РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

• вища норма прибутку в Україні, ніж за кордоном;

• реінвестування під статусом іноземних інвестицій створює вищі правові гарантії.

Усі ці, а також низка інших чинників вимагає повернутися до вже згаданої тези щодо необхідності повноцінного державного контролю за функціонуванням офшорних юрисдикцій в Україні.

Українські олігархи не записують у декларації про доходи реальні суми заробленого і не зізнаються в тому, що володіють підприємствами й іншою нерухомістю. Проте відомо, що акціями обленерго, металургійних комбінатів, ГЗКів та інших стратегічних об'єктів володіють понад 350 офшорних компаній, власниками яких є добре відомі широкому загалу політичні особи. Так, 40,05 % акцій стратегічно важливої державної компанії "Укрнафта", яка щорічно добуває близько третини нафти, яку споживають в Україні, належить офшорним компаніям (табл. 9). Створені "Приватбанком" офшорні фірми "European Trading group”, "St.John Trading", "Foretrest", "Britain's Raffles" добре відомі як власники Марганецького й Орджонікідзевского ГЗКів – монополістів на ринку марганцевої руди, офшорна компанія "Приват інтертрейдинг" – хазяїн металургійного заводу ім. Петровського. Напівофшорне українсько-кіпрське СП "Байп", входить у трубо-коксо-металеву імперію "Інтерпайп".

Слід зауважити, що наразі відсутні будь-які конкретні механізми розкриття інформації на вимогу Державної податкової адміністрації, окрім урегульованих двосторонніми міжнародними угодами. Якщо такий моніторинг і буде проводитися, то тільки щодо політично слабких конкурентів. Оскільки в офшорному бізнесі переплітаються інтереси всіх основних фінансово-промислових груп (табл. 9), то будь-який подібний тиск буде супроводжуватися зустрічними позовами в міжнародні судові інстанції.

Таблиця 9. Власники найбільших українських компаній за рівнем капіталізації на біржі ПФТС

Дійсно, офшорний бізнес не є синонім криміналу і навіть такі відомі компанії як "Merril Linch" або "Boeing" зареєстровані в офшорних зонах із низьким оподатковуванням, а то із звільненим від податків на основі невеликої фіксованої плати для зменшення фіскальних платежів і збільшення прибутку. Цікавим є те, що для цього не треба їхати на Кіпр або встановлювати контакти з легендарним о. Науру. Достатньо зареєструвати своє підприємство у швейцарському кантоні Цуг, у штаті Делавер (США), в Австрії, Данії або Люксембурзі. Значна частина території старої доброї Європи – це зона надійних цивілізованих офшорів.

Проте українські олігархи надають перевагу менш прозорим місцям: Кіпр, Британські Віргінські о-ви, Багами і тому подібній екзотиці. Ідеологія української "офшоризації" кардинально відрізняється від західної: на перше місце виходить анонімність засновників, на друге – надійність "дирки" для переховування прибутків, але головний зміст гри в офшори полягає в тому, щоб ушляхетнити походження капіталів і перетворити їх зі злочинних грошей в іноземні інвестиції. Це, власне, і є відмивання, з яким влада люто бореться (вірніше, імітує боротьбу), щоб уникнути санкцій і вийти із "чорного списку" міжнародної організації ФАТФ. Однією із цілей виведення коштів з України є також використання системи Private Banking для інвестицій і заощаджень. Наявність рахунку в одному із приватних банків дозволяє за допомогою портфельних менеджерів здійснювати глобальні інвестиції в будь- який фінансовий інструмент у будь-якій країні.

Історія "офшоризації" України розпочалася паралельно із приватизацією, розкраданням державної власності і держбюджету України. Уже на початку 90-х pp. українськими підприємцями були створені і зареєстровані в офшорних зонах і територіях кіпрські, швейцарські, американські компанії, на рахунках яких осідали сотні мільйонів доларів США. Через останні в 1994–1996 pp. розпочалося масове "анонімне" скуповування прибуткових підприємств важкої, легкої і харчової промисловості: офшорні фірми "Ланата Трейдинг" і "Лансін Комершил" придбали контрольний пакет акцій Південного ГЗКа (гірничо- збагачувального комбінату), офшорна фірма "Bainfield Company" придбала пиво-безалкогольний комбінат "Дніпро", а віргінська компанія "Ринако Лімітед" 50 % акцій миколаївського пивзаводу "Бурштин".

Уся енергетична сфера України суцільно вкрита офшорними компаніями. Офшорна компанія "Бринкфорд", яка до цього часу здійснює платежі за російські твели і вивезення ядерних відходів (внаслідок чого "Енергоатом" України за деякими підрахунками вже втратив понад 250 млн дол США), зареєстрована на Кіпрі ще в 1996 р., а структура цієї ж бізнес- групи – "АМР" – в Андоррі. Загалом, плеяда офшорів, що володіють приватизованими об'єктами енергетики в Україні, здійснює щорічні перекази за кордон сум у десятки мільярдів доларів США. Дотепер не відомо, чиї інтереси представляє через цілу низку інших компаній "VS Energy International" (власниця чотирьох обленсрго), утаємничена бізнес-історія офшорної компанії ''Overcon Enterprizes”. Офшорні компанії ''Puma Trading”, "Palladium Limited", "Contrast Holding", "Fildstar Inc." та інші, близькі до консорціуму "Металургія", а компанії "Runchel Investments Ltd." і "Fullway Consultants Ltd." є власницями підприємств легкої і харчової промисловості в Сумах та Запоріжжі.

Один із відомих спеціалістів з відмивання грошей, спеціальний радник Мін'юсту США Тед Гринберг, який пропрацював 26 років спеціальним прокурором США з питань протидії корупції, тероризму і легалізації кримінальних доходів, висловив недавно щодо України таку цікаву думку: "Навіть поверхневий аналіз українського ділового простору свідчить, що багато багатих людей заробили капітал кримінальними методами. І продовжують заробляти далі. Захід дуже тривожить, що доходи від рекету, замовних убивств, торгівлі людьми, операцій із краденими авто, контрабанди, наркобізнесу, фінансового шахрайства і корупції, словом, усіх тих джерел "брудних" грошей, які реально є в Україні, можуть бути вкладені у приватизацію через офшори і підставних осіб".

Закон про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, ухвалений у першому читанні парламентом, більше схожий на правовий антураж для експертів ФАТФ, ніж на серйозний документ. Наприклад, у його нинішній редакції не надано розшифрування терміна сумнівні фінансові операції, а також не зазначено, що банки зобов'язані подавати інформацію департаменту фінансового моніторингу – "фінансовій розвідці" країни. На запити, які надсилають державні органи і департаменти, банки дають відповіді, попередньо порадившись із клієнтом: яку з його трансакцій подати як сумнівну і доповідають, звичайно ж, про легальність операції.

Історія найвідоміших офшорних скандалів України "Справа НБУ України". Якщо говорити про скандали в Україні, пов'язані з офшорами, то перше місце посідає ''справа Нацбанку”, точніше – результати парламентського розслідування, проведеного в 1998-1999 pp. комісією під керівництвом В. Суслова. Підставою для цього стали факти, викладені у листі голови СБУ Л. Деркача голові ВР України О. Ткаченку. Ключовим предметом парламентського розслідування були операції із золотовалютними резервами Нацбанку у "Кредит Суіс Ферст Бостон (Кіпр) ЛТД" (КСФБ). Це фінансова установа – тезко- двійник впливового швейцарського банку "Credit Suisse First Boston", без сумніву найскандальніший офшор у новітній українській історії. Кіпрський банк, у якому Нацбанк тримав 580 млн дол США валютних резервів, було зареєстровано 26 жовтня 1995 р. А 2 травня 1996 р. він одержав від Центробанку Кіпру ліцензію на статус банківської групи. Акціонерами "Кредит Суіс Ферст Бостон (Кіпр) ЛТД" були дві кіпрські компанії "Симанко сервіс ЛТД" і "Сайпронавус ЛТД”.

Залишається невідомим, хто з українських посадових осіб стояв за кіпрським банком реально і керував операціями з переказу валютних резервів через цей банк у російський "Національний резервний банк" (НРБ), тобто КСФБ (Кіпр) був усього лише посередником між Нацбанком і НРБ. Як зазначено у звіті комісії "комісія не виключає наявності особистої зацікавленості окремих посадових осіб НБУ у проведенні операцій НБУ з банком КСФБ (Кіпр) і вважає за необхідне доручити правоохоронним органам України провести перевірки можливого отримання посадовими особами НБУ, причетними до операцій із банком, особистого доходу від цих операцій, наявності в них валютних рахунків за кордоном, нерухомості тощо" Проте правоохоронні органи України жодних перевірок не проводили і дотепер доля грошей, переказаних у НРБ, залишається невідомою.

"Облігації Криму". Ще один цікавий скандал вибухнув улітку 2000 р. у Криму з приводу республіканських облігацій, випущених у 1996 р. на майже 300 млн дол США. Емітентом випуску облігацій став кримський Мінфін, генеральним платіжним агентом – Чорноморський банк реконструкції та розвитку (ЧБРР), а його контрольним пакетом акцій володів банк "Слов'янський", що купував прибуткові облігації у Мінфіну АРК і перепродав їх кіпрським офшорним компаніям "Xenon Marketing Limited" і "Data Tehnology S.A.". Таємниця кіпрських офшорів, у які переказували гроші кримського бюджету, так і залишилася нерозгаданою, як і те, хто був їх реальним власником й одержувачем прибутків.

"Рибний кредит". 20 серпня 1997 р. за розпорядженням Кабміну № 469-р в офшорній зоні на Британських Віргінських о-вах було зареєстровано українську державну рибальську компанію "Fishing Company S.A.". Тоді ж під заставу траулерів, що немов би споруджувалися на верфях Миколаєва, був узятий кредит у 10 млн дол США в Ощадбанку. Як з'ясували експерти Рахункової палати, уже побудовані траулери "Fishing Company S.A." вели промисел риби біля берегів Нової Зеландії, перебуваючи у заставі у ще однієї, до речі, нерентабельної структури "Livingstone Shipping Inc.". Підсумок: кредит Ощадбанку не повернуто, податки в бюджет офшорна державна компанія не сплатила, документи з Рахункової палати України зникли, як і гроші, а голова правління Ощадбанку, який намагався з'ясувати обставини, пов'язані з "рибним кредитом", загинув в автокатастрофі.

"Офшорний аудит". У 2001 р. вибухнув скандал навколо відомої аудиторської компанії "Price Waterhouse Coopers". Виявилося, що діюча в Україні структура заснована кіпрською фірмою "Купере энд Лайбрант (Юкрейн) Лімітед. Кіпр", зареєстрована в Нікосії. 18 червня 1999 р. Мін'юст видав ліцензію № 145262 ТОВ "Прайсвотерхаус Купере" на здійснення юридичної практики. Ліцензії на аудиторську діяльність офшорна дочка знаменитої фірми не мала, але, незважаючи на це, згідно з договором № 1021 від 12 листопада 1999 р. провела аудит НБУ на замовлення МВФ, який взагалі про це нічого не знав. Ця інформація просочилася у пресу, вибухнув скандал. І хоча інформацію щодо суми угоди вважали конфіденційною і не розголошували, проте за незалежними оцінками вона становила від 3 до 5 млн дол США і була переказана на рахунок кіпрської офшорної фірми.

Як свідчить світовий досвід країн із перехідною економікою (і, насамперед, досвід України в умовах пострадянського суспільства), рано або пізно всі таємні схеми відмивання грошей і комбінації щодо володіння недешевим майном за кордоном, а також імена діючих осіб стають надбанням гласності. А ціна усієї цієї публічності (зазвичай спланованої і стимульованої якоюсь зацікавленою стороною) – невчасно і несповна сплачені податки і "брудні" гроші неформальних кримінальних структур. І хоча офшор не є синонімом слова кримінал, проте іноді трапляється, що через них відмивають успішно вкрадені у держави кошти, через придбання акцій стратегічних об'єктів легалізують гроші бандитських угруповань тощо.

5.2. Можливість і доцільність створення офшорних зон в Україні

За даними Державної податкової служби України, основним джерелом утворення і накопичення нелегальних капіталів в Україні, є не наркобізнес чи торгівля зброєю, а ухиляння від сплати податків. Відповідно, боротьбу з відмиванням "брудних" грошей слід вести саме у сфері формування та застосування податкового законодавства.