Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Нумізматика


Еволюція монетних систем Польсько-Литовської держави за часів останніх Ягеллонів


Наприкінці XV — на початку XVI ст. в економіці українських земель, що входили до складу Польсько-Литовської держави, зароджувалися нові явища, які вимагали докорінного реформування монетно-грошової системи. Зміни відбувалися передовсім в аграрній сфері: формувалося панщинно-фільваркове господарство, зростало товарне виробництво сільськогосподарської продукції, розвивався внутрішній ринок та зовнішня торгівля. Українські землі поступово входили в систему загальноєвропейського ринку. Наростали урбанізаційні процеси. Збільшувалася кількість поселень міського типу. Міста все більше перетворювались у центри ремесла та торгівлі. Все це стимулювало розвиток товарно-грошових відносин, які вже не міг задовольнити існуючий хаотичний стан грошового ринку. Гальмівним фактором розвитку торгівлі, особливо дрібної та середньої, стала архаїчна система монетних номіналів. За цих умов на порядку денному гостро постало питання впорядкування грошового обігу.

Одна з перших спроб стабілізації грошового ринку була здійснена за короля Яна Ольбрахта (1492—1501). У 1496 р. рішенням Пйотрковського сейму максимальна ціна дуката була встановлена на рівні 30 польських грошів. Це започаткувало нову лічильну одиницю — польський злотий, який надалі дорівнював ЗО лічильним грошам. Важливим заходом в упорядкуванні грошового господарства мало стати поліпшення монетної стопи монет найбільш поширеного номіналу — польських півгрошів. 31498 р. із краківської вагової гривни срібла (197,8 г) почали карбувати 192 монети цього номіналу, а не 220. При цьому використовувався монетний сплав VI-Ї проби (357-ма проба).

Однак ці заходи виявилися недостатніми, і вже елекційний сейм 1501 р. прийняв рішення про проведення в країні грошової реформи. Тоді ж було здійснено перший крок на шляху уніфікації монетних систем Королівства Польщі та Великого князівства Литовського. Литовські посли погодились карбувати монети в обох державах за єдиною монетною стопою. При цьому розбіжності у зовнішньому оформленні монетних номіналів Польщі та Литви зберігалися. Йдучи на такі поступки, литовські магнати сподівалися отримати від польської сторони військову та грошову допомогу у зв'язку з невдачами у війні з Московською державою. Оскільки цей задум на той час не міг бути реалізований через тяжке матеріальне становище самої Польщі, уніфікація монетних систем обох держав, об'єднаних персональною унією династії Ягеллонів, була відкладена майже на 70 років.

У 1502 р. польський уряд зробив спробу розпочати емісію монет нового номіналу — широких грошів, які мали з часом замінити поширені серед населення празькі гроші, емісія та надходження яких на ринки держав Центрально-Східної Європи значно скоротились. У результаті реалізації прийнятих рішень на ринку мали з'явитися високоякісні монети великого номіналу. Однак і цього разу на перешкоді стали фінансові труднощі держави, скарбниця якої була порожньою. Єдиним свідком даного заходу залишився пробний литовський гріш короля Олександра Ягеллончика (1501—1506).

Тяжке фінансове становище Польщі та Литви змусило уряд відновити карбування коронних півгрошів за монетною стопою часів Яна Ольбрахта: зі сплаву з 15 лотів чистого срібла та 25 лотів міді виготовлялись монети на суму 8 злотих (240 шт. півгрошів). На прохання короля, рішення про це було прийняте сенатом 18 березня 1502 р. Для його реалізації було відкрито краківський монетний двір, управителем якого став Якуб Шидловецький. Основним карбованим тут номіналом були коронні півгроші, емісія яких приносила найбільші прибутки. Так, від перекарбування 12 тис. краківських гривен срібла скарбниця отримала дохід у сумі 840 тис. грошів (28 тис. злотих, або 23 333 золотих дукатів). Значна частина цих коштів скеровувалась для надання допомоги Литві та сплати данини кримському ханові. Крім цього, у 1503—1504 рр. було відкарбовано невелику кількість коронних дукатів.

Будучи одночасно великим князем литовським, Олександр Ягеллончик налагодив також карбування монет за литовською монетною системою у Вільнюсі. Це було важливою подією, оскільки від часів великого князя Вітовта власне литовська монета не емітувалась, а грошовий обіг Великого князівства обслуговували празькі гроші, монети польського, лівонського, ординського та московського карбування, а також срібні злитки — гривни литовського типу. Впорядкування грошового ринку вимагало запровадження повноцінної, високоякісної монети власного карбування. З цією метою у 1490 р. було відкрито вільнюський монетний двір, на якому у великих кількостях карбувалися литовські півгроші та денарії (пенязі). Монетна стопа цих номіналів була на 25 % вищою від однотипних польських (коронних). За підрахунками відомого польського нумізмата Мар'яна Гумовського, впродовж 1490—1506 рр. у Вільнюсі було перекарбовано 90 тис. гривень чистого срібла і виготовлено монет на суму 18 млн. грошів. Населення не лише Великого князівства, а й Польщі та інших сусідніх держав охоче користувалося високоякісною литовською монетою.

Після смерті Олександра Ягеллончика його наступник на великокнязівському та королівському престолах Сигізмунд (Жигимонт) І (1506—1548) відразу ж зіткнувся з фінансовими труднощами. У цій ситуації суттєвими для держави стали доходи від монетного карбування. Саме тому вже 30 квітня 1507 р. було видано королівський мандат про відновлення емісії коронних півгрошів на основі монетної ординації Олександра Ягеллончика. Дане рішення затвердив покоронаційний сейм 1507 р., давши дозвіл на карбування цих монет терміном на чотири роки. Дуже швидко підготовчі роботи на краківській монетарні було завершено, і вже 25 травня того ж року з'явилася її перша продукція, обсяги якої постійно зростали. Значні масштаби емісії відразу ж погіршили ситуацію на грошовому ринку. Розпочалося зростання цін, а курс дуката становив 32—34 гроші. Це викликало невдоволення шляхти, і як наслідок — сеймове рішення 1511р. про припинення карбування півгрошової монети і закриття краківської монетарні, яке було виконане вже 15 лютого того ж року.

Нагальною проблемою для уряду залишалася уніфікація монетних систем, які існували на території Польсько-Литовської держави: польської, литовської та прусської. Першим кроком Сигізмунда І у цьому напрямі став випуск у 1505 р. так званих глоговських грошів. На їх аверсі було вміщено герб Польщі, а на реверсі — Литви. Наступним заходом стало рішення сейму Великого князівства Литовського, який зібрався в Ново-грУДКу 5 червня 1508 р., про дозвіл на використання в Литві польських півгрошів та встановлення для них офіційного курсу. Однак через спротив литовських можновладців подальші кроки в цьому напрямі успіху не мали. В цих умовах великий князь, з огляду на всезростаючу потребу у значних фінансових засобах, змушений був наприкінці 1508 — на початку 1509 рр. прийняти рішення про відкриття вільнюської монетарні і відновлення емісії півгрошів на основі монетної ординації Олександра Ягеллончика, яка продовжувалася до 1529 р. Масштаби карбування цих монет постійно зростали, і у 1514 р. річне виробництво сягнуло 10 млн. шт. Протягом усього часу правління Сигізмунда І питання про уніфікацію польської та литовської монетних систем більше не порушувалося.

Значно успішнішим був процес уніфікації польської та прусської монетних систем. Вперше про її необхідність йшлося на сеймі прусських земель у 1509 р. Це було спричинено припиненням у 1511 р. емісії коронних півгрошів та їх девальвацією на території Пруссії. Однак у наступні роки несприятлива міжнародна ситуація та інші обставини дещо відтермінували реалізацію даної проблеми. І лише у 1519 р., на початку війни з Тевтонським Орденом, знову постало питання уніфікації монетних систем та проведення грошової реформи. У процесі її підготовки розглядалось декілька проектів. Автором одного з них був видатний польський учений Миколай Коперник, що представив сеймові прусських земель свій меморіал, який містив детальний аналіз стану грошових відносин у Пруссії, теоретичні міркування про монету та основні положення проекту грошової реформи.

Автором альтернативного проекту був відомий економіст того часу Йост Людовік Децій, палкий прихильник короля. Опрацювання свого меморіалу він завершив у 1525 р. Саме в цей час боротьба між королем та прусськими торговими містами і сеймом досягла апогею. Скориставшись своїми привілеями, Сигізмунд І позбавив права монетної регалії міста Гданськ, Торунь, Eльблонг, а також прусського герцога Альбрехта Бранденбурзького. Після тривалої дискусії сейм прусських земель у 1525 р. схвалив проект Й. Л. Деція як більш реалістичний і погодився на уніфікацію обох монетних систем.

26 січня 1526 р. Пйотрковський сейм прийняв рішення про проведення в Короні грошової реформи, реалізація якої була доручена королю. На виконання цього рішення 15 жовтня 1526 р. було видано нову монетну ординацію, яка передбачала запровадження в обіг трьох номіналів —- денаріїв, півгрошів та грошів. Кожен з них мав карбуватися зі срібла різної проби. Для реалізації емісії в Кракові відкривався монетний двір.

У ході грошової реформи з обігу активно вилучалися свідніцькі півгроші та фальшиві монети. Свідніцькі півгроші з'явилися на землях Польсько-Литовської держави у 1517 р. і відразу ж викликали значне незадоволення польського уряду через зовнішню подібність свідніцьких та коронних півгрошів. Різними були лише легенди аверсу та реверсу, що при загальній малописьменності тогочасного суспільства мало несуттєве значення. Крім того, існувало переконання про менший вміст срібла у півгрошах свідніцького карбування, порівняно з коронними. Широкомасштабне завезення продукції свідніцької монетарні на територію Польщі та Литви призвело до перенасичення грошового ринку розмінною срібною моне

Свідніцький півгріш Людовіка II. Срібло. 1517 р.

Свідніцький півгріш Людовіка II. Срібло. 1517 р.

тою і викликало зростання цін та вартості золотих дукатів, які через існування так званих ножниць між співвідношенням золота і срібла у Сілезії та Короні масово вивозились з країни. У тому ж році Сигізмунд І звернувся до сілезьких князів з вимогою припинити карбування цих монет і не допускати їх поширення на польських землях. У наступному році коронний сейм заборонив їх обіг. Важливо також, що в цей час на ринку Чехії та Угорщини утворився надлишок срібла, і правителю обох цих держав Людовіку II, від імені якого випускалися свідніцькі півгроші, було вигідно перекарбовувати цей дорогоцінний метал у монету, оскільки це давало значний прибуток і збільшувало вартість золотих дукатів. Польській стороні все це наносило значні збитки і змушувало її вжити невідкладних заходів щодо нагального вилучення з обігу свідніцької монети. Для перекарбування вилучених на території Мазовецького князівства та Великопольщі півгрошів було відкрито монетний двір у м. Торунь.

Під час проведення грошової реформи важливе значення надавалося налагодженню масової емісії польських золотих, монет-дукатів. Цей крок був зумовлений стрімким зростанням вартості цих монет, відсутністю достатньої їх кількості на ринку та перенасиченням його срібними розмінними номіналами. Згідно з монетною ординацією, з однієї краківської вагової гривни золота карбували 56 дукатів. Поява на грошовому ринку золотих монет польського карбування принесла певні позитивні наслідки, особливо на початковому етапі їх емісії. Курс дуката стабілізувався і впродовж 1528—1535 рр. перебував на рівні 45 грошів. Однак через брак сировини та збитковість карбування у 1535 р. емісія коронних дукатів була припинена, що призвело до зростання їх вартості. У 1548 р. дукат у Львові коштував вже 51 польський срібний гріш.

На наступному етапі грошової реформи завершувалась уніфікація польської та прусської монетних систем. 20 березня 1528 р. сейм прусських земель ухвалив нові правила карбування монет на території королівської та князівської Пруссії, а також у містах Гданську, Торуні та Ельбловгу. Надалі емісія монет мала базуватися на засадах монетної ординації, утвердженої для коронних земель. Виконуючи ухвалу сейму, Сигізмунд І 15 червня 1530 р. видав нову монетну ординацію для прусських земель, яку 10 травня 1530 р. ухвалив коронний краківський сейм. Вона передбачала запровадження в обіг п'яти номіналів: денаріїв, солідів (шелягів), грошів, трояків та шостаків, які за метрологічними показниками мали відповідати продукції краківської монетарні. Разом з тим дана ординація дещо відрізнялася від коронної: на коронних монетарних замість солідів карбувались тернарії, крім того, коронні шостаки та трояки випускались зі срібла УІ-Ї проби, а подібні прусські номінали — з ХІV-ї проби. Вартість монет обох емісій вирівнювалась їх різною вагою: прусські монети при однаковій вартості з коронними були значно легшими.

Після відкриття у Торуні єдиного для всіх коронних земель монетного двору в 1529 р. припинила свою діяльність краківська монетарня. До 1535 р. у новій монетарні випустили значну кількість денаріїв, солідів, грошів, трояків та шостаків, які забезпечували потреби грошового ринку всіх коронних земель, а також перекарбували 2 425 518 краківських вагових гривен срібла. У Торуні виготовили й незначну кількість золотих монет — 1643 дукати. 17 липня 1535 р. торунський коронний монетний двір припинив своє функціонування. Одночасно планувалось закрити міські монетарні Гданська й Ельблонга, а також монетарню прусського герцога Альбрехта Бранденбур-зького, яка діяла у м. Кенігсберг (нині м. Калінінград, Російська Федерація). Однак прусські міста карбували власну монету до 1540 р., а герцог продовжував це й надалі. Незважаючи на всі перешкоди, монетну реформу та уніфікацію грошових систем Польщі та Пруссії було завершено.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.
  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ