Монетні реформи другої половини XVII ст.
У середині XVII ст. відбувся перелом в історії Речі Посполитої, яка вступила в смугу політичних та військових конфліктів, що призвело до економічної та фінансової кризи, занепаду міст, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, до виникнення інших негативних явищ у різних сферах життя країни. Одним із визначальних чинників, які підірвали військово-політичну та економічну стабільність Польсько-Литовської держави, була національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648—1657). Згодом ситуацію погіршили війни з Швецією, Кримським ханством, Трансильванією та Московською державою. Вони спричинили не тільки політичну кризу та економічний занепад, а й значні територіальні втрати Речі Посполитої. 1648 р. з її складу вийшла Україна, що відразу ж негативно вплинуло на фінансову стабільність Польщі. Після тривалих воєнних дій, внаслідок сепаратних домовленостей з Росію, під польський контроль було повернено Правобережну Україну, яка перебувала у складі Речі Посполитої аж до трьох її поділів (1772, 1793, 1795). Лівобережна Україна (Гетьманщина), а згодом і Запорізька Січ (1686) опинилися під владою Росії.
Початок національно-визвольної війни на Україні та перші поразки польських військ під Жовтими Водами і Корсунем навесні 1648 р. поклали край фінансовій стабільності Речі Посполитої. Змушені збільшувати видатки на утримання війська, уряд та сейм розглянули питання про оздоровлення грошового господарства країни і відновлення карбування розмінної монети на коронних монетних дворах. Вже на елекційному сеймі 1648 р. постало питання про необхідність збільшення прибутків від карбування монети. Однак через розбіжності у поглядах на оздоровлення державних фінансів сейм не прийняв жодного рішення. Восени 1649 р. на
Варшавському сеймі було створено скарбову комісію, до складу якої увійшли коронний та литовський підскарбії, чотири члени Сенату та представники Посольської Ізби. Комісію зобов'язали до 16 травня 1650 р. опрацювати проект нової монетної ординації, визначити засади карбування монети. Комісія запропонувала відкрити монетні двори у Кракові, Познані, Бидгощі та Вільнюсі. Отримані при цьому прибутки мали використовуватися для фінансування війни з козаками. Крім того, Комісія вважала за доцільне знизити ринковий курс талера (з трьох до 1,5 злотого) та дуката (з шести до трьох злотих), запровадити єдину пробу монетного сплаву для всіх номіналів срібних монет, заборонити керівникам монетних дворів під страхом смертної кари перекарбовувати повновартісну срібну монету на низькопробні розмінні номінали, збільшити видобуток срібла на території Речі Посполитої, посилити покарання за фальшування монети (конфіскація майна — для шляхти, смертна кара — для міщан, селян та іноземців) та ін. Однак більшість цих пропозицій не було втілено в життя.
Опрацьована комісією і оголошена 16 травня 1650 р. нова монетна ординація запроваджувала карбування повновартісної монети на території держави. Це рішення було прийняте з огляду на засилля на грошовому ринку держави неповноцінних дрібних розмінних номіналів іноземного карбування. При цьому за основу взято монетну стопу німецьких імперіальних талерів, що призвело до зміни польської монетно-вагової системи. Надалі краківська вагова гривна срібла мала важити не 197,68 г, а 201,86 565 г, що дорівнювало 600 ваговим голландським асам. Надалі з однієї вагової гривни срібла передбачалось карбувати вісім талерів на суму 24 польських злотих. При тодішній ціні на срібло вартість талера відповідала вартості металу, з якого він був відкарбований. Тобто, емісія цього номіналу була для державної скарбниці збитковою, оскільки не бралися до уваги кошти затрат на карбування. Монетна стопа, призначена для виробництва розмінних номіналів, була дещо вищою і передбачала карбування з однієї гривни срібла монети на суму 24,686 злотих, що також не покривало коштів емісії. Передбачалось виготовлення з гривни срібла 36 ортів вартістю 18 грошів, 108 шостаків, 216 трояків. Двогроші та гроші доцільно було виготовляти зі срібла не 14-лотової, як попередні номінали, а 7-лотової проби. При цьому з вагової гривни срібла цієї проби карбували 162 двогроші та 324 гроші. Новими для польської грошової системи були засади карбування солідів (шелягів). Якщо до цього вони були білонними, то надалі монети цього номіналу мали виготовлятися з міді. Один польський гріш мав складатися з чотирьох, а не трьох, як раніше, шелягів. Вартість цього номіналу мала залежати від ринкової ціни на мідь. Одночасно сейм зобов'язав коронного та литовського підскарбіїв у найкоротші терміни укласти вальваційні таблиці для повновартісної іноземної монети (талерів, півталерів, ортів та дукатів), що використовувалась у грошовому обігу.
Упорядкувавши емісії срібних та мідних монет, ординація 1650 р. запровадила також нову стопу для карбування дукатів. З нової краківської вагової гривни чистого золота виготовляли 58,660 шт. дукатів, що майже відповідало засадам монетної ординації 1528 р.
Намагаючись отримати сировину для монетних дворів, коронний підскарбій Богуслав Лєщинський 3 червня 1650 р. видав універсал, яким знизив обігові курси іноземних та раніше відкарбованих коронних монет і дозволив їх використання до дня св. Михайла (29 вересня) 1650 р. Дане рішення викликало хвилю обурення шляхти, яка на своїх сеймиках вимагала його відміни. Зокрема, шляхта Галицької землі Руського воєводства в інструкції послам на сейм вимагала або відмінити універсал коронного підскарбія, або домогтися зниження цін на товари. Подібні рішення прийняли й інші повітові та воєводські сеймики. Зважаючи на це, король Ян II Казимир (1648—1668) 16 січня 1650 р. видав універсал, яким встановлювалися обігові курси повновартісних іноземних та коронних монет. Надалі імперіальний талер мав коштувати 3,5 польських злотих, старий орт — 21 гріш, левковий талер — 2,5 польських злотих, злотовий талер — 1,5 злотого, шостак — 7 грошів, трояк — 3,5 гроша, двогріш — 7 шелягів. Термін обігу цих монет було обмежено чотирма місяцями, а після його завершення всі вони мали відсилатися на монетний двір для контрмаркування. Однак через неможливість виконання даного розпорядження воно було відмінене королівським універсалом 24 лютого 1651 р.
На виконання ухвали сеймової комісії від 16 травня 1650 р., розпочалося карбування розмінних монетних номіналів згідно з новою монетною ординацією. На всховському монетному дворі виготовлялись мідні шеляги (1650), а також срібні гроші (1650), двогроші (1650—1652, 1654), трояки (1650), шостаки (1650), орти (1650—1655), півталери (1651), талери (1651—1652) і золоті номінали: півдукати (1653—1654), дукати (1651— 1655) та дводукати (1650—1652, 1654). Відкарбовані тоді мідні шеляги важили близько 2,6 г і були повновартісними монетами. На один польський гріш йшло чотири таких монети. Дещо пізніше розпочалось карбування монет на познанській монетарні.
Тут випускали рідкісні нині денарії (1652—1653), шеляги (1652), півтораки (1654,1658—1659), трояки 1654), шостаки (1651), орти (1651—1659), талери (1652) та золоті дукати (1651—1654) і дводукати (1652, 1654—1655, 1658).
Ще 31 травня 1650 р. коронний підскарбій уклав угоду з Христофором Гуттманом щодо організації карбування монет на бидгощському монетному дворі. Ця монетарня швидко запрацювала, і в тому ж році тут, як і у Всхові, карбували майже повний набір коронних номіналів: мідні шеляги (1650), срібні гроші (1650), двогроші (1650—1651), трояки (1650), шостаки (1650), орти (1660—1652), талери (1650), золоті дукати (1651) та португали (1652).
У 1650 р. було закрито краківську монетарню, якою з 1647 р. управляв Герард Шрамі. Тут карбували лише невелику кількість шостаків (1650), півталерів (1649), талерів (1649—1650) та дукатів (1649). У 1655 р. вона відновила свою діяльність. Новим адміністратором монетарні став Станіслав Хшонстовський, який виконував ці функції до 1658 р. (з перервою у 1656 р., коли його замінив Якуб Чамер). Тут було налагоджено випуск шостаків (1656—58), ортів (1655—1658), півдукатів (1657), дукатів (1655— 1658) та дводукатів (1655—1658).
Після тривалої перерви розпочала роботу монетарня Великого князівства Литовського, розташована у Вільнюсі. У 1650 р. тут карбували півтораки, а в 1652 р. — соліди, гроші, півтораки, трояки та шостаки. Особливістю цих випусків є інформація на всіх номіналах про їх відношення до вартості талера.
Безперервні війни Речі Посполитої з сусідніми країнами, посилення хаосу в середині країни, всезростаюча потреба держави у грошових засобах змушували уряд шукати нових джерел поповнення скарбниці. На сеймі 1654 р. було прийнято ухвалу, згідно з якою надалі держава мала отримувати з кожної перекарбованої гривни срібла 4 злотих прибутку. При цьому з однієї гривни срібла мали карбувати монет на суму 25 злотих 20 грошів. Дане рішення спричинило падіння вартості розмінної монети, дало поштовх до посилення інфляційних процесів. Крім того, надалі передбачалось віддавати монетні двори в оренду мінцмайстрам (монетним майстрам) з умовою щодо дотримання ними метрологічних параметрів монетної стопи. Реалізувати це рішення і розпочати карбування монет на таких засадах не вдалося. Лише міста Гданськ та Торунь у 1654 р. випускали орти, але при цьому вони погіршили монетну стопу — з гривни срібла емітували монет на суму 26,182 злотого.
Наступним кроком стало незначне погіршення у 1656 р. монетної стопи шостаків та ортів, а в 1657 р. ще раз — ортів. Сталося це в умовах окупації Польщі шведським королем Карлом X Густавом (1654—1660). Лише незначна частина південно-східних земель залишалася під владою Яна II Казимира. Саме у Львові — єдиному великому місті, не захопленому ворогом — було вирішено відкрити монетний двір. Ян II Казимир зважився на цей крок з огляду на гостру потребу у грошових засобах, необхідних для ведення воєнних дій за звільнення країни від чужоземного поневолення. Виданий 1 березня 1656 р. королівський універсал передбачав карбування на львівському монетному дворі шостаків та ортів з доб
Річ Посполита. Ян II Казимир. 10 дукатів (донатива). Золото. 1650
ровільно переданого католицькою церквою срібла. Адміністратором монетарні став коронний канцлер Станіслав Корицінський, а його помічниками — спочатку королівський секретар італієць Ієронім Піноччі, а згодом писар монетарні львів'янин італійського походження Лоренцо Бандінеллі. Монетарню розташували у будинку в центральній частині міста (нині площа Ринок, 39). Саме тут 15 травня розпочалося карбування ортів, а згодом і шостаків, яке продовжувалося до 25 січня 1657 р. За цей час у Львові було випущено 207 075 ортів та 11 988 шостаків на суму 126 593 злотих. В умовах постійних воєнних конфліктів орендарі монетних дворів не дотримувалися єдиних метрологічних параметрів: так, у Львові орти карбували зі срібла 11-ї, у Кракові— з 12-ї, а в Бидгощі— з 10½ проби.
Питання реформування монетного господарства країни знову розглядав Варшавський сейм 1658 р. На ньому було створено спеціальну комісію, яка до 18 січня 1658 р. мала внести пропозиції щодо змін монетної стопи з тим, щоб державна скарбниця щорічно отримувала від діяльності монетарень не менше 150 тис. злотих прибутку. При цьому неодмінною умовою було не допускати погіршення якості монети. Оскільки поєднати ці дві вимоги було неможливо, з огляду на нагальну потребу уряду у готівкових засобах було вирішено якнайшвидше домогтися якомога більших прибутків від монетних дворів. Уже невдовзі було схвалено нову монетну ординацію, згідно з якою надалі передбачалось карбувати з гривни срібла 51,2 ортів на суму 30,72 зл., або 154% шостаків на суму 30,93 зл., або 320 трояків на суму 32 зл., або 660 півтораків на суму 33 зл., або 990 шелягів на суму 33 зл. При цьому закладалось, що вартість гривни срібла становитиме 24 зл., а виробничі видатки на її перекарбування в монету не перевищуватимуть для ортів — 1,5 зл., шостаків — 2,5 зл., трояків — 3,5 зл., півтораків та грошів — 4,5 зл. Планувалось, що державна скарбниця отримуватиме 4,5 зл. прибутку від кожної перекарбованої гривни срібла. Тобто, в основному повторювались засади ординації 1654 р. Разом з тим запроваджувалась нова повна система карбування розмінної монети, яка без суттєвих змін проіснувала до середини XVIII ст.
Після ухвалення монетної ординації 1658 р. відновили роботу численні коронні та литовські монетарні. Незважаючи на це, в умовах гострої економічної кризи, яка проявилася у падінні обсягів товарного виробництва, занепаді торговельної діяльності та інших негативних явищах, відбулося скорочення податкової бази та зменшення надходжень до державної скарбниці — у 1658 р. вони не перевищували 12 млн зл., що було значно менше
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
