої дивізії за здобуття й оборону Вапнярського залізничного вузла обезсилила ворога і він, чекаючи на нове підсилення, що формувалося в Одесі, тримався пасивно. 3-я дивізія, після поважних втрат під час боїв, була не в кращому стані фізично, але міцнішою духом. Пасивність ворога була їй дуже на руку, бо давала можливість бодай на коротко відпочити і, як то кажуть, перевести дух. Усе ж таки, недалека станція Крижопіль була для нас занадто важливим об'єктом, щоб не спробувати її захопити. Після перегрупування частин 3-ої дивізії, 8-й Чорноморський полк несподівано для червоних атакою, захоплює станцію, але ворог контр-атакою знушує Чорноморців залишити її і лише на другий день вони змову відкидають червоних, здобувають станцію Крижопіль, один залишений бронепотяг і кілька вагонів із військовим приладдям, що горіли, підпалені ворогом під час його панічного відступу.
7-ий Синій полк, після однодобового відпочинку в с. Марківка, як резерва дивізії, перейшов ізнову до наступу і вибив червоноармійців із сіл Антонівка, Висока Гребля, м. М'ясківка. с. Гарячківка і с. Джугастра, а 9-й Стрілецький полк обсадив с. Вільшанка. 2 серпня 1919 р., головні сили 3-ої дивізії займали фронт по лінії Свобода Крнклівська — с. Жидівка, мавши резерву і штаб дивізії в м М'ясківка. Головні сили червоних тримали фронт на лінії сіл: Попелюхи — Ставки — Христищі — Дмитрашівка; штаб кінної бригади Котовського в м. Піщанка. Командування 14-ої сов. армії настирливо намагалося розбити 3-ю дивізію, відбити станцію Вапнярка, обсадити станцію Жмеринка і, мавши вільний залізничний шлях Одеса — Вапнярка — Жмеринка, заатакувати тили нашої армії, що лагодилася до наступу на Київ. У районі Одеси ціла 14-а сов. армія шикувалася до підсилення фронту проти 3-ої дивізії, з метою її знищення. Стратегічним завданням 3-ої дивізії було не допустити до зреалізування плянів 14-ої сов. армії. 10-го серпня ворог намагається викинути Синіх із с. Гарячківка, але Синій полк відбиває наступ червоних.
Головні сили 3-ої Залізної дивізії на 2-го серпня 1919 р. Фронт червоних.
12 серня 1919 р. соборна армія УНР переходить до генерального наступу на Київ. У зв'язку із цим, штаб армії УНР дав наказ Командирові 3-ої дивізії забезпечити праве крило армії наступом на Бірзулу — Одеса. Полк. О. Удовиченко здає собі справу з того, що 3-я дивізія, виснажена вапнярськими боямн і поважними втратами під час тих боїв, без поповнення втрат і належного забезпечення в амуніцію, не є в стані переможно протиставитися переважаючим чисельно й збройно силам червоної армії, доносить про це штабові армії й водночас, виконуючи наказ, переходнть до наступу в напрямку на Бірзулу.
Штаб 8-го Чорноморського полку на станції Крижопіль; 7-го Синього полку — в с. Гарячківка; 9-го Стрілецького полку — в с. Вільшанка. 8-й Чорноморський полк мав наступати вздовж залізниці, в напрямку на Бірзулу, щоб притягнути на себе головну увагу ворога, а в той час інші частини дивізії мали маневрувати обхідним рухом. Завдання Чорноморців було дуже тяжке, бо вони мусіли весь час наступати від станції до станції, під сильним обстрілом ворожих бронепотягів.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Третя Залізна дивізія» автора Удовиченко А.И. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXVII Оборонні бої 3-ої дивізії за здобуту ст. Вапнярка, Перехід до контр-наступу. Захоплення села Крижопіль. Червоні у відступі. Дальші успіхи 3-ої дивізії. Штаб Армії УНР дає наказ 3-ій дивізії наступати на ст. Бірзула“ на сторінці 1. Приємного читання.