Розділ XXIX 3-тя дивізія продовжує наступ. Після тяжких боїв, Чорноморці захоплюють станції Попелюхи й Рудницю. Смертельне поранення к-ра Чорноморського полку. Заскочення ворогом 9-го Стрілецького полку по дорозі до ст. Кодима. Червоні прорвали фронт поміж 9-им і 7-им полками. Відступ 9-го полку. 7-й Синій полк вибиває ворога з с. Безштанків. Загроза тилу 7-го Синього полку й його відступ. Сині в поновленому наступі. Брак зв'язку із штабом дивізії. Лікар Синього полку стає жертвою прориву большевиками фронту дивізії. 9 полк переходить до наступу. Синій полк допомагає 9-му Стрілецькому полкові. Захоплення Чорноморцями станції Кодима. Загрозливий стан 3-ої Залізної дивізії

3-тя дивізія продовжує наступ. Після тяжких боїв, Чорноморці захоплюють станції Попелюхи й Рудницю. Смертельне поранення к-ра Чорноморського полку. Заскочення ворогом 9-го Стрілецького полку по дорозі до ст. Кодима. Червоні прорвали фронт поміж 9-им і 7-им полками. Відступ 9-го полку. 7-й Синій полк вибиває ворога з с. Безштанків. Загроза тилу 7-го Синього полку й його відступ. Сині в поновленому наступі. Брак зв'язку із штабом дивізії. Лікар Синього полку стає жертвою прориву большевиками фронту дивізії. 9 полк переходить до наступу. Синій полк допомагає 9-му Стрілецькому полкові. Захоплення Чорноморцями станції Кодима. Загрозливий стан 3-ої Залізної дивізії

Після захоплення 9-им Стрілецьким полком с. Дмитрашівка, 3-я дивізія знову рушила вперед. 8-й Чорноморський полк перейшов до наступу з району ст. Крижопіль на південь, як і передтим, вздовж залізниці. Поволі, з безпереривними боями, Чорноморці здавлюють спротив червоних на шляху свого наступу, захоплюють станцію Попелюхи й наближаються до ст. Рудниця. На протязі кількох діб іде завзятий бій з ворогом, що вперто боронить станцію. Нарешті, ціною важких втрат, Чорноморці вибивають червоних зі станції Рудніщя. І знову найтяжча втрата полку й дивізії: в бою смертельно поранено славетного командира 8-ого Чорноморського полку, полк. Євгена Царенка, коли він повів свій полк до останньої рішучої атаки. Безмежно хоробрий, талановитий командир, завжди опанований і зрівноважений в боях, люблений всім своїм полком і безапеляційний авторитет для Чорноморців, був поцілений кулею в груди. Я поспішна на місце бою, щоб відвідати героїчного полк. Царенка, що його вже відвозили в тил. Останній побратимський стиск руки й поцілунок. З невимовним жалем і найглибшим сумом, попрощав я назавжди свого незабутнього побритими. Полковник Царенко, після коротких передсмертних страждань, помер у шпиталі в м. Винниці, де лікувався ранений перед тим полк. Вишнівський. Ця невіджалувана втрата вкрила всю дивізію безмежною жалобою. Тимчасово виконуючим обов'язки к-ра Чорноморського полку став сотник Любимець.

Наступ: 8 п. — на Попелюхи, ст. Рудниця, 7 п. — на Безштанково, 9 п. — на ст. Кодима. 17-го серпня 1919 р.

Завдання 9-го Стрілецького полку, після захоплення ним с. Дмитрашівка, допомогти Синім здобути м. Піщанка, стало неактуальним, бо Синій полк дав собі раду сам. З огляду на це, 9-му полкові наказано вирушити до ст. Кодима й обхідним маневром заатакуватн тил червоних із півдня, щоб допомогти 8-ому Чорноморському полкові, що в наступі на станцію Кодима зустрів великий опір піхоти й броневиків ворога. К-ир 9-го полку, полк. П. Шандрук, під час Вапнярської операції, погодився обняти становище к-ра Рекруцького полку в Камянці, а з того часу командиром Стрільців, замість нього, став полк. Мацак. Був це доблесний кадровий старшина, але тяжке поранення його під час першої світової війни стало для нього перешкодою до активности.

Простір поміж Піщанкою, Дмитрашівкою й залізницею, як рівнож далі на південь, був покритий лісами, з рідкими проселочними дорогами, що вели до станції Кодима. Вирушивши з с. Дмитрашівка, 9-й полк мусів пройти до 25 кілометрів, щоб підійти до ст. Кодима з півдня, тому полк. Мацак вирішив зупинити полк у лісі, за кілька кілометрів до станції, щоб дати полкові відпочинок перед наступом, що його він планував розпочавти наступним ранком. Усе було б гаразд, якби він був забезпечив полк охороною й вислав розвідку в напрямку станції. Полк. Мацак занедбав цю конечну акцію, бо безпідставно чув себе безпечним у лісі, в кількакілометровій віддалі від станції, й тому не знав, що вночі на станції Кодима висадився новий піхотний десант червоних із Одеси. Очевидно розвідка ворога була доброю, бо він довідався, що в лісі ночує "петлюрівська" частина. Маскуючись лісом, червоний десант зненацька заатакував 9-й Стрілецький полк. Розпочався тяжкий для заохочених Стрільців нічний бій у лісі. Червоні й Стрільці перемішалися і бій провадився окремими розпорошеними групами. Полк. Мацак втратив керування полком. Окремі групи, під командою витривалих старшин, пробивалися на власну руку в напрямку с. Дмитрашівка, щоб вийти а лісу на відкрите поле. Серед тих старшим особливо відзначився полк. Чміль. Про відступ Стрільців не було вже змоги повідомити 7-й Синій полк, бо між ним і Стрілецьким полком прорвалася ворожа піхота, загрожуючи тилу Синіх.

Пригадуються епізод із першої світової війни, коли російську армію ген. Самсонова розбито німцями в лісах Східньої Прусії. У такій власне ситуації й опинився 9-ий Стрілецький полк. Жадних донесень від нього до штабу дивізії не поступало й тому не було відомо, що саме сталося з цим полком.

Тут іще раз дошкулив брак дивізійної кінноти, що став на перешкоді до підтримання зв'язку між штабом дивізії й полками. Польовий штаб дивізії влаштував свій обсерваційний пункт на окраїні м. Піщанка, де сходилися лісні дороги. З нього можна було спостерігати поле в районі с. Дмитрашівка. Коли штаб чекав на донесення, несподівано в лісу вискочило двох кіннотників на вкритих піною конях. Були це адьютант 9-ого Стрілецького полку, сот. Ліницький, із своїм ординарцем. Від нього штаб нарешті довідався про скрутне становище полку. Я негайно передав через нього наказ полк. Мацакові вивести його полк із лісу. Не встиг був сот. Ліницький далеко від'їхати, як зауважено також двох кіннотчиків, що наближалися з боку с. Дмитрашівка. Був це вже сам к-ир 9-ого полку, полк. Мацак. Цілковито фізично знесилений і вкрай поденервований, він, ледве злізши з коня, відрапортував про ту ситуацію, що в ній був опинився довірений йому полк. Його пояснення різнилося своїм змістом від докладу адьютанта полку, бо не мало трагічного характеру: після скомплікованого бою в лісі розпорошених груп полку, пощастило вивести їх із лісних просторів без великих втрат. Дійсно, незабаром іа лісу, на південь від с. Дмитрашівка, вийшла колона піхоти, на чолі з полк. Чмілем. Під час відступу 9-го полку, його батерію, під командою сот. Зарицького, заатаковано червоною кіннотою, але батерія відбила атаку, змасакрувавши її прямою наводкою. Полк, під тимчасовою командою полк. Чміля, повернувся до с. Дмитрашівка, а батерія зайняла позиції в полі, на захід від с. Дмитрашівка. Полк. Мацак, передавши командування полком, від'їхав у запіяля лікуватися, але незабаром повернувся і знову обняв командування полком. Тим часом полк. Чміль приводив полк до порядку.

7-й Синій полк, виконуючи наказ, продовжував свій рух до с. Безштанкова, змітаючи по дорозі окремі большевицькі банди і, без особливих перешкод, зайняв це село. Заступник полк. Вишнівського. полк. Магеровський, вихований славною традицією Синіх "полк-вперед!", продовжував рух, водвочас намагаючись нав'язати зв’язок із 9-им полком, але замість Стрільців виявив обхід свого лівого крила колоною червоноармійцїв. Під загрозою удару в свій тил, він повернув полк Синіх у напрямку р. Дністер — м. Ямпіль, відірвавшись у той спосіб від червоних, Відступаючи, 7-ий полк був зненацька заатаковаинй червоним партизанським відділом Криворучка, але відповів таким контр-ударом, що та банда зникла в невідомому напрямі. Відірваний від решти дивізії, полк. Магеровський не мав змоги нав’язати контакт із штабом дивізії. Брак донесень від нього щораз більше турбував Комдива, бо він припускав, що Синій полк бився, оточений із усіх боків. У дійсності ж, дійшовши до Дністра Магеровськнй, повернув полк і всією силою вдаривши по червоних, погнав їх у напрямку на Кодиму. XI Галицька бриґада оберігала запілля дивізії від різних червоних банд.

3-я дивізія була розпорошена майже на 30-ти кілометровому фронті. Для з'осередження її для дальшого наступу на Бірзулу потрібно було кілька днів; зокрема, треба було підтягнути обози, що застрягли в подільських ярах. Комдив 3-ої вважав за конечне з'ясувати становище дивізії ген. кварт. штабу армії, ген. штабу ген. Капустянському. З гіркотою він підкрослия, що 3-тя дивізія вже другий місяць б'ється, відокремлена від решти армії, залишена виключно на її власні сили, в наступі на Бірзулу — Одесу, проти значно переважаючих сил ворога, забезпеченого чисельними резервами, що надходили з Одеси. Дивізія понесла великі втрати, особливо в старшинському складі, і тому вимагає відпочинку від безперервних боїв і поповнення.

Ген. Капустянський, завжди уважний і доброзичливий до потреб дивізії, поінформувавши про загальну ситуацію на фронті армії УНР і про стан совстських військ, закінчив: "Голубчику! Ми знаємо становище 3-ої дивізії. Зараз провадимо перегрупирівку наших сил і на допомогу Вам вирушила Волинська група в складі трьох дивізій. Потерпіть!.. Ви ж Залізні!"

В наслідок прориву червоними фронту дивізії, згинула лікарка 7-ого Синього полку, Світлана Харченко. Довідавшись, що ранений к-ир полку, полк. Вишнівський, є в штабі дивізії, в м. Піщанка, вона приїхала туди, щоб заопікуватися раненим. Того ж дня верталася з ординарцем-санітаром до свого полку, не знавши, що під час її відсутности червона частина прорвалася поміж 9-им і 7-им полками. На дорозі, в лісі, їх зненацька оточили червоноармійці; один із них відразу схопив за уздечку коня лікарки. Не втративши притомности духа, Світлана Харченко звалила його пострілом із револьвера, що його завжди мала при собі, дала коневі остроги й намагалася рятуватися, але кілька рушничних стрілів відразу забили її. Ординарець урятував себе заявою, що він примусово мобілізований "петлюровцями". Того ж самого дня він, скориставши з першої нагоди, втік, зголосився до штабу дивізії й оповів про трагедію.

Світлана була мініятюрна на зріст, миловидна й товариська дівчина. В короткому сірому жупані, сірому кашкеті і з револьвером на пасі, з правого боку, вона виглядала радше на хлопця ніж на дівчину. Під час походу все їхала верхи. Під час бою, завжди опікувалася раненими в недалекій віддалі від бойовіх лав, не зважаючи на свистіння куль і вибухи гарматних стрілен. Полкова старшина й козацтво любили її й шанували. Трагічна смерть "нашої Світланки", як називали її в полку, вкрила щиро-глибокою жалобою всю дивізію.

Схема пероможного наступу 3-ої Залізної дивізії від Кам'янця Подільського до станції Кодима.

Виславши розвідачів, перебраних за селян, з метою розшукати Синій полк і провадити розвідку в напрямку на Бірзулу, Комдив наказав 9-му полкові відновити наступ на Кодиму. Дійшовши до стику з ворогом, стрільці розпочали завзятий бій, що затягнувся аж до світанку. Не відомо як довго тривав би цей бій, якби раптова стрілянина в тилу ворога не змусила червоних до спішного відступу. Була це несподіванка не тільки для ворога, але й для нас, бо ми не знали, хто саме спричинив був паніку в тилу червоних, що передавалася й на ту червону частину, що тримала станцію Кодима. Ворожі броневики від'їхали в напрямку на Бірзулу. Чорноморський полк використав цей мент, щоб заагакувати станцію і змусив червоних залишити станцію Кодиму в безладному відступі. Трофеями Чорноморців були полонені й вантажні вагони з різним майном.

Виявилося, що 7-ий Синій полк, переслідуючи ту червону частину, що загрожувала його запіллю, в напрямку на Кодиму, опинився в тилу того ворога, що бився з 9-им Стрілецьким полком. Несподівана поява Синього полку й його тилова атака, допомогли 9-му полкові й спричинилися до захоплення Чорноморським полком ст. Кодима.

3-тя дивізія розбила ворога й відкинула його на південь, але не знищила його. Після цієї перемоги, стан дивізії був загрозливий. Фронт її розтягнувся на майже 25 кілометрів: Вона була обезкровлена великими втратами, змучена, без забезпеченого запілля й постачання; дошкульно відчувався брак амуніції, а поповнення не було.

Між тим, ворог масував нові сили й треба було сподіватися різних несподіванок із боку міцнішого ворога. Комдив знову звернув увагу штабу армії на критичний стан 3-ої дивізії.