РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Розглянувши основні канали використання офшорних юрисдикцій з метою, переважно, вивезення капіталу, слід зазначити, що їх правова оцінка має бути проведена щодо нинішнього дня, тобто до діючого в даний період законодавства. Це пов'язано з тим, що закони, які регулюють переміщення активів через кордон, постійно змінюються. Наприклад, у 1991-1994 pp., коли взагалі було відсутнє законодавче регулювання капіталу, будь- який канал вивезення був легальним. З удосконаленням валютного законодавства розробляють нові канали вивезення, що не підпадають під межі закону. На підставі цього варто виділити три типи каналів вивезення капіталу:

• вивезення, що відбувається в межах і на основі закону (напр. з дозволу НБУ або як використання кредитних карток);

• вивезення, що відбувається як пряме порушення закону після того, коли прийняті відповідні обмежувальні акти;

• основні канали вивезення розташовані на "межі” між законом і його порушенням (нелегальні канали, коли вивезення капіталу відбувається не на основі закону, але і без його грубого порушення дрібних правил і законодавчих норм, що впливає на суть угоди і зміни платіжного балансу). Ці канали найскладніше ідентифікувати за правовим принципом.

За оцінкою спеціалістів із проблем вивезення капіталів з України найчастіше використовують фінансово-кредитну систему. Основні схеми накопичення й одночасно відмивання незаконних коштів здійснюють за допомогою псевдолегальних (тобто завуальованих під легітимні) фіктивних безготівкових операцій із застосуванням електронних інформаційних систем і притаманних їм фінансових технологій у формі безготівкових коштів. Саме безготівкові способи розкрадань, фінансових шахрайств й інших складних технологічно насичених видів здобуття і відмивання доходів злочинного походження є характерним для тіньових банківських угод.

Згідно зі спеціальними дослідженнями, банки, що обслуговують тіньовий капітал фіктивних фірм, одержують від 1,5 до 7 % прибутку залежно від суми оборотних коштів. У деяких банках ця сума становить від 50 до 500 тис. дол США на місяць, які потім виводять через лоро-рахунки за кордон. При нескладному розрахунку сумарний річний прибуток від тіньової конвертаційної діяльності банків – приблизно 5 млрд дол США, що можна порівняти з річним бюджетом країни. Слід також наголосити на ключовій позиції банків у процесі легалізації тіньових коштів. Легалізація тіньових капіталів – це процес упровадження тіньових капіталів у легальну сферу економічної діяльності з метою їх легітимної акумуляції, тобто отримання "очищеного " доходу або "відтворено-додаткового " доходу.

Основним цілями легалізації доходів є:

• приховання слідів походження доходів;

• створення вигляду законності одержання доходів;

• приховання осіб, що привласнюють незаконні доходи;

• ухилення від сплати податків;

• забезпечення зручного й оперативного доступу до коштів, отриманих із нелегальних джерел;

• створення умов для безпечного споживання.

Модель легалізації коштів така:

Розміщення – це фізичне розміщення коштів у мобільні фінансові інструменти, що територіально вилучені від місць їх розміщення (переказ за кордон). Розшарування – це відрив незаконних доходів від 'їх джерел шляхом складного ланцюга фінансових операцій, які спрямовані на маскування слідів цих доходів, що перевіряють. Інтеграція – це стадія процесу легалізації, спрямована на додання видимості законності капіталу. На цій фазі для грошей знаходять легальне джерело походження й інвестують у легальну економіку.

Для експортно-імпортних операцій на стадії розшарування найчастіше використовують спосіб переказування грошей на рахунки інших фірм за допомогою фіктивних угод. Подібний переказ дозволяє досить ефективно приховувати джерела походження фінансових фондів.

Нині для проведення операцій цієї фази значну роль відіграють офшорні зони й інші країни з м'яким податковим режимом і слабкорозвиненою системою фінансового контролю, до яких належать:

• відсутність обов'язкового бухгалтерського обліку для банків,

• анонімні банківські рахунки,

• відсутність обов'язкової ідентифікації клієнтів,