TextBook Підполковник Пап в письмі до посла Василька з дня 28 липня 1915 висказує ся про Гуцулів, що они хоробро і успішно бороли ся в багатьох битвах на Буковині.
Гуцули, так пишуть офіцири, луже відважні, хоробрі і вірні. Також все дуже веселі і охочі. При тім наш Гуиул також дуже спритний і хитрий.
Оповідають, що сотня гуцульска дістала наказ боронити від росийского наступу одну гору коло ЛопушноІ. Гуцули пописали ся чудово. Поховали ся у невідомих сховках і били, били Москалів. Московский командант не знав, як їх з гори вигнати. В кінци порадив йому хтось обійти гору зі всіх боків і всіх Гуцулів виловити. "Добре! — скрикнув він. — А тоді вивішаю їх як псів". Почала ся така робота. Москалі із великими перешкодами підійшли на вершок гори. Перешукали всі закутини, кождий корч, а Гуцулів не було. А тимчасом свистали кулі вже з другого верха.
Як Гуцули повтікали, сего й тепер Москалі не знають, але знають одно, що Гуцули так чудово боронили рідні гори, як ніхто иньший!
Посилають лиш шрапнеліДля ощненя гуцульскої вдачі лицарскоТ най послужить розмова, яку мав оден інтелігент з гуцульским Стрільцем в окопах.
На запит, що нового стало ся, каже Гуцул: "Вчера вдарив там на горі, там де стоїть великий бук з краю, де мох розритий, ворожий шрапнель! Лишень Василь з Селятина і Николай з Шипоту тяжко ранені. Більше нема нічого нового. Ті дураки Москалі боять ся самі до нас прийти та посилають лишень свої шрапнелі. Най би вони лиш самі прийшли, тоді побачать, що Гуцул годен!"
Похвала цісарскаЗа вірність і хоробрість удостоїв ся Гуцульский легіон в році 1914 похвали від тодішного престолонаслідника а теперішНого Цісаря Карла І.
Значне, дуже значне число Гуцулів дістало медаль хоробрости. Їх хорунжий Осип Костинюк зістав відзначений великою срібною медалею. Всі визначні борці, кождий герой, кождий витязь.
Правда, що інтелігенция украіньска не забувала на них. Особливо посол Василько дуже часто посилав їм книжки, газети, молитвенники, тютюн і иньші подарунки.
Посол Спинул і другі збирали пильно датки та подарунки для дорогих нам всім Гуцулів-Стрільців.
То, що я тут оповів про їх славну участь в сій страшній війні, то тільки дрібна частинка діл наших Гуцулів-героїв.
Знали добувати батьківскої і слави, і воліІ який би не вийшов реальний успіх з їх боротьби за украіньский нарід і державу, одно мусить нашим Гуцулам признати кождий, чи свій, чи навіть воріг, що славні Гуцули уміли пошанувати гідно свою честь та знали, як у сьвітовій війні добувати батьківскої і волі, і слави!
За Цісаря, за вітчину, за рідний край та Україну полягло наших кремезних Гуцулів чимало, однак їх слава не вмре, не загине!
Народна пісня звеличає геройскі діла лицарів-Гуцулів і задержить їх в пам'яти нашого народа від рода в рід, а історія України на виднім місци запише хоробрість гуцульску золотими буквами на вічні часи!
Ілля СЕМАКА
Семака І. Гуцульскі стрільці // Невідома війна. Перша світова війна на сторінках Православного буковинського календаря. 1914–1918. — Чернівці: Золоті литаври, 2007. — С. 40–45.
Біографічна довідка СЕМАКА Ілля (23.09.1866 -4.01.1929). Громадсько-політичний діяч Буковини, правник.
Народився у м. Берегометі (за ін. дан., у с. Руському Банилові) у сім'ї священика. Закінчивши гімназію, вивчав право в Чернівецькому університеті. Від 1891 р. мав судову практику в Чернівцях, із 1897 року працював у суді в Радівцях. 1899 року переїхав до Кіцмані, де працював секретарем, радником і начальником суду. Очолював українські осередки — "Народний дім" та "Руську бесіду".
Належав до Української національно-демократичної партії. Посол до австрійського парламенту (1907–1918), посол до Буковинського сейму (1911–1918). Під час Першої світової війни — член Загальної української ради у Відні. На початку листопада 1918 р. був одним з організаторів перебрання українцями влади у Чернівцях. У 1918–1919 pp. — член Української національної ради ЗУНР (ЗОУНР), обраний до законодавчої та фінансової комісій. Від січня 1919 р. перебував у Відні, працював в австрійській Ліквідаційній комісії, згодом в екзильному уряді ЗУНР. У 1920-х pp. емігрував до Чехо-Словаччини, працював деякий час суддею. Помер у Превідзі (Словаччина).
Гуцульскі добровольці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гуцули у Визвольній боротьбі» автора Горбовий М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Додатки“ на сторінці 72. Приємного читання.