Розділ «7.2. Управління власними ресурсами підприємства»

в) запланованого темпу зростання виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів (або відсотків);

г) запланованих витрат за емісією акцій (або залучення додаткового пайового капіталу).

У процесі залучення цього виду власного капіталу слід мати на увазі, що за вартістю він є найбільш дорогим, так як витрати, пов'язані з його обслуговуванням, не зменшують базу оподаткованого прибутку, а премія за ризик — найвища, оскільки цей капітал при банкрутстві підприємства захищений найменшою мірою.

Розрахунок вартості додаткового капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), здійснюється за формулою:

виражений десятковим дробом; Кna— сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв); ЗЕ — затрати, пов'язані з емісією акцій, виражені у десятковій величині відносної суми емісії акцій (додаткових паїв).

Процес управління вартістю залучення власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризується високим рівнем складності і вимагає високої кваліфікації виконавців. Це управління здійснюється шляхом розробки і реалізації емісійної політики підприємства, а також його дивідендної політики (або політики розподілення прибутку). Принципи розробки цих видів фінансової політики підприємства розглядаються далі.

З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів власного капіталу і питомої ваги кожного з цих елементів у загальній його сумі може бути розрахований показник середньо-зважуваної вартості власного капіталу підприємства.

Фінансові механізми управління формуванням операційного прибутку

Основу формування власних внутрішніх ресурсів підприємства, скерованих на виробничий розвиток, складає балансовий прибуток, який характеризує один з найважливіших результатів фінансової діяльності підприємства. Є такі види прибутку підприємства:

— прибуток від реалізації продукції (або операційний прибуток);

— прибуток від реалізації майна;

— прибуток від позареалізаційних операцій.

Серед цих видів головна роль належить операційному прибутку, на частку якого припадає у наш час 90—95 % загальної вартості балансового прибутку. На багатьох підприємствах він є єдиним джерелом формування балансового прибутку. Тому управління формуванням прибутку підприємства розглядається як процес формування операційного прибутку (прибутку від реалізації продукції).

Основною метою управління формуванням операційного прибутку підприємства є виявлення основних факторів, які визначають його кінцевий розмір і виявлення резервів наступного збільшення його суми.

Механізм управління формуванням операційного прибутку здійснюється з урахуванням тісного взаємозв'язку цього показника з об'ємом реалізації продукції, доходів і витрат підприємства. Система цього взаємозв'язку, яка одержала назву "Взаємозв'язок витрат, об'єму реалізації і прибутку" дозволяє виділити роль окремих факторів у формуванні операційного прибутку і забезпечити ефективне управління цим процесом на підприємстві.

Механізм цієї системи передбачає послідовне формування різних видів операційного прибутку підприємства за схемою (рис. 7.4):

Рис. 7.4. Схема формування різних видів операційного прибутку підприємства

З наведеної схеми видно, що у процесі здійснення операційної діяльності формуються три види операційного прибутку:

1) маржинальний операційний прибуток. Його розрахунок здійснюється за такими формулами:

додаткових платежів, які входять у ціну продукції; ПП — сума податку на прибуток та інших обов'язкових платежів за рахунок прибутку.