Під час нашої збройної визвольної боротьби в Україні росли, наче гриби після дощу, повстанські ватажки. Бойовий склад їхніх повстанських відділів вагався від кількох десятків до кількох тисяч, а іноді й десятків тисяч. Серед тих повстанських отаманів були національно свідомі українці, люди ідейні й слухняні вояки. Своїми загонами вони не раз ставали в пригоді нашій Дійовій армії й назагал прислужилися своїй Батьківщині. Таких отаманів було найменше. Поруч них треба згадати й отаманів "льокального характеру", що обмежували свою діяльність до оборони свого села, чи своєї волости. Ці отамани "поза деревами не бачили лісу" і тому їхній вклад на визволення України був малий, але все ж таки треба зарахувати до категорії позитивних отаманів. На превеликий жаль, у ті переломові для України часи, коли вирішувалася доля її державности, найбільше було отаманів неґативних, що своєю ментальністю були подібні до "отамана" в лапках Козир-Зірки, цього "ні від кого незалежного", а своєю діяльністю, нерозважною і густо-часто кримінального характеру, лише компромітували уряд УНР, влади якого вони не визнавали й діяли виключно на власну руку й у власних інтересах. Їхня розперезано-шкідлива й свавільна акція, така фатальна для долі України, ввійшла до нашої новітньої історії під назвою "отаманія".
У той час, коли чимало серед позитивних повстанських отаманів поклало свої буйні голови за славу і волю України, більшість негативних "отаманчиків" або збольшевичилась, або закінчила своє життя як криміналісти; декого з них наших урядом покарано на горло. Систематичної боротьби з такими "горе-отаманами" в умовах того часу, на території тодішньої УНР, провадити не було можливости, бо територія та була змінною… Незалежно від цього, такі "отамани" знаходили підтримку в партійних колах, що хотіли мати "своє військо" для збільшення впливу тої чи іншої партії на Уряд… Сам Головний Отаман надавав великого значення повстанському рухові й тому повстанські отамани різного ґатунку мали від нього опіку й грошеві засоби. У цьому випадку Головний Отаман діяв у добрій вірі. Віра ця була ілюзією, але, хоч більшість опікуваних ним отаманів не виправдала його довір'я, то все ж, це не зневірювало його. "Якщо бодай один із них виконає покладене на нього завдання — моя підтримка їх виправдана", — відповідав Головний Отаман на закиди йому в цій справі. У цьому випадку не можна було признати рацію його ілюзії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Третя Залізна дивізія» автора Удовиченко А.И. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXIV Загальна ситуація. На фронті 3-ої дивізії ворог зміцнює свої сили. Наступ 7-го Синього полку вздовж залізниці. Активність 9-го Стрілецького полку. Облудні гасла московських большевиків. Повстанський рух в Україні. Позитивні й негативні повстанські отамани. Отаманія“ на сторінці 2. Приємного читання.