Розділ XLIV Зимовий Похід

Головні сили Добрармії були тоді скупчені в районі Бердичів — Козятин, де її тиснула червона армія. Невеликі відділи денікінського війська були лише на вузлових станціях, а район Винниці займала УГА; денікінських частин було зовсім мало — лише стільки, скільки було потрібно для контролю діянь союзного з Денікіним галицького війська. Тому саме 3-тя дивізія дійшла до залізниці Козятин — Вінниця — Жмеринка, не спіткавши денікінців. Під час форсування Київською дивізією залізниці в районі ст. Голендри, її аванґард мав бій з денікінським відділом. Здобувши ст. Голендри, Київці захопили два потяги майна Добровольчої армії. 3 дивізія перейшла залізницю 17 грудня без перешкод, зайнявши перед тим с. Богданівка.

Згідно з наказом Командарма, 3 дивізія зайняла без бою, 18-ого грудня, м. Старий і Новий Животів. Її завданням було провадити розвідку на захід від лінії Біла Церква — П’ятигори — Балабанівка. Цей район був запіллям денікінської армії, де не було бойових частин її, а денікінська адміністрація і міліція повтікали перед наближенням 3-ої дннізп. Тому саме це містечко було призначено для відпочинку 3-ої дивізії на протязі двох тижнів і приведення її за той час до порядку й боєздатности.

21-ого грудня Комдив 3 одержав наступний наказ Командарма:

"На випадок небезпеки Вашого розташування занімаємого району, Вам належить відійти в район Стадниці, Високе. Каюки, зі штабом у Високе, алеж бажано зараз же приступити до самої енергійної аґентури і військової розвідки, з метою виявити ворожі сили і напрямки їх посування. Коли б Ви почали свій відхід, то напрям — Животів — П’ятигори — мусять прикрити сильні застави. Сьогодні 8 загін ночує в Росошках. а 7 в Дубровах. Штаб у Дубровках. Завтра, 22.ХІІ., часті Запор. див. будуть розташовані навколо П’ятигор.

Ком. Армією УНР Отаман Ом. Павленко."

Була це перша пересторога проти небезпеки, що наближалася з півночі. Біла армія ген. Денікіна, під натиском червової армії, залишила вже Харків, Полтаву і Київ. Большевики перемагали на всьому протиденікінському фронті, щораз більше деморалізуючи денікінські бойові формації. Добровольча армія вже не відступала, але відбігала, швидко й панічно, в загальному напрямку з півночі на південь. У другій половині грудня, глибоке її запілля, що в ньому перебувала армія УНР, швидко почало перетворюватися в запілля безпосереднє, загрожуючн схрещенням шляхів відступу Добровольчої армії зі шляхами Армії УНР. Про цю небезпеку власне й перестерігав Командувач Армії УНР, наказуючи водночас звільнити шлях відступу денікінців, перейти на східній бік великого Білоцерківського — Уманського шляху, затриматися в присілках і хуторах і там перечекати небезпеку.

24-ого грудня 1919-ого року, полк. Трутеико одержав другу перосторогу, у формі наказу Командарма:

"Началь. 3 дивізії. Оперативн. — Таємно. м. П’ятигори.

Наказую дорученій Вам дивізії передвинутись з району Ново-Животова і зосереджуватись на 26/ХІІ. в районі Стадниця — Високе, зі штабом дивізії в Високе.

По відомостях, в м. Липовцю находиться 3-й Гайдамацький полк з Волохом.

Наказую вислати в тому напрямку розвідку з метою розвідати, якого вони напрямку і куди вони поредвигагаться. Донесення надсилати в м. П'ятигори, в штаб армії, на пошті.

Командуючий армією УНР. Отаман Ом. Павленко."

Полк. Трутеико одержав цей наказ пізнім вечером, 24-го грудня. Після наради з Нач. Операт. Відділу, полк. Кратом, командир дивізії видав наказ дивізійній колоні бути готовою до вимаршу на шляху, 25-ого грудня, о годині 8-ій ранку. Було вже відомо, що в напрямку на Старий і Новий Животів відступала денікінська кіннота. Полк. Крат вирахував, що вимарш о 6-ій годині уможливить дивізії відійти ще перед тим, як денікінська кіннота наблизиться до Животова.