Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

Нумізматика

Традиції виготовлення українських грошових документів та їх замінників сягають початку XX ст. Саме тоді в середовищі національно свідомих організацій культурно-просвітницького та військово-спортивного спрямування почали створювати добровільні фонди з метою матеріальної підтримки українського національного руху. Добродійники отримували від них різноманітні квити, художньо оформлені листівки, значки, марки, жетони, медалі, медальйони тощо. Ці різноманітні підтвердження доброчинної діяльності не лише пропагували діяльність національних товариств, організацій та установ, а й сприяли поширенню політичних ідей галицьких українців, їх національному пробудженню та консолідації. Особливо популярними такі видання були за часів Першої світової війни. Після утворення легіону Українських січових стрільців — зародку майбутнього українського війська — у всій Галичині поширився рух на підтримку цього унікального військового формування. Так, за ініціативою голови Української Бойової Управи, керівника сокільського руху Івана Боберського було випущено 1 млн пропагандистських наліпок та марок, які широко використовувалися стрілецькою польовою поштою. Кошти, отримані від їх реалізації, перераховувались у фонд легіону УСС.

Після поразки національно-визвольних змагань 1917—1920 рр. українські урядові та дипломатичні представництва, що перебували в еміграції, потребували значних фінансових засобів для свого функціонування. Одним із джерел їх отримання були різноманітні облігації та позички, котрі поширювалися серед української трудової еміграції в країнах Західної Європи, США та Канаді. Так, уряд Західноукраїнської Народної Республіки, перебуваючи у Відні, 23 червня 1921 р. випустив облігації 6 % "Позички Національної Оборони" номіналом 5,10, 25, 50 і 100 доларів СІНА. Викуп облігацій мав розпочатися через півроку після відновлення влади ЗУНР в Галичині. Дана патріотична акція, особливо на перших порах, мала значний успіх. Упродовж першого року поширення облігацій лише у США було зібрано понад 110 тис. доларів.

У міжвоєнний період грошові збори стали одним з видів роботи українських організацій на Західній Україні. Відсутність заможної національної торгово-промислової та землевласницької еліти змушувала керівництво українських політичних партій та культурно-просвітницьких установ отримувати необхідні для їхньої діяльності кошти шляхом організації добровільних датків від якомога ширшого кола українських громадян. Здійснювані акції сприяли посиленню національної самосвідомості галицьких українців, а виготовлені під час її проведення різноманітні пам'ятки, які часто мали ознаки грошових документів, є важливим джерелом до вивчення історії визвольного руху на західноукраїнських землях.

Крім легальних методів боротьби з польськими окупаційними властями, на Західній Україні дедалі більше ширилися нелегальні форми спротиву. Українська Військова Організація (УВО), 1929 р. реорганізована в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), очолила антипольську підпільну боротьбу. Ведення політичної роботи, здійснення індивідуального терору проти окремих представників окупаційної влади та інші форми діяльності вимагали залучення значних фінансових засобів. Саме тому фінансова референтура, поруч з бойовою, організаційною та пропагандистською, займала провідне місце у структурах УВО-ОУН. Гроші необхідні були для закупівлі зброї та вибухівки, організації вишколу бойовиків, функціонування керівних органів організації на батьківщині та за кордоном.

Гостра потреба у коштах змушувала керівництво ОУН йти на співпрацю з потенційними ворогами Польської держави. Так, завдяки контактам з німецькими спецслужбами каса організації поповнювалася щомісячною субвенцією в розмірі 9 тис. марок. Певні кошти надходили і від литовської розвідувальної служби. Однак основним джерелом грошових засобів, що надходили до Бойового фонду ОУН, були щомісячні внески членів та сим патиків організації, пожертви окремих осіб тощо. Підтверджували сплату коштів спеціальні посвідки-розписки, на яких видрукувані символи ОУН та напис "Бойовий фонд ОУН". З метою конспірації перед польськими, а згодом радянськими каральними органами ці грошові документи після отримання їх від скарбника, як правило, відразу ж знищувалися. Потреба у грошах змусила керівництво ОУН вдаватися до експропріаційних нападів на польські поштові та банківські установи. Так, у липні 1931 р. було пограбовано відділення "Банку Людового" у Бориславі, в результаті чого здобуто 20 тис. злотих. Однак подібні акції не завжди закінчувались успішно. Організований у листопаді 1932 р. напад на пошту в м. Городок на Львівщині закінчився невдачею. Два його учасники — Ю. Березинський та В. Старик — загинули, двох — В. Біласа та Д. Данилишина — засуджено до страти, а М. Жураківського — до по життєвого ув'язнення. Після цього процесу експропріаційні акції ОУН набули спорадичного характеру.

Найбільш масштабною кампанією зі збору коштів стала акція на підтримку боротьби за незалежність Карпатської України. Завдяки діяльності галичан — членів ОУН тут поступово розбудовувалися збройні сили, які отримали назву Організація Національної Оборони "Карпатська Січ". У грудні 1938 р. вона налічувала понад 10 тис. членів. Для їх вишколу, забезпечення зброєю, амуніцією, обмундируванням, харчами необхідні були значні суми грошей. Відповідав за цю ділянку роботи Роман Шухевич, який у середині 1938 р. прибув до Львова, де за допомогою сітки ОУН та легальних українських партій та організацій розпочав організацію допомоги Карпатській Україні. З цією метою у видавництві часопису "Наступ" були випущені знаки для збору грошей у фонд "Карпатської Січі". Вони містили зображення крайового герба Закарпаття — двопільний гербовий щит, на одному полі якого постать ведмедя, на другому — тризуб з хрестом на середньому зубі.

Після окупації У вересні 1939 р. Західної України радянськими військами ОУН продовжувала роботу, спрямовану на здобуття державної самостійності України. Для цього потрібні були організовано підготовані військові кадри. На їх вишкіл (матеріальне забезпечення, закупівлю радянської військової літератури — армійських статутів, різного роду посібників та підручників тощо) спрямовувались зібрані серед членів ОУН внески. Вони сплачувались щомісячно у розмірі одного рубля.

Після початку воєнних дій між Німеччиною та Радянським Союзом у звільненому від більшовицьких військ Львові ЗО червня 1941 р. представники бандерівської ОУН проголосили відновлення Української Самостійної Соборної Держави і утворили її уряд— Українське Державне Правління, яке очолив Ярослав Стецько. Міністром фінансів став інженер Ілярій Ольховий. Однак існування Української Держави не входило в плани нацистського керівництва, тому незабаром члени новоствореного уряду були заарештовані і ув'язнені у фашистських концтаборах. З 1 серпня Галичина стала дистриктом Генерал-губернаторства з центром у Кракові.

Обурена таким ставленням окупантів, ОУН перейшла на нелегальне становище і розпочала збройну боротьбу проти гітлерівців. Оунівське підпілля оголосило збір коштів у бойовий фонд, який мав стати матеріальною базою для формування українських національних збройних сил. На території Галичини грошові документи ОУН — бофони — випускалися з позначенням вартості у злотих. З 1943 р. вони поширились на Волині та Поліссі. На інших окупованих німцями українських землях бофони до 1944 р. були незнані.

Німецькі спецслужби, усвідомлюючи загрозу для окупантів з боку українського збройного підпілля, фіксували активізацію ОУН-бандерівців щодо фінансування національно-визвольного руху. Вони підкреслювали, що члени Руху Опору сплачували грошові внески та заготовляли продовольство, а бойові групи ОУН намагалися заволодіти радянськими грішми, що залишилися в ощадних касах та відділеннях Держбанку СРСР.

Перші бофони були надруковані в Галичині вже влітку 1941 р. Так, О. Клименко подає відомості про грошовий документ ОУН, датований серпнем 1941 р. Він виготовлений на обгортковому папері у традиційних для ОУН(б) чорно-червоних барвах. Вгорі малюнка — картуш з тризубом, по боках від нього — схилені червоно-чорні прапори, що утворюють своєрідне обрамлення для двох написів: "Боєвий фонд ОУН" та "День боротьби". Вище розміщені дати— "31.VIII.1919" та "31.VIII.1941 р.". Цей бофон було випущено до Дня Зброї, який ОУН встановила у 20-х роках на честь звільнення Києва від більшовиків військами Директорії УНР та Українською Галицькою армією 31 серпня 1919 р. Майже одночасно у Львові були виготовлені бофони з нагоди проголошення відновлення Української Держави та на пам'ять про жертви більшовицького терору на Західній Україні. Ці грошові документи, що нагадували поштові марки, були невеликого розміру і не мали позначення номіналу. Це пояснюється тим, що на перших порах збір коштів у бойовий фонд проводився на добровільних засадах, хоча негласно існувала мінімальна сума датку — 1 рейхсмарка або 2 краківських злотих. Різке погіршення економічного становища населення Галичини та всезростаюча потреба у матеріальних засобах змусили ОУН на початку 1942 р. розпочати виготовлення бофонів з позначенням номінальної вартості. На невикористаних знаках попередніх випусків робилися спеціальні наддруки.

Зміна політичної та військової стратегії ОУН, яка відбулася впродовж 1942 р., проявилася і в оформленні бофонів. Замість напису "Боєвий фонд ОУН", на них почали друкувати "Національний фонд ОУН", "Національний фонд", "Фонд загальної помочі" тощо. Така еволюція зумовлена тим, що на цьому етапі визвольна боротьба українського населення вийшла за організаційні рамки ОУН і стала загальнонародною.

В умовах підпілля існували серйозні труднощі з виготовленням бофонів. Через це керівники низових ланок ОУН під час збору коштів часто видавали жертводавцям, замість друкованих підтверджень, заздалегідь проштамповані розписки, на яких вказувалась сума датку, вміщувався відтиск печатки, а інколи й підпис чи псевдо відповідальних за збір коштів осіб. Нерідко використовувались й інші підручні засоби. Так, жителька с. Ягільниця Чортківського повіту (Тернопільщина) Розалія Конол замість грошових квитанцій видавала жертводавцям жовто-сині стрічки.

Восени 1942 р. на Волині та Поліссі розпочалося формування українських збройних сил, які отримали назву Українська Повстанська Армія. Незабаром під її контролем опинилися значні території, німецька окупаційна адміністрація існувала лише в містах, важливих залізничних вузлах тощо. На підконтрольній УПА території створювались органи української адміністрації, в окремих районах запроваджувалися власні гроші. Для цього використовувалися окупаційні грошові знаки Емісійного банку "Україна", на яких спеціально виготовленими штемпелями проставляли відповідні написи. Найчастіше це були: "Слава Україні, героям слава!", "Слава Бандері!" та ін. Влітку 1943 р. було проведено реорганізацію фінансових та господарських органів ОУН-УПА. Керував нею Борис Прокопович — "Гнат", призначений керівником господарської референтури Рівненського обласного проводу ОУН. Тоді було розроблено її структуру, штат та функціональні обов'язки. Надалі господарська референтура мала складатися з таких підреферентур: заготовчої, торгової, промислової, земельно-лісової, рибного господарства та планової і бухгалтерсько-статистичної.

Подібна господарська структура створювалась у всіх районах Волині, натомість, ліквідовувалась господарська референтура південної групи УПА — "Північ". Внаслідок цього функції матеріального забезпечення УПА покладалися на територіальні підрозділи ОУН. Надалі кожен над-район ОУН мав утримувати два курені УПА. Відчуваючи гостру потребу в готівці, керівництво господарської референтури приділяло її нагромадженню значну увагу. Саме тому в обігу з'явилося кілька випусків бофонів різних номіналів. На відміну від попереднього періоду, найбільш поширеними стали 50- та 100-карбованцеві купюри. На грошових документах дедалі частіше з'являється напис "На боєвий фонд УПА".

Паралельно з ОУН-бандерівців та УПА на західноукраїнських землях діяли структури ОУН-мельниківців, які були менш численними і менш впливовими. В перший період німецької окупації у своїй роботі вони використовували переважно легальні методи діяльності. Однак небажання заплямувати себе співпрацею з окупантами змусило мельниківців частину своїх сил спрямувати в підпілля для організації збройної боротьби проти гітлерівців та підготовки до нелегальної діяльності після відновлення більшовицького режиму. Особлива увага при цьому приділялася акумуляції значних сум у грошовій готівці та дорогоцінних металах. Для їх отримання від населення передбачалося широко використати грошові документи ОУН-мельниківців. Від випусків ОУН-бандерівців вони відрізнялися використанням дещо іншого графічного зображення тризуба — його середній зуб замінений мечем. У 1942 р. у Чехії в друкарні видавництва "Пробоєм" було виготовлено два бофони у вигляді поштових марок з написом "Визвольний фонд ОУН". їх номінал становив 50 пфенігів та 1 рейхсмарку. Крім цих грошових документів, ОУН-мельниківців використовувала для збору коштів у 1943—1944 рр. виготовлені в Галичині бофони з позначенням номіналів "5" та "10" і написами "Власними силами", "Ми здобуваємо силою те, що нам належить по праву".

Через брак джерел не відомо, хто був автором грошових документів ОУН-УПА часів Другої світової війни. Як правило, вони виготовлялися у підпільних друкарнях, які були переважно циклостилевого типу. Високий мистецький рівень окремих бофонів дає підстави припустити, що проекти їх розробляли професійні художники. Серед них Роберт Лісовський. Тісні контакти з підпіллям підтримували також знані графіки Іван Мозалевський та Святослав Гординський.

Крім підпільних організацій, в роки Другої світової війни випускали власні грошові документи легальні українські установи. Однією з них був створений навесні 1940 р. у Кракові Український Центральний Комітет (УЦК), який очолив відомий учений, географ, професор Володимир Кубійович. Головними завданнями, які поставив перед собою УЦК, були: організація допомоги потребуючим групам населення, догляд за безпритульними дітьми та хворими, опіка над українцями-військовополоненими та робітниками, вивезеними на роботи у Німеччину тощо. Така соціальна опіка потребувала значних матеріальних засобів, які можна було отримати лише шляхом організації збору добровільних пожертв. Для цього керівництвом УЦК випускалися численні грошові документи, більшість з яких мала конкретне призначення. Найбільш масштабними були допомогові акції під час повені та літнього голоду 1942 р. і так звана зимова допомога тощо.

З другої половини 1943 р. погіршилось економічне становище сільського населення Західної України. Контингентні поставки окупаційним властям, допомога націоналістичному підпіллю, польсько-українське збройне протистояння, диверсійна робота радянських спецзагонів та інші чинники вичерпали його ресурси. В цих умовах залучати значні кошти від населення на добровільній основі ставало дедалі важче. Бофони все частіше ставали посвідками виконання обов'язкових поставок продовольства та грошових коштів у бойовий фонд УПА, своєрідним інструментом фінансового насилля.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.
  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ