Розділ «Додатки»

Найкрасше пописали ся Гуцульскі Стрільці коло Топорівців. Тоді Москалі доконче хотіли перебити ся через нашу лінію, але завдяки Гуцулам розбито Москалів і полонено тоді около 1400 ворога. Коло Кулинківців, вже на росийскім боці, тримали хоробрі Гуцули наші позициі через три дни проти великої сили росийскої, аж доки не надійшла наша армія.

Гуцульский командант бар. Василько ранений.

В маю 1915 доказували Гуцули при нашім відвороті над Прут своїм поведенєм просто чуда.

По полковникови Фішерови, який через кількамісячну невтомиму діяльність в обороні краю поважно був занедужав і тому зложив команду, обняв єї над всіма формациями добровольців підполковник Пап.

Команду Гуцульского баталіону повірено баронови Стефанови Василькови. Під його проводом наші Гуцули бороли ся знаменито. Коло Магали самі здержали росийску навалу. В той час (в ночи з 9 на 10 мая 1915) зістав їх сотник барон Василько тяжко ранений.

Розходило ся тод і о те, щоби здобути вороже становище на схід Чернівців, по тім боці Прута. Москалі боронили то становище страшним вогнем так, що здавало ся, що наш наступ даремний. Тоді став сотник Гуцулів барон Василько на чолі компанії і з хоробрими Гуцулами дійсно здобуто се становище.

Шрапнель ранив його в ліве стегно, а три кулі в ногу. Фурішіц Василька, україньский Гуцул-Стрілець, заслоняв його своїм тілом, поки його винесли поза вогонь. Одному з тих, що його несли, зірвав шрапнель голову.

На басарабскій границі

В червни 1915 загнали Гуцули Москалів аж до Липкан у Росию.

Дня 7 жовтня відбили Гуцульскі Стрільці сильний росийский наступ на басарабскій границі.

Оден відділ Гуцулів-добровольців знов бив ся в літі 1915 коло Надвірної, Коломиї і Заліщик.

Від 24 грудня аж до кінця січня 1916 р. боронили Гуцули австрийскі позициї від Довжка аж понад Прут.

ПідБоянами, коло Магали та надДовжком боронили Гуцули наші позициї хоробро, як справдішні лицарі. Барон Василько, як сказано, зістав був тяжко ранений, і по нім обняв команду Гуцульского баталіону капітан Осип Вайкерт.

Команданти та провідники Гуцулів просто слів похвали для них не мають. В патрульній службі неустрашимі, а як вивідувані надзвичайно спритні і успішні. Кріпко та завзято боронили Гуцули свої гори Карпати. Они головно причинили ся до оборони переходів в Местиканештах.

Там самі виконали на свій лад дуже добрі окопи, які мають назву "Гуцульскі окопи". В перших місяцях року 1916 злучено їх разом з волоскими охотниками в один батальон.

Щирі вони сини свого народу, вірні дорогій Австриї, справдішні герої.

Казочні вчинки

Не тілько австрийскі та угорскі часописи, як "Zeit", "Az Est" і иньші, але навіть заграничні великі газети німецкі, а іменно: "Berliner Lokalanzeiger" I "Frankfurter Zeitung" та й другі, писали про хоробрість Гуцульских Стрільців та рознесли їх славу по ширшім сьвіті.

З угорских газет дізнаємось, що в році 1915 резервовий офіцер Граф Гунаді зібрав около себе до сто наших Гуцулів. Ся сотня непокоїла коло Якобен, Дорної, Валєпутни і Кирлибаби страшно Москалів та виловлювала московскі патрулі. Перед битвою під Кирлибабою понищили Гуцули всі вози з московскою муніциєю.

Гуцули були незримі як в казці. Видно їх було всюди і нігде. Як їх Москалі шукали в Кирлибабі, то Гуцули вже були в Якобенах. Показали ся Москалі в Якобенах, то Гуцули зловили московскі патрулі в Дорні-Ватрі. Очивидці-офіцири не мають слів похвали для гуцульского лицарства!

Чорти в червоних гачах

З початку Гуцульскі Стрільці воювали в своїх народних строях і так дали ся взнаки Москалям, що вони між собою вповідали, що в горах є таке війско, яке носить ся в постолах і коротких сукманах а червоних шараварах, стріляє не знати відки, а як стріляє, то ніколи не хибить. Се чорти в червоних гачах.

Сего війска Москалі бояли ся як вогню. На голову коменданта Москалі визначили були велику нагороду. Багато письм похвальних дістав посол Василько від високих офіцирів про Гуцульських Стрільців.