Розділ XIX Катастрофічне становище на фронті Проскурівської групи армії УНР. Настрій війська. Славетний полк. Болбочан — жертвою партійного політиканства. Вбивство к-ра Гайдамацького полку, полк. Виноградова. Відступ 2-ої дивізії. Бій 7-го полку за ст. Рахни. 9-ий Стрілецький полк здобув м. Могилів. Обстріл румунами наших частин

3-го липня 1919 р., не доходячи до Могилева, дозори 9-го полку обстріляно кулеметами. Був це початок бою за Могилів. Стрільці наступали з півночі, фронтом до 3 кілометрів, двома куренями — 1-им Запорізьким і 3-им Буковинським. 2-ий курінь мав обійти Могилів із північного сходу й відрізати партизанам відступ уздовж шляху на с. Березівку. Спочатку виглядало, що бій затягнеться, бо від самого початку бою оборона мала затятий характер, але так тривало лише біля двох годин. Під нестримним натиском стрільців, які, не зважаючи на рушничний, кулеметний і гарматний огонь, підсовувалися все ближче і ближче до оборонної лінії червоних партизанів, в лавах чабанівського "полку" раптом вибухла паніка й вони почали тікати, мавши на п'ятах стрільців 9-го полку. К-ир полку, полк. Шандрук, був зо своїм штабом на узгір'ї, звідкіля й керував боєм.

Раптом, під час бою, коли чабанівці тікали безладною отарою з поля бою, румуни відкрили по командній групі на узгір'ї гарматний огонь. На щастя обійшлося без жертв, бо стрільна перелітали високолетом. Делегація від полку виявила, що румуни прийняли 9-ий полк за большевиків, бо мали відомості нібито на Могилів простує колона червоних.

Полк. Шандрук здобув Могилів із малими втратами, але трофеї були значні: 200 полонених (головним чином жидів), 4 гармати на позиції, з цілою горою стрілен, 2 гармати на залізничних плятформах (з яких рівнож стріляли по стрільцях), і гармата, що стояла на вильоті з Могилівського двірця, 15 кудеметів і сотні рушниць на позиції. Крім того, тікаючи, партизани залишили багато кулеметів на вулицях міста. Після закінчення бою, к-ир 2-го куреня, полк. Чміль, перевів пацифікацію збольшевичених сіл — Немії й Серебрії. Селяни знесли кулемети, рушниці, гранати, гарматні стрільна, багато сідел і різного військового майна. До цього дійшли ще відкриті замасковані 4 гармати.

Маршрут Лубенського кінного полку, що вирушив походом на Могилів того самого дня, що й 9 полк, був інший ніж стрільців, із ухилом на захід, через с. Кіківку, м. Ізраїлівку й м. Юрківці в обхід с. Серебрії. По дорозі переглянули на станції Ізраїлівці кілька вантажних вагонів із різним військовим майном і, погрузивши на хурманки те, що надавалося для кінноти, рушили далі. Під час усього походу, на опір ворога не наткнулися. Наближаючнсь до передмістя Могилева з заходу, колона Лубенців перейшла топографічний хребет і почала спускатися з гори до міста, ввійшовши в той спосіб в поле обсервації румунів, на боці р. Дністра. Коли вся колона була на схилі горн, несподівано почулися два гарматні постріли з румунського боку і за хвилину, обабіч дороги, недалеко від полкового прапора, вибухли дві перші гранати. Прапор не був розгорнутий і румунське командування не було повідомлено про замір Лубенців ввійти до міста через гору.

Кіннотники кинулися вниз, на дорогу, що була прикрита деревами і високим насипом. Курява піднялася вгору й вітер ніс її на румунський бік. Румуни продовжували обстріл, але вже навмання, бо не бачили цілі й незабаром поростали стріляти. К-ир Лубенців послав адьютанта з сурмачем і розгорнутим прапором на берег Дністра, щоб викликати румунських парляментарів для вияснення непорозуміння, а полковий лікар і кілька вояків поспішили до ранених. ГІоранеио й контужено 5 кіннотників, у тому числі й пізнішого майора, Є. Навроцького. У двох коней були перебиті ноги й їх треба було застрелити. До Могилева Лубенці ввійшли допіро на другий день. Румуни перепросили за прикре непорозуміння, забрали одного тяжче пораненого однорічника до свого шпиталю на лікування й дали двоє добрих коней взамін за дострілених; крім того, просили повідомляти їх про наш рух і обіцяли підтримати, в разі потреби, кулеметним огнем. У той спосіб, після обстрілу румунами двох наших частин, на протязі одного й того самого дня, дійшло на Могилівському відтинкові до свого роду неофіційної "воєнної конвенції" поміж нами й румунами.