реверсі — позначення номіналу, дати та місця емісії. На аверсі решти мідних номіналів — державний герб Російської імперії, напис "Медная россійская монета" та словесне позначення номіналу. Таке оформлення мідних монет залишалося незмінним до 1917 р.
Зазнали певних змін і розмінні срібні монети. 31867 р. вони стали білонними. 5, 10, 15 та 20 копійок почали карбувати зі срібла 500-ї проби. До того вони випускалися зі срібла 868-ї проби, а в 1859—1866 рр. — 750-ї. їхнє оформлення впродовж XIX ст. залишалося незмінним. На аверсі — двоголовий орел та ініціали мінцмайстра; на реверсі — позначення номіналу, дата та місце емісії. Банківське срібло — 25,50 копійок та 1 рубль — карбували з металу 868-ї проби, а з 1886 р. — 900-ї проби. При цьому метрологічні показники рубля залишалися незмінними ще з середини ХVШст. — 4 золотники 21 доля (18 г) чистого срібла. З 1886 р. на аверс великих срібних монет було повернено портретне зображення імператора, яке не поміщалося на них від часів Катерини II. На реверсі залишились державний герб, номінал та дата карбування. На гурті містилась інформація про вміст чистого срібла в монеті, а також ініціали мінцмайстра чи окремі знаки закордонних монетних дворів (наприклад, одна зірка на продукції Паризького монетного двору, дві зірки — Брюссельського).
Як і в попередній період, в Росії рідко випускалися пам'ятні монети. У 1883 р. та 1896 р. були відкарбовані рублі з нагоди коронації Олександра III та Миколи II, у 1898 р. та 1912 р. — з приводу відкриття пам'ятників Олександру II та Олександру III. Невеликими тиражами були випущені рублі до 100-річчя перемоги у Вітчизняній війні 1812 р. та 200-річчя битви біля мису Гангут. Лише монета цього ж номіналу з нагоди 300-річчя династії Романових, яке урочисто святкувалося у 1913 р., була виготовлена великим тиражем — близько 1,5 млн шт.
Золотомонетне карбування другої половини XIX ст. представлене головним чином півімперіалами, які випускалися великими, часто кілька-мільйонними тиражами (наприклад, у 1863 р. — 7,2 млн шт.; у 1875 р. — 5 млн шт.; у 1889 р. — 4,2 млн шт.). У 1868 р., після протесту уряду Нідерландів, було припинено випуск наслідувань голландських дукатів, на яких з 1850 р. незмінно поміщали дату "1849". Замість них у 1869—1885 рр. карбували монету номіналом 3 рублі, метрологічно наближену до дукатів. У 1886 р. зазнали змін метрологічні показники та іконографія золотих монет. Імперіали та півімперіали почали карбувати з металу 900-ї проби. При цьому вага імперіала становила 12,903 г, що відповідало французькій золотій 40-франковій монеті. Іконографія золотих монет була такою ж, як і срібних.
У процесі підготовки до запровадження золотої валюти використанню та карбуванню золотих монет відводилась особлива роль. Першим етапом реформи став дозвіл на проведення ними платіжних операцій. Закон від
Російська імперія, Микола II. 3 копійки. Мідь. 1893 р.
8 травня 1895 р. передбачав використання півімперіалів — 5 рублів за курсом 7 рублів 50 копійок, а імперіалів — 10 рублів за курсом 15 рублів. Вартість кредитного рубля було встановлено на рівні 1/15 імперіала. З 24 травня 1895 р. установам Державного банку було дозволено купувати золоту монету за таким курсом. Фактично цей крок означав запровадження обміну кредитних білетів на золото. Наступні укази — від 20 липня та 8 листопада — передбачали дозвіл на відкриття банківських платіжних рахунків у золоті та сплату податків та інших платежів у золотій монеті. Важлива роль у ході запровадження золотої валюти належала емісії монет з позначенням номіналу у 7 рублів 50 копійок та 15 рублів. Вони карбувалися лише у 1897 р., але великими тиражами — 16 млн 829 тис. та 11 млн 900 тис. шт. Імператорський указ від 3 січня 1897 р., який дозволяв емісію золотих монет перехідного типу, законодавчо оформив девальвацію російського рубля. Надалі він мав містити 17,424 долі чистого золота. У цьому ж році розпочалося карбування монет номіналом 5 рублів, що відповідало 1/3 імперіала. З 1898 р. петербурзький монетний двір здійснював широкомасштабну емісію 10-рублевих монет.
Наступний крок на шляху здійснення грошової реформи— указ від 29 серпня 1897 р., який регулював емісію кредитних білетів. Державний банк мав право випускати лише паперові грошові знаки з золотим забезпеченням. При цьому до 600 млн рублів воно мало становити 50 %, а понад цю суму — 100 %. Надалі на кредитних білетах вміщувався напис, що засвідчував зобов'язання держави щодо вільного обміну кредитних білетів на золоту монету, а також вказував золотий вміст рубля.
Зміни, що відбулися внаслідок здійснення грошової реформи, змусили уряд відкоригувати монетний статут. Його нова редакція була схвалена Миколою II 7 червня 1899 р. Державною грошовою одиницею проголошувався золотий рубль, що містив 17,424 долі щирого золота. Дозволялось карбування золотої монети як із казенної сировини, так і з металу, що належав приватним особам. Срібна та мідна монета оголошувались допоміжними засобами обігу, обов'язковими до прийому при здійсненні фінансових операцій на суму до 25 рублів — банківським сріблом, і до 3 рублів — білонною та мідною монетою. Загальна кількість емісії срібної монети не повинна перевищувати суму з розрахунку 3 рублі на кожного мешканця імперії. Цей документ визначав метрологічні параметри мідної та срібної монети.
Політичне зближення Росії з Францією, від фінансового сприяння якої значною мірою залежав успіх грошової реформи, спричинило появу різноманітних проектів грошово-монетних змін. Так, була пропозиція змінити назву російської грошової одиниці на "рус", що мав відповідати французькому франкові. Були навіть відкарбовані пробні монети номіналом 5, 10 та 15 "русів". З метою зближення російської та французької валют у 1902 р.
Російська імперія. Микола II. 25 рублів. Золото. 1908 р.
було виготовлено незначну кількість монет з подвійним позначенням номіналу "37 ½ рубля — 100 франків". Ще раніше, у 1876 p., виготовили 100 шт. золотих монет номіналом 25 рублів, що відповідало 100 французьким франкам. Подібна емісія була повторена у 1896 та 1908 pp.
У ході реалізації грошової реформи велика увага приділялася впорядкуванню емісії кредитних білетів. Упродовж перших років після проведення грошової реформи на ринку перебували знаки вартістю 1, 3, 5, 10 та 25 рублів зразка 1887 р. їх зовнішнє оформлення суттєво відрізнялося від купюр зразка 1866 р. Так, на 25-рублевій купюрі вперше було вміщено водяний знак із зображенням Олександра II, а також постать жінки у вбранні княжих часів, яка символізувала Росію.
У ході грошової реформи у 1898 р. в обіг було запроваджено нову серію державних кредитних білетів номіналом 1, 3, 5 та 10 рублів, а в 1899 р. — 25 рублів, що зовнішнім виглядом не відрізнялися від емісії 1887 р. Одночасно на ринку з'явилися нові банкноти. У 1898 р. були виготовлені білети по 100 та 500 рублів, а в 1899 р. — 50 рублів. 50-рублева купюра містила зображення Миколи І, 100-рублева— Катерини II, а 500-рублева — Петра І. Новою практикою стало вміщення на банкнотах лише першого року емісії купюр даного зразка. Так, однорублеві купюри аж до 1917 р. випускалися з датою "1898". Дату їх виготовлення можна приблизно визначити лише за вміщеними на них підписами керуючих Державним банком. До 1903 р. цю посаду обіймав Е. Плєскє, у 1903—1909 pp. — С. Тімашов, у 1910—1912 pp. — А. Коншин, 1912—1917 pp. — І. Шипов. Купюри емісій, випущених до грошової реформи 1895—1897 pp., були вилучені з обігу у 1902 р. У 1905 р. з'явилися кредитні білети з новим іконографічним оформленням, і розпочався обмін купюр. У цьому році були виготовлені грошові знаки вартістю 3 рублі, у 1909 р.— 5, 10 та 25 рублів, у 1910 р. — 100 рублів, а у 1912 р. — 500 рублів. Усього станом на 1914 р. було випущено кредитних білетів на суму 1664,7 млн рублів (69,3 % загальної грошової маси). З них 28,6 % становили 100-рублеві купюри, 17,9 % — 10-рублеві, 17,5 % — 25-рублеві, 16,3 % — 5-рублеві, 13,8 % — 3-рублеві, 4,9 % — 500-рублеві, 0,8 % — 50-рублеві, 0,2 % — 1-рублеві. Тоді ж в обігу перебувало золотої монети на суму 494,2 млн рублів (20,6 % загальної грошової маси), банківського срібла — 122,7 млн рублів (5,1 % загальної грошової маси), а також білонної та мідної монети — 121,2 млн рублів (5 % загальної грошової маси).
Однією з причин появи нових грошових знаків були зміни, що відбувалися у мистецтві на зламі століть: на зміну романтизму, з його прив'язаністю до традицій допетровської Росії, прийшов модерн. На кредитних білетах високих номіналів вміщувались парадні портрети імператорів: на 25 рублях — Олександра III, на 50 — Миколи І, на 100 — Катерини II, на 500 — Петра І. Для дрібних купюр було залишено традиційні кольори: коричневий —для однорублевих, зелений — для трирублевих, синій — для п'ятирублевих, червоний — для десятирублевих.
Проведення грошової реформи було бездоганним. Вже у 1898 р. грошовий обіг імперії на 33 % обслуговувала золота монета, на 10 % — срібна. Золоте забезпечення рубля становило у 1898 р. — 118,6 %, у 1899 р. — 139 %, а у 1904 р. — навіть 144,3 %. Лише події російсько-японської війни 1904—1905 рр, та революції 1905—1907 рр. суттєво погіршили стан державних фінансів, але не знищили набутків грошової реформи 1895— 1897 рр. Міністрам фінансів В. Коковцову (1904—1914 рр., з перервою у 1905—1906 pp.) та І. Шипову (1905—1906 pp.), значною мірою завдяки іноземним запозиченням, вдалося зберегти вільний обмін кредитних білетів на золоту монету.
З самого початку Першої світової війни 1914—1918 pp. система золотого монометалізму, запроваджена в Росії внаслідок грошової реформи 1895—1897 pp., зазнала краху. 27 липня 1914 р. Микола II видав указ про призупинення обміну кредитних білетів на золоту монету. Одночасно було відмінено емісійний закон 1897 p., який не дозволяв Державному банку здійснювати надмірну емісію паперових грошових знаків без золотого забезпечення. На покриття воєнних видатків банк отримав дозвіл випустити незабезпечених кредитних білетів на суму 1200 млн рублів. Росія вступила в новий період історії грошового обігу.
Література
Базилевич К. В. Денежная реформа Алексея Михайловича и восстание в Москве в 1662 г. — Москва-Ленинград, 1936.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)“ на сторінці 6. Приємного читання.
