Розділ «Додатки»

"Я тут, твій брат, твій брат".

Гнат Западнюк, уродженець с. Тростянчик (нині Вінниччина), в роки війни проти своєї волі був мобілізований до російського війська. У складі 5-ї армії опинився на березі річки Золота Липа (ліва притока Дністра), де в 1915–1916 pp. точилися запеклі бої проти австрійського війська, у складі якого й діяли Українські січові стрільці. У квітні 1916 р. на березі Золотої Липи, в перервах між боями, двадцятилітній юнак закликав виявити відвагу не своїх товаришів, російських солдатів, а січових стрільців.

Забудь мене, мій брате,

Йдучи у смертний бій,

В вогні моїх гармат

Як лицар вперто стій.

Якщо мене побачиш,

Прицілься і стріляй

І в серце брата кулю

Австрійськую пускай.

Бо те, за що ми б'ємося,

— Стріляй же, брат, міткіш, —

Зійде з нашої крові

На ниві близьких днів.

Над Збручем побудуєм

Ми вічнії мости,

Зайдем і ся обіймем,

Як ріднії брати.

Мене здивувало не тільки передбачення автора, що невдовзі постане Українська держава… Насамперед вразило побажання воєнно! удачі усусусам, готовність прийняти їхню кулю у груди, аби лише програло російське військо — основа ворожої держави… Такого в українській літературі я ще не зустрічав…

Якою ж недоречною на тлі цих душевних мук-радості є безжурно-бадьора мелодія знаменитої пісні "Ой на горі на Маківці"!