Розділ «20. Україна в роки німецько-радянської війни (1941-1945)»

Лише з грудня 1943 до квітня 1944 року при звільненні Правобережної України втрачено 1 млн 300 тис. воїнів. Протягом січня 1943 - жовтня 1944 років в одній оборонній та 11 наступальних операціях загинуло майже 3,5 млн радянських солдатів і офіцерів. 3940 учасників боїв за Україну удостоєні звання Героя Радянського Союзу, серед них 668 українців.

Допомагала визволенню України і православна церква. За літо 1943-1944 pp. віруючі до фонду допомоги Червоній

Армії зібрали 15 274 863 крб. та на 4 486 187 крб. продовольства й різних речей. За це медалями "За доблестный труд в Великой Отечественной войне" були нагороджені в Київській і Дніпропетровській областях по 11 священиків, у Ворошиловградській - 8, Полтавській - 5, Харківській - 4.

14 жовтня 1944 року територію України було повністю очищено від окупантів, а наприкінці жовтня війська 4-го Українського фронту визволили й Закарпаття. Перший з'їзд народних комітетів, який зібрався у листопаді в Мукачевому, ухвалив маніфест про возз'єднання Закарпаття з УРСР. 29 червня 1945 року між СРСР і Чехословаччиною було підписано угоду про возз'єднання Закарпаття з УРСР.

Народу України необхідно було відбудовувати народне господарство. На території республіки було зруйновано і спалено 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 16 150 промислових підприємств, 2 млн будинків тощо. 10 млн людей залишилися без притулку. Величезних збитків зазнало й сільське господарство. Тому зі східних районів країни у 1943-1945 pp. до визволених надійшло 27,6 тис. тракторів, 2,1 тис. комбайнів. Тилові колгоспи й радгоспи направили 744 тис. голів великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз.

Над відбудовою Донбасу взяли шефство підприємства Свердловської, Ярославської, Саратовської та інших областей. Понад 70 заводів Ленінграда брали участь у технічному оснащенні донецьких шахт. Від 37 промислових підприємств Москви Донбас отримав верстати та інше обладнання. Понад 200 заводів 70 міст країни допомагали відбудовувати "Запоріжсталь". Уже 1945 р. гірники видобули 38,4 млн тонн вугілля. За два роки в Донбасі почало діяти 129 великих, 800 середніх і невеликих шахт. Протягом 1944 р. і першої половини 1945 р. стали до ладу 13 доменних і 49 мартенівських печей, 29 прокатних станів. Піднімалися з руїн Дніпрогес, "Запоріжсталь", київський завод "Більшовик". До кінця 1945 р. у республіці було введено в дію 30 % довоєнних промислових потужностей, освоєно 76 % посівної площі. У1945 р. в Україні вже працювало понад 27 тис. шкіл, відновили роботу майже всі вищі навчальні заклади. Відчутну допомогу одержувала Україна в галузі охорони здоров'я. Тільки з Узбекистану було направлено до нас 1960 лікарів. За сприяння Наркомату охорони здоров'я Росії було організовано станції переливання крові у великих українських містах.

Загострювало соціальне напруження те, що на визволених від ворога землях почалося відселення людей, які перебували в окупації. В Одеській області таких було від 8 до 9 тис. осіб. На територіях Харківської, Сталінської (Донецької) та Ворошиловградської областей під перевірку потрапили 260 населених пунктів. Було затримано 2324 особи, з них шпигунів - 5, антирадянських елементів - 90, дезертирів - 483, зрадників Батьківщини (хто мався на увазі - невідомо) - 640 осіб. Виселили багато українців, 165 тис. татар, 12,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірмен і т. д.

На території Західної України точилася війна між підрозділами ОУН-УПА та військами НКВС.

У січні - лютому 1945 року радянські війська на території Німеччини розгорнули вирішальний наступ. У квітні почався штурм Берліна, який був завершений 2 травня 1945 року. Війська 1-го Білоруського, 1-го Українського і 2-го Білоруського фронтів під керівництвом Г. Жукова, І. Конєва і К. Рокоссовського, які штурмували Берлін, були укомплектовані молодим поповненням з України (особливо перші два фронти). Фронт Г. Жукова відігравав головну роль. Спроба цього полководця взяти штурмом 16 квітня Зеєловські висоти на підступах до міста коштувала життя понад 100 тис. бійців. А 20 квітня Жуков у наказі командувачу танкової армії ставить завдання: ".. .не пізніше 4 годин ранку 21 квітня за всяку ціну прорватися на околиці". Конєв теж 20 квітня віддав наказ увірватися в Берлін першими. Внаслідок цих "змагань" війська Жукова і Конєва втратили в цій битві майже 1 млн воїнів, переважно українців, 2156 танків і САУ, 1220 гармат і мінометів, 527 літаків. Німеччина капітулювала 9 травня.

Оголошення СРСР війни Японії рішуче змінило становище на Далекому Сході: 2 вересня 1945 року ця країна капітулювала. Настав кінець Другої світової війни.

Великий внесок у цю перемогу зробив народ України. Кожен п'ятий воїн Червоної Армії був з України. За мужність і відвагу в боях проти фашизму понад 2070 українців було удостоєно звання Героя Радянського Союзу, понад 2,5 млн нагороджено орденами і медалями. Серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу - 32 з України, а І. Кожедуб тричі удостоєний цієї високої нагороди. Українці І. Драченко з Черкащини, П. Дубинда з Херсонщини і С. Половинець із Житомирщини є Героями Радянського Союзу і одночасно повними кавалерами солдатського ордена Слави. Подвиг білоруса М. Гастелло повторили 52, подвиг О. Матросова - 55 українців та вихідців з України. 300 представників України належали до вищого командного складу Збройних Сил.

Війна продемонструвала безжальне ставлення сталінської системи до свого народу. Ставка, Генеральний штаб, Політбюро ЦК ВКП(б), полководці й воєначальники всіх рангів жодного разу навіть не поставили питання про відповідальність командувачів фронтів, армій, командирів корпусів і дивізій за невиправдано величезні людські втрати в бойових діях. Визволяючи Україну, польові військкомати мобілізовували цілими селами недосвідчену молодь і без навчання, озброєння, обмундирування кидали в наступ під німецькі кулемети. Так загинуло понад 900 тис. осіб, зокрема 270 тис. колишніх військовополонених, які були відпущені німцями по домівках. Про злочинну діяльність польових військкоматів свідчили О. Довженко, А. Дімаров, О. Гончар, генерал М. Лященко. У переможному травні чергова трагедія спіткала вцілівших радянських військовополонених. Для них створили 100 фільтраційних таборів, через які пройшли 1 млн 834 тис. осіб.

Досі точно не з'ясовано кількість загиблих у цій війні. Вірогідно, що за період 1941-1945 рр. безповоротно втрачено 16 млн 200 тис. солдатів і сержантів, 1 млн 200 тис. осіб офіцерського складу, 3-4 млн тих, хто зник безвісти. У полоні загинуло понад 4 млн радянських воїнів. Фахівці вважають, що на кожного вбитого німця припадає 14 радянських воїнів. Найбільше загинуло українців (6 млн), росіян і білорусів - 85 % загиблих.

Отже, український народ разом з іншими народами зробив усе можливе для прискорення перемоги, забезпечивши умови для визволення Європи від фашизму. Переможне закінчення війни, хоч і надто дорогою ціною, е також свідченням того, що солдати захищали рідну землю, а не політичний режим.