РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

2. Купівля компанією Г акцій підприємства за найнижчими цінами.

3. Купівля фірмою А у фірми Г акцій на всю суму, яку вивозять (тобто виведеного з компанії) капіталу.

4. Конвертація капіталу в іноземну валюту і переказ їх за кордон.

Основну частку зазначених операцій проводять із Кіпром, також використовують Кариби, Антильські о-ви (Нідерландські Кариби). Кіпр використовують тому, що він є однією із трьох країн (Фінляндія, Австрія, Кіпр), з якими підписано угоди про запобігання подвійному оподаткуванню.

Складність, багатоступєневість зазначених схем, а також велика кількість фінансових потоків, що легально перетинає державний кордон, та значні кошти, які осідають за кордоном, свідчать: реалізація таких схем можлива тільки при сприянні (дозвільній системі), підтримці та безпосередній участі представників різних регулюючих і контролюючих гілок адміністративних органів, що є безумовними ознаками корупційних дій. Усунути чи скоротити такі явища можливо, насамперед, через врегулювання податкового законодавства – зменшення податкових пільг, що призведе до зменшення корумпованості, збільшення прозорості та відповідальності управління, а також гарантій виконання законів при укладанні угод тощо.

Узагальнену структуру формування неконтрольованих експортно-імпортних операцій на основі експертних оцінок вітчизняних і зарубіжних джерел представлено на рис. 5.

Рис. 5. Структура формування неконтрольованих експортно-імпортних операцій

Обсяг тіньових капіталів було розраховано на підставі втечі капіталу за вузьким визначенням, купівлі валюти населенням й обсягу капіталу, який формують на різниці цін за експертними оцінками (рис. 6).

Рис. 6. Структура операцій, що не підконтрольні статистиці, в експортно-імпортних операціях

Повертаючись до аналізу особливостей функціонування офшорних зон в Україні, зазначимо: суб'єкт підприємницької діяльності, який походить із країни, що має жорстке фіскальне законодавство і бажає зменшити податковий тиск на свій бізнес, або той, що має на меті змінити форму власності фінансових чи матеріальних ресурсів, повинен зробити оптимальний вибір офшорної юрисдикції, яка б дозволила розв'язати поставлене завдання.

Для цього йому важливо визначитися з основним завданням свого майбутнього офшорного бізнесу, включаючи точну характеристику умов підприємництва (податкові пільги, дерегламентація, конфіденційність, відсутність нагляду, уникнення аудиторських перевірок тощо), фінансових і товарних потоків, які будуть ним формуватися чи обслуговуватися.

Схематично послідовність дій підприємця з вибору найприйнятнішої офшорної юрисдикції включатиме дослідження таких ключових питань (усіх або певної їх частини залежно від рівня припустимого ризику):

1. Загальна характеристика країни розташування офшору:

1.1. рівень стабільності офшору,

1.2. тривалість існування офшорної юрисдикції в даній країні,

1.3. характер поточної політичної й економічної ситуації,

1.4. загальний рівень економічного розвитку країни,

1.5. рівень розвитку засобів комунікації та банківської інфраструктури.

2. Правовий статус:

2.1. стабільність і ступінь опрацьованості законодавчої бази, у тому числі корпоративного, трастового законодавства, гарантування прав власності тощо;