Розділ «2. Становлення Давньої (Київської) Русі»

Історія України

Дбаючи про зміцнення південних кордонів, Ярослав розгромив у 1036 р. кочові племена, зокрема печенігів. На місці кривавої битви згодом засяяли бані Софійського собору. За правління Ярослава, названого в народі Мудрим, площа Києва зросла в сім разів. Оборонні споруди - грандіозні земляні вали - були вершиною тогочасного фортифікаційного мистецтва. Вони сягали 14 м заввишки, а їх товщина в основі була майже 30 м.

Ярославу довелося воювати зі своїм братом Мстиславом, що княжив у далекій Тмутаракані. Вони досягли компромісу: поділили між собою Русь по Дніпру. Ярослав отримав правий берег з Києвом, а Мстислав - лівий з Черніговом. Після його смерті (1036) Володимирова спадщина знову повернулася до Ярослава.

Скориставшись міжусобицею в Польщі після смерті Болеслава (1025), Ярослав повернув собі "червенські міста", тобто Галичину. Він розширив кордони своєї держави й на північному заході, приєднавши чудські (фінські) землі, де було закладено місто Юріїв - нинішній Тарту (Дерпт).

Завдяки далекоглядності Ярослава зміцніли міжнародні зв'язки Києва. Він видав за польського короля Казимира свою сестру Добронігу, а старшого сина Ізяслава одружив із сестрою Казимира. Норвезький конунг (правитель) Гаральд пройшов півсвіту заради прихильності дочки Ярослава Єлизавети. Анастасію видали заміж за угорського короля Андрія (Андре) І. Син Всеволод одружився з дочкою візантійського імператора Костянтина IX Мономаха. Дочка Анна вийшла за французького короля Генріха І. Сам князь був одружений з Інгігердою, дочкою шведського короля Олафа.

Анна Ярославна (прибл. 1024 - після 1075) - дочка Ярослава Мудрого, дружина французького короля Генріха І, королева Франції. Отримала ґрунтовну освіту, її культурний рівень вражав іноземців. Після смерті Генріха І в 1060 р. Анна стає регентшею при малолітньому синові Філіппові І. На початку 70-х років Анна поступово відходить від державних справ у зв'язку з коронацією в 1066 р. Філіппа. Останній її підпис датується 1075 роком. Подальші події її біографії невідомі. У XVII ст. було знайдено поховання Анни в одному з католицьких монастирів.

Ярослав Мудрий зумів створити велику слов'янську державу, кордони якої простягалися від Фінської затоки до Кавказу, від Середнього Поволжя до Карпат і Кракова. Опорою князя були бояри. У головних містах він посадив своїх синів.

Здійснюючи успішну внутрішню політику, Ярослав Мудрий підтримував церкву. Понад 400 храмів було тільки в Києві. 1039 року засновано руську митрополію, яка підпорядковувалася константинопольському патріархові. Митрополитом став І л ар іон, автор "Слова про закон і благодать", відомий як палкий патріот своєї Батьківщини. Іншим важливим актом у зміцненні незалежності руської церкви було створення культу руських святих. Першими з них стали князі Борис і Гліб.

У Києві та інших містах держави були створені скрипторії - книжкові майстерні, у яких переписували церковні та наукові книжки. Осередками освіти стали церкви і монастирі. У Софії Київській зберігалася бібліотека Ярослава Мудрого (не знайдена досі), діяла школа, велося літописання тощо. Найважливішим державним актом Ярослава було укладення першого писаного зведення законів Русі, що одержало назву "Найдавніша правда, або Правда Ярослава".' Вона містила 18 статей і увійшла до складу "Руської правди" - першого давньоруського писаного зводу норм світського права. "Руська правда " збереглася у трьох редакціях: короткій, поширеній і скороченій.

Між 1036 і 1054 роками уряд князя прийняв новий нормативний акт, який регламентував правові відносини у господарствах великих феодалів. Законодавство Ярослава було спрямоване на захист феодальних володінь і власності князівських господарств.

Після смерті Ярослава Мудрого у 1054 р. київським князем став його син Ізяслав, який правив зі своїми братами: князем чернігівським Святославом і переяславським Всеволодом. У1072 р. вони зібрали у Вишгороді раду, підсумком якої стала "Правда Ярославичів" - загальнодержавний кодекс юридичних норм. З часом між братами почалися суперечки. Це свідчило про політичну роздробленість держави. Зміцнення місцевої знаті негативно впливало на силу центральної влади.

З 1073 по 1093 рік Ярославичі по черзі посідали київський престол: Святослав у 1073-1076 рр., Ізяслав у 1076--1078 рр., Всеволод у 1078-1093 рр. А наприкінці XI - на початку XII ст. почали свою діяльність онуки Ярослава: Святополк Ізяславич (1093-1113) і Володимир Всеволодович Мономах. Для стабілізації відносин і організації боротьби з половцями 1097 року вони скликали в м. Любечі руських князів і остаточно закріпили власність за місцевими князями. Це забезпечило утвердження поліцентричної форми державної влади наприкінці XI-XII ст.

Володимир Всеволодович Мономах (1053-1125) - князь чернігівський, переяславський і великий князь київський (1113-1125). Син Всеволода Ярославича. Його матір'ю вважається дочка візантійського імператора Костянтина IX Мономаха Марія. Після смерті Святополка київське віче запросило Володимира на князювання. Був далекоглядним, розважливим і досвідченим правителем. Відновив централізовану монархію на Русі, що занепала після смерті Ярослава Мудрого. Видатний мислитель і письменник свого часу, він залишив дітям своє знамените "Повчання".

Володимир Мономах був і талановитим полководцем. Найбільшу славу здобув у походах на половців. За часів його правління зміцніли позиції держави. Значну увагу він приділяв розвиткові законодавства. На зібранні в с. Берестове було розроблено "Устав", або доповнення до юридичного кодексу "Руська правда", який істотно обмежував безконтрольну діяльність адміністрації, що спричиняла падіння життєвого рівня людей. Володимир Мономах був сильним і мудрим державним діячем. Після його смерті престол посів син Мстислав.

Мстислав Володимирович Великий (1076-1132) - князь новгородський, білгородський і великий князь київський. Старший син Володимира Мономаха. У 1128- 1130 рр. приборкав половецьких князів, що прагнули незалежності від Києва. Тримав під своїм впливом Новгород Великий, успішно воював з Литвою. Із Мстиславом рахувались ятвязькі князі й половецькі хани. Він зміцнив династичні зв'язки із західними країнами, видавши заміж чотирьох дочок за іноземних володарів.

Після смерті Мстислава Володимировича (1132) все більше зростало бажання верхівки місцевої феодальної знаті закріпити у приватну власність земельні наділи, одержані від вищої князівської влади в умовне володіння. Це стало однією з головних причин феодальних усобиць, децентралізації політичної структури держави. Але загалом соціально-економічна еволюція суспільства другої половини ХП ст. сприяла розвиткові феодальної формації, що зміцнювало економіку Київської Русі.


2.4. Культурний розвиток Київської Русі


Яскрава і багатогранна культура Київської держави сформувалася внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства й успадкувала все краще від своїх слов'янських предків та від світової цивілізації. Найважливіше значення мала писемність, що пов'язувалася насамперед із християнством. За словами М. Грушевського, саме "з християнством з Греції та Болгарії прийшли до нас наука, освіта, книги... З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо слов'янське...". Хоча сам Кирило згадував, що ще до розроблення слов'янського алфавіту бачив у Криму книгу, писану руськими письменами. Археологічна наука відносить до IX ст. оволодіння східними слов'янами нею поряд кованим письмом. На стіні Софії Київської виявлено азбуку, яка складається з 27 літер: 23 грецьких і 4 слов'янських: б, ж, ш, щ. Запровадження християнства сприяло поширенню кирилиці, винайденої Кирилом і Мефодієм. За часів Володимира і Ярослава відкривалися школи для дітей.

Найдавнішою руською книгою, що збереглася до нашого часу, є "Остромирове Євангеліє", писане в 1056-1057 рр. Київська і Переяславська землі вже у XII с . називаються Україною, книжною мовою Київської Русі була старослов'янська. Як свідчить "Повість минулих літ", українські слова змішувалися тоді зі старослов'янськими. Інтонаційний фон у "Повісті минулих літ" та "Слові про Ігорів похід" є переважно українським. У "Повісті минулих літ" чимало українських слів: жито, рілля, сочевиця, зоря, подружжя, наймит, вабити, орати.

У Київській Русі розвивалася освіта. Освіченими були багато представників влади: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Рюрик Ростиславич, Святополк Ізяславич та ін. Князі завжди переймалися проблемами освіти. У літописі згадується, що Володимир Святославич відкрив школу у Києві, де навчалися князівські й боярські діти, Ярослав Мудрий - у Новгороді школу для дітей старост і священиків.

Основу освіти становили богослов'я, філософія, риторика, граматика. Вивчали в Київській Русі й іноземні мови. Кількома мовами володіли князі Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Святослав Ярославич, Всеволод Юрійович, Володимир Мономах та ін. Були відомі на Русі твори античних авторів: Геродота, Сократа, Платона, Піфагора, Арістотеля, Плутарха, Аврелія;праці про природу: "Фізіолог", "Небеса", твори Іоанна Дамаскіна, Єпіфанія Кіпрського та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України» автора В.Ю.Король на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2. Становлення Давньої (Київської) Русі“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • 1. Зародження людської цивілізації на землях України

  • 2. Становлення Давньої (Київської) Русі
  • 3. Феодальна роздрібненість Давньої (Київської) Русі. Галицько-Волинське князівство в XII-XIV ст.

  • 4. Загарбання іноземними державами території України

  • 5. Українське козацтво

  • 6. Визвольний рух в Україні наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.

  • 7. Національно-визвольна війна українського народу в середині XVII ст.

  • 8. Соціально-економічне і політичне становище України в другій половині XVII ст.

  • 9. Українська державність у XVIII ст.

  • 10. Завершення історії Запорозької Січі

  • 11. Культура України XVI-XVIII ст.

  • 12. Україна в першій половині XIX ст.

  • 13. Економічний, політичний і культурний розвиток України в другій половині XIX ст.

  • 14. Україна на початку XX ст.

  • 15. Державне відродження України в 1917- на початку 1918 рр.

  • 16. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)

  • 17. Розвиток України у період між Першою та Другою світовими війнами

  • 18. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період (1921-1938)

  • 19. Україна напередодні і на початку Другої світової війни

  • 20. Україна в роки німецько-радянської війни (1941-1945)

  • 21. Україна в повоєнні роки (1945-1955)

  • 22. Спроба здійснення нової політики (середина 50-х - перша половина 60-х років)

  • 23. Наростання кризових явищ (друга половина 60-х - середина 80-х років)

  • 24. Україна на шляху до незалежності і її розвиток за сучасних умов

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи