РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

• вимоги до фінансових установ щодо ідентифікації клієнтів;

• заборона анонімних операцій;

• обов'язкова перевірка адреси та персональних документів;

• надання інформації про фінансові трансакції;

• зберігання документів до п'яти років щодо осіб клієнтів і здійснених операцій.

Наголошують, що отриману інформацію можна передавати обмеженому колу користувачів (судовим і правоохоронним органам), аби цей орган не перетворився на додаток до податкового апарату.

Україні необхідно привести норми ведення операцій з клієнтами та контроль за ними до світових вимог і стандартів, тобто реорганізувати систему банківського нагляду і насамперед – валютного контролю. Вітчизняним законодавством передбачено здійснення контролю за операціями з валютними цінностями на території України, які проводять як резиденти, так і нерезиденти. Крім того, деякі операції підлягають ліцензуванню. Це, насамперед, операції з капіталом (неторговельні операції), які можна здійснювати лише за умови попереднього дозволу (ліцензії) НБУ.

Для запобігання використанню фіктивних документів для купівлі та перерахування за межі України валютних цінностей 5 квітня 2000 р. НБУ підписав із Державною митною службою Угоду про інформаційну співпрацю, якою передбачено обмін інформацією в електронному вигляді за погодженими реквізитами та формою. Це має забезпечити:

• підвищення оперативності взаємного інформаційного обміну, створення адаптованих автоматизованих систем контролю за діяльністю суб'єктів у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

• доступ національного банку й уповноважених банків, які є агентами валютного контролю, до оперативної інформації про рух товарів через митний кордон України;

• унеможливити ще на етапі митного оформлення вантажів подання митному органу недостовірних відомостей щодо реквізитів уповноваженого банку, через який здійснюватимуть розрахунки;

• запобігти використанню фіктивних документів для купівлі іноземної валюти і перерахуванню її за межі України.

Існує два шляхи зменшення тіньових потоків в експортно- імпортних операціях:

• пов'язаний із посиленням адміністративного контролю, доповнений жорсткістю законодавства щодо стандартних схем нелегального вивезення капіталу (заниження експортних цін, неповернення валютного виторгу, фіктивні імпортні контракти з авансовою оплатою і завищеними цінами, корупція на митниці, розрахунки через офшори). Відомі у світовій практиці заходи зводяться переважно до введення ліцензування інвестицій за кордоном, заборони або обмежень на деякі види інвестицій, обмежень на фінансування вивезення капіталу, а також формування низки попередніх умов. їх реалізують переважно через адміністративний і валютний контроль. Слід зазначити тільки часткову ефективність даного напряму, що було найбільш характерно в 1994-1997 pp., і практично себе вичерпало, тому що веде до погіршення інвестиційного клімату, посилення відпливу капіталу.

• пов'язаний із розв'язанням головних завдань економічної політики, що забезпечує збалансованість бюджету, поліпшення податкової системи і податкового адміністрування суворо на основі закону, надійну роботу банківської системи, захист прав нерезидентів й інвесторів, прозорість фінансової звітності підприємств й організацій, позитивні зрушення в боротьбі з корупцією і злочинністю, поліпшення роботи прокуратури і судової системи, дотримання законів.

Таким чином, для того, щоб бути ефективними, обмеження мають охоплювати досить широкий спектр операцій, уводитися під твердим контролем і супроводжуватися необхідними реформами та зміною економічної політики.

Проблема існування офшорних і вільних економічних зон має досить суперечливий характер: питання про те, чи потрібні офшорні зони, як вони впливають на економічний розвиток держави загалом, чи є необхідність формування нової міжнародної нормативно-правової бази здійснення офшорної політики на сучасному етапі розвитку світового господарства й удосконалення вже існуючої постають нині досить актуально.

Погляди економістів на офшорну політику досить різняться. Одні фахівці в цій сфері притримуються позиції, що контроль із боку держави не обов'язковий, оскільки його відсутність створить сприятливе середовище для економічного зростання. Інші – обґрунтовують на практичних прикладах те, що вільні економічні зони здійснюють негативний вплив на економічний розвиток держави, адже з неї вивозять значні капітали і при цьому руйнують економічну стабільність. Треті стверджують, що офшорний бізнес потрібен будь-якій країні, але під пильним контролем держави, основою якого має бути досконале нормативно-правове регулювання офшорних відносин.

Упродовж останніх років українські банки і фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів. Зросла роль офшорних схем у формуванні транснаціональних господарських систем, коли офшорні фірми "вбудовують" у мережу зовнішніх філіалів українських підприємств. Офшорні схеми часто націлені на подолання іноземних податкових бар'єрів.

Разом із тим, тема офшорного бізнесу є досить актуальним питанням для нашої країни, про що свідчать численні публікації у пресі і науковій літературі та спроби законодавчого врегулювання офшорної діяльності. Чого вартий лише той факт, що станом на 1 січня 2011 р. слово офшор містилося в понад 50 вітчизняних нормативно-правових актах, однак донині юридичного визначення цього поняття не існує.