Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

Нумізматика

Серед російських номіналів найчастіше траплялися високопробні срібні копійки та їх фракції — денга та полушка. Так, у 1732 р. в скрині глухівського цеху калачників містилось "двадцять рублєй срібних дєнєг і сім коп подушок". З 1720-х років дедалі частішими є записи, що стосуються використання срібних рублів. У перших роках XVIII ст. населення, звичне до повноцінної монети, неохоче приймало мідні номінали, але до середини століття вони стали повноправними учасниками грошового обігу.

Засвідчують це як письмові джерела, так і монетні скарби. У складі останніх вони найчастіше представлені емісіями Петра І, Анни Іоанівни та Єлизавети Петрівни.

В другій половині XVIII ст. розвиток грошової системи Російської імперії продовжувався. Відразу ж після смерті імператриці Єлизавети Петрівни (січень 1762 р.) новий цар Петро III (січень—червень 1762 р.), уклавши союз з королем Пруссії Фрідріхом II, змінив політичну орієнтацію країни. Низка нововведень відбулася і в організації монетного карбування. Основна кількість монет почала виготовлятися на Петербурзькому монетному дворі. Карбування мідних номіналів на Московській монетарні було припинене, натомість, його було зосереджено у Сєстрорєцьку. Для них було збережено стопу 32 рублі з пуда міді, одночасно велося перекарбування монет попередніх випусків, що емітувалися за стопою 16 рублів з пуда. До обігу було запроваджено денги, копійки, гроші, чотири копійки та гривенники, які перекарбовувалися з полушок, денг, копійок, грошів та п'ятаків Єлизавети Петрівни. Відбулася зміна метрологічних параметрів срібних номіналів. Нова стопа передбачала карбування з фунта срібла монет на суму 17 рублів 6% копійки. Дещо зменшено було й пробу монетного сплаву, яка стала 72-золотниковою. Монетарні у Санкт-Петербурзі та Москві емітували рублі, полтини, півполтини, 20, 15, 10 та 5 копійок. Засади карбування золотих монет — імперіалів, півімперіалів та червінців — залишалися незмінними.

Цікавою сторінкою короткотривалого панування Петра III була спроба запровадження паперових асигнацій з метою ліквідації надмірного дефіциту державного бюджету імперії (1 млн 152 тис. рублів), спричиненого зростанням воєнних видатків та коштів на утримання царського двору. 29 травня 1762 р. Сенат ухвалив рішення про випуск паперових грошових знаків, які мали прийматися без будь-яких обмежень. Передбачалось випустити купюри номіналом 10, 50, 100, 500 та 1000 рублів. Загальний обсяг емісії мав становити 5 млн рублів. Обмін асигнацій на мідну монету мали здійснювати спеціально створені для цього банки у Петербурзі та Москві. На перешкоді успішного завершення цього нововведення стали раптові зміни, котрі відбулися на політичній арені Російської імперії.

28 червня 1762 р. у Санкт-Петербурзі стався двірцевий переворот, в результаті якого з трону було усунено Петра III, а імператрицею проголошено його дружину, яка правила під іменем Катерини II (1762—1796). На час її царювання припадають події, пов'язані з активною зовнішньою політикою, результатами якої було значне збільшення території імперії, участь у війнах з Туреччиною та Францією, поділи та ліквідація Речі Посполитої тощо. У внутрішній політиці імператриця прагнула до встановлення абсолютизму. В цьому вона опиралася на дворянство, яке отримало численні привілеї. За Катерини II було змінено систему органів державного управління, реформовано адміністративно-територіальний устрій, досягнуто економічного піднесення країни, яке проявилося у зростанні кількості мануфактур, розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. При цьому уряд чітко дотримувався засад меркантилізму. Впродовж 1762—1796 рр. обсяг зовнішньоторговельних операцій зріс з 21 млн рублів до 71,2 млн рублів. При цьому у 1795 р. вивіз товарів перевищував ввіз на 9,5 млн рублів. І все ж фінансове становище імперії продовжувало залишатися важким. Дефіцит державного бюджету став хронічним явищем. Його розміри за 1762—1796 рр. сягнули астрономічної суми— 200 млн рублів. Все це змушувало уряд шукати додаткові джерела поповнення державної скарбниці: підвищувати податки, брати іноземні позики. Важливим джерелом поповнення бюджету були доходи від карбування монет. Спочатку принципи їх емісії не змінювалися — випуск золотих, срібних та мідних номіналів вівся на старих метрологічних засадах. Однак уже 27 січня 1763 р. було видано імператорський указ, згідно з яким запроваджувалась нова монетна стопа для мідних монет — 16 рублів з пуда міді. Всезростаюча потреба у новій монеті, яка, за задумом цариці, мала стати основним платіжним засобом щоденного вжитку для тогочасного російського суспільства, вимагала впорядкування організації її емісії. Сенатові було доручено організувати випуск мідних номіналів — полушок, денг, копійок, 2-х копійок та 5-ти копійок на суму 5,5 млн рублів. Для цього було задіяно петербурзький та московський монетні двори, а також відкрито монетарні у Катеринбурзі та Сєстрорєцьку. У зв'язку зі зростанням обсягів видобування міді на Уралі катеринбурзький монетний двір дедалі більше розбудовувався, і згодом саме тут було зосереджено виготовлення основної маси мідної монети. Передбачені обсяги монетної продукції вдалося виконати до 1767 р., після чого карбування міді на короткий час припинилося.

Розв'язання російсько-турецької війни 1768—1774 рр. і пов'язане з цим зростання видатків та державного боргу, який сягнув 1 880 100 рублів, реактивували давні плани запровадження асигнацій, які цього разу завершилися успішно. Для здійснення цієї операції необхідною була значна кількість мідної монети, яка мала становити покриття паперових грошей. Згідно з проектом генерал-прокурора князя Олександра Вяземського, передбачалось створення Асигнаційного Банку зі статутним капіталом 2 млн рублів міддю, які мали забезпечувати асигнації, яких до кінця 1768 р. передбачалось випустити на суму 2,5 млн рублів. У випадку нагальної потреби ця сума могла зрости до 3 млн рублів. Царський указ про запровадження

Російська імперія. Катерина II. 2 копійки. Мідь. 1765 р.

Російська імперія. Катерина II. 2 копійки. Мідь. 1765 р.

в обіг асигнацій було видано 29 грудня 1768 р., і вже у січні наступного року розпочали свою діяльність Московський та Петербурзький Асигнаційні Банки (у 1786 р. вони були об'єднані в один — Державний Асигнаційний Банк), яким було доручено випуск асигнацій, скуп мідної монети та її обмін на паперові гроші. У 1769 р. на ринку мали з'явитися асигнації на суму 1 млн рублів номіналом 25, 50, 75 та 100 рублів. Перші емісії асигнацій, розділені поміж кількома колегіями, швидко розійшлися поміж населенням. Вільний обмін на мідну монету сприяв зростанню довіри населення до нових грошей. Дуже швидко вони поширились на всій території імперії, і до кінця 1770 р. на ринку функціонувало асигнацій на суму 6 млн рублів, що на 5 млн перевищувало передбачений указом розмір емісії. Одночасно на ринку з'явилися підроблені асигнації вартістю 75 рублів, для виготовлення яких використовувалися 25-рублеві купюри. У зв'язку з цим з 20 липня 1771 р. було припинено випуск 75-рублевих асигнацій і вилучено їх з обігу. В наступні роки зростання державних видатків змусило уряд збільшувати обсяги випуску паперових грошей.

Наступні емісії асигнацій (у 1772 та 1773 рр.) здійснювались у московській та санкт-петербурзькій друкарнях. Імператорським указом від 31 січня 1774 р. було дещо змінено зовнішній вигляд паперових грошових знаків, на них з'явився номер купюр. У 1785 р. на ринку налічувалось асигнацій на суму 45 млн рублів, хоча імператорський указ 1774 р. встановлював максимальну кількість паперових грошових знаків у розмірі 20 млн рублів. В цій ситуації на ринку став відчутним брак мідної монети, яка нагромаджувалася в Асигнаційних банках. З'явилися симптоми інфляційних явищ, розпочався спад вартості асигнацій. Попри це, зростання видатків державного бюджету змусили уряд нарощувати їх емісію. 16 березня 1786 р. в обіг було зведено купюри нового зразка, які суттєво відрізнялися від знаків першої емісії. їх друкували на папері різних кольорів. Змінився і зовнішній вигляд купюр. Всього було випущено асигнацій на суму 50 млн рублів. Випуск паперових

Російська імперія. Катерина ІІ. Асигнація 25 рублів. 1777 р.

Російська імперія. Катерина ІІ. Асигнація 25 рублів. 1777 р.

грошових знаків цього типу без значних змін відбувався аж до 1818 р. У червні 1786 р. утворено Державний асигнаційний банк, який акумулював активи Петербурзького та Московського асигнаційних банків. Тоді ж було збільшено обсяг емісії асигнацій до 100 млн рублів, а також розширено асортимент номіналів — в обігу з'явилися знаки вартістю 5 та 10 рублів. Окрім того, уряд спочатку обмежив можливість обміну асигнацій на мідну монету, зменшивши сітку провінційних пунктів обміну, а наприкінці 1787 р. припинив його зовсім. Це спричинило різке падіння вартості асигнацій. Якщо у 1784 р. курс паперового рубля становив 99 срібних копійок, то у 1789 р. — 92,75 копійок, а в 1794 р. — 68,5 копійки. Не виправило ситуації і збільшення емісії мідних монет, для чого було відкрито кілька нових монетних дворів. Адже зростання масштабів їхньої продукції відставало від збільшення емісії асигнацій, кількість яких у 1796 р. сягнула астрономічної суми — 158 млн рублів. Ці кошти були необхідні для покриття великих військових видатків імперії.

Головну роль на російському грошовому ринку продовжувала відігравати срібна монета. У Москві та Петербурзі випускали рублі, полтини, півполтини, а також 20,15 та 5 копійок. На початку правління Катерини П їх метрологічні показники залишалися незмінними. Зі срібла 74-ї золотникової проби карбували монети на суму 17 рублів 6% копійки. Вміст чистого срібла у рублі становив 4 золотники 21 долі (близько 18 г). У1764 р. він дещо зменшився — до 4 золотників 16,599 долі. Тоді ж припинилась емісія срібних п'яти-копійкових монет, замість яких на ринку з'явилися гривеники (10 копійок). Після цього і до кінця правління Катерини II засади карбування срібних номіналів не змінювалися. Це ж стосується їх іконографії. Великі масштаби карбування повновартісних російських срібних монет (всього у 1762—1796 рр. їх було випущено на суму 70 942 613,95 млн рублів) сприяли поширенню їх за кордоном. Писемні джерела з українських земель, що перебували у складі Речі Посполитої, засвідчують присутність на її грошовому ринку великої кількості рублів, курс яких дорівнював 6 польських срібних злотих.

Важливою складовою монетної маси, що перебувала на грошовому ринку імперії, були золоті монети. Як і раніше, обидві столичні монетарні емітували імперіали (10 рублів), півімперіали (5 рублів) та червінці, які коштували дещо більше 2-х рублів. Не змінилися й їхні метрологічні показники. Як і раніше, з фунта золота 94-золотникової проби карбували 118 червінців, а з фунта 88-золотникової— 31 імперіал або 62 півімперіали. У 1764 р. вага золотих монет дещо зменшилася — імперіала з 12,8 г

Російська імперія. Катерина IІ. Дукат. Золото. 1796 р.

Російська імперія. Катерина IІ. Дукат. Золото. 1796 р.

до 11,95 г тощо. Крім вищезгаданих номіналів, за часів Катерини П було випущено золоті полтини, рублі та дворублеві монети. Однак їх емісія не приносила значних прибутків, тому була незначною. Ці номінали використовувалися переважно для двірцевого вжитку. Всього ж у 1762—1796 pp., переважно на Петербурзькому монетному дворі, було випущено золотих монет на суму 15 711 788 рублів.

Цікавою сторінкою історії російського золотомонетного карбування був випуск дукатів голландського зразка. Ці монети — так звані "лобанчики", "арапчики" чи "пучкові" — використовувалися переважно для потреб міжнародної торгівлі, де на них був значний попит, а також для фінансування закордонних видатків російської армії та дипломатичної служби. Особливо багато цих монет випускалося в часи російсько-турецьких воєн 1768—1774 та 1787—1791 pp. Незважаючи на протести голландського уряду, емісія цих монет постійно зростала. Так, у 1770 р. петербурзька монетарня виготовила 90100 дукатів, кожний з яких тоді коштував 2 рублі 65 копійок. Всього ж протягом 1762—1796 pp. було відкарбовано 343 737 дукатів. Зовнішній вигляд російських наслідувань повністю відповідав оригінальним голландським зразкам, через що розпізнати їх було майже неможливо.

Наприкінці панування Катерини II було здійснено спробу проведення грошової реформи, ініціатором якої виступив князь Платон Зубов. Передбачалось максимально збільшити емісію мідної монети при одночасній зміні її монетної стопи з 16 до 32 рублів з пуда. При цьому пропонувалось здійснити перекарбування раніше випущеної монети на суму близько 50 млн рублів. Цей крок мав забезпечити зменшення державного боргу імперії та створення її фінансових резервів. Одночасно передбачалось упорядкувати структуру грошової маси, що обслуговувала ринок. Загальна сума готівкових засобів мала становити 600 млн рублів, у тому числі 150 млн рублів асигнаціями, 150 млн — мідною монетою та 300 млн — золотою та срібною монетою. У травні 1796 р. Катерина II затвердила проект реформи, і відразу ж розпочалася її реалізація. На Петербурзькому, Московському, Нижньоновгородському та Коливанському монетних дворах перекарбовувалася випущена раніше мідна монета (всього на суму понад 1 млн рублів). На Катеринбурзькому та Аннинському монетних дворах було налагоджено емісію нових полушок. Одночасно карбувались нові монети номіналом полушка, денга, копійка, 2, 4, 5 та 10 копійок. Велась також підготовка до відкриття нових монетарень у Полоцьку, Архангельську та Херсоні. Смерть імператриці 6 листопада 1796 р. зупинила подальшу реалізацію реформи, а вже 10 грудня новий цар Павло І (1796—1801) видав указ про припинення перекарбування мідної монети і повернення 16-рублевої монетної стопи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)
  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ