Негативні наслідки Другої світової війни для грошового господарства Радянського Союзу проявлялися у надмірному зростанні грошової маси, необхідної для покриття величезних воєнних видатків; вилученні радянських грошових знаків окупаційними фінансовими установами та їх нестачі на звільнених від ворога територіях; а також у наявності значної кількості виготовлених нацистами фальшивих грошей. Ще задовго до завершення воєнних дій у країні розпочалася підготовка до проведення реформи, спрямованої на швидке радикальне оздоровлення грошової системи, її реалізація була доручена Міністерству фінансів СРСР, яке очолював А. Г. Зверев. Проводити реформу було вирішено без зволікань, однак посуха та неврожай 1946—1947 рр., а також політичне рішення радянського уряду про надання значної матеріальної допомоги країнам Центральної та Східної Європи, що спричинило голод в ряді регіонів півдня СРСР, особливо в Україні та Молдові, дещо відтермінували її реалізацію. Першими кроками реформи тут стало регулювання цінової політики та зростання заробітної плати низькооплачуваних груп робітників та службовців. Цьому сприяло зростання показників промислового розвитку, що дало змогу нагромадити значні запаси товарів, необхідних при проведенні реформи. Неабияке значення мало досягнуте неймовірними зусиллями, значною мірою за рахунок визиску зубожілого за час війни населення, збалансування доходів та видатків державного бюджету. За підсумками 1946 р. позитивне сальдо бюджету становило 18,6 млрд рублів. Восени
1947 р. склалися всі передумови для проведення грошової реформи. Основні положення реформи містились в опублікованій 14 грудня 1947 р. постанові Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) "Про проведення грошової реформи та відміну карток на продовольчі та промислові товари". Згідно з нею, 16 грудня в обіг запроваджувались нові грошові знаки зразка 1947 р. з позначенням номіналу у рублях. Обмін старих грошей на нові проводився у співвідношенні 10:1. На розмінну монету дія реформи не поширювалася. В обіг запроваджувались казначейські білети СРСР номіналом 1, 3 та 5 рублів; білети Державного Банку СРСР вартістю 10, 25, 50 та 100 рублів. На аверсі цих грошових знаків розміщено державний герб СРСР, назва грошового знака, позначення номіналу мовами 16 союзних республік, дата емісії, серія та номер купюри. На реверсі — позначення номіналу цифрами та словами, а також текст: "Государственные казначейские билеты обеспечиваются всем достоянием Союза ССР и обязательны к приему на всей территории СССР во все платежи для всех учреждений, предприятий и лиц по нарицательной стоимости. Подделка государственных казначейских билетов преследуется по закону".
На лицевому боці білетів Державного банку СРСР зразка 1947р., як і на червінцевих купюрах зразка 1937 р., містилось портретне зображення В. Леніна. Оформлення купюр номіналом 10 та 25 рублів дещо відрізнялося від знаків вартістю 50 та 100 рублів. Так, на нижчих номіналах державний герб СРСР розташований на реверсі, а на вищих — на аверсі. На всіх банкнотах вказані тип грошового знаку, його номінал, дата емісії, серія та номер купюри, а також текст "Банковские билеты обеспечиваются золотом, драгоценными металлами и прочими активами Государственного Банка".
Грошова реформа 1947 р. не змінила засад карбування розмінної монети. Як і до того, воно здійснювалося на Московському монетному дворі. Нові монети мали такий самий номінал — 1, 2, 3 та 5 копійок, вони виготовлялися з алюмінієво-бронзового сплаву, а також 10,15 та 20 копійок — з мідно-нікелевого сплаву. Не змінилося зовнішнє оформлення радянських монет. Єдиним змінним елементом була кількість стрічок у перев'язі колосся у державному гербі СРСР, яка визначалася кількістю союзних республік, які входили до складу Радянського Союзу.
У ході реформи відбувалася диференційована переоцінка грошових заощаджень, що зберігалися в ощадних касах: вклади на суму до 3000 рублів не переоцінювалися, депозити на суму до 10 000 рублів переоцінювались у співвідношенні 3:2, а ті, що перевищували цю суму — у співвідношенні 2:1. Пільгові умови обміну встановлювалися для власників облігацій державних позик. Обмін грошей філіями Держбанку, а також спеціальними обмінними пунктами проводився впродовж одного тижня — з 16 до 22 грудня, а у віддалених районах— до 29 грудня 1947 р. Після 16 грудня виплата заробітної плати проводилась лише грошовими знаками нового зразка. Перерахунок розмірів заробітної плати, а також прибутку селян від державних заготівель не здійснювався. Це означає, що реформа значною мірою мала конфіскаційний характер.
Крім того, через дуже обмежений часовий проміжок, виділений для обміну грошових знаків, значна частина купюр попередніх емісій залишилася необміняною.
Водночас держава вилучала у населення значні грошові засоби шляхом примусового розповсюдження державних позик. У деякі роки їх сума перевищувала 35 млрд рублів. Водночас з грошовою реформою в країні
СРСР. 5 рублів. 1947 р.
відбувалася відміна карткової системи, після чого ціни на промислові та продовольчі товари були встановлені на рівні цін карткового постачання. Державні роздрібні ціни у 1948 р. були на 17 % нижчими від дореформених.
Вперше за багато років держава здійснила спробу зміцнити систему державного кредиту. Цьому сприяло надання пільг вкладникам ощадних кас та тримачам облігацій державних позик, які зазнали при обміні значно менших втрат, ніж інші власники грошових засобів. Під час грошової реформи 53 % грошових знаків було обміняно у містах, 47 % — у селах, тоді як у 1941 р. на село припадало лише 26 % грошових доходів населення. Це свідчило про зміни у соціальній структурі грошових доходів населення. В результаті грошової реформи 1947 р. були ліквідовані наслідки Другої світової війни у сфері грошового обігу: зміцнилося грошове господарство країни, відновилось і зросло значення всіх функцій грошей, розширилась сфера функціонування грошей, були ліквідовані елементи де-товаризації економічних відносин. Внаслідок реформи в країні значно зменшився обсяг грошової маси, що дало змогу ліквідувати дефіцит на основні товари народного споживання і в наступні роки знижувати роздрібні ціни у системі державної торгівлі.
Зростання купівельної спроможності радянського рубля дало змогу з 1 березня 1950 р. підвищити його курс щодо іноземних валют, перевести його на золоту основу і встановити золотий вміст у розмірі 0,222 168 г чистого золота. Відповідно до цього, купівельна ціна Держбанку СРСР на золото була встановлена на рівні 4,45 рубля за 1 грам дорогоцінного металу, а курс долара США зафіксували на рівні 1 долар = 4 рублям, що не відтворювало реальної вартості цих валют. Встановлене співвідношення мало особливо велике значення для розвитку зовнішньої торгівлі. Зовнішньоторговельний оборот СРСР у 1955 p., порівняно з 1938 p., зріс у 12,3 разу, а позитивний баланс зовнішньої торгівлі у цьому році становив 330 млн рублів.
Підвищення курсу рубля після реформи базувалося лише на зменшенні купівельної спроможності населення. Економічних підстав для утримання стабільності цього процесу в країні не було: після реформи 1947 р. закупівельні ціни постійно зростали. Так, упродовж 1947—1958 pp. середні заготівельно-закупівельні ціни на пшеницю збільшилися з 94 до 602 рублів за тонну, картоплі — з 46 до 419 рублів, молока — з 255 до 1139 рублів, свинини — з 705 до 8095 рублів за тонну тощо. Командно-адміністративні методи управління економікою давали можливість на певний період при існуванні двомасштабної системи цін створювати певні резерви і допускати зростання закупівельних цін при одночасному зниженні цін роздрібних. Однак у другій половині 50-х років дана система себе вичерпала, і стала очевидною необхідність реформ в економіці країни. Питання про необхідність реформування грошової системи та системи ціноутворення було розглянуте на грудневому (1956 р.) Пленумі ЦК КПРС. Після цього розпочалась підготовка до неї та розгляд варіантів її проведення. Один з них, автором якого був молодий економіст В. П. Дяченко, пропонував покласти в основу ціноутворення співвідношення між попитом та пропозицією з урахуванням його змін, а також необхідність приведення грошової маси відповідно до товарної.
У січні 1959 р. Президія Академії наук СРСР створила комісію для обчислення вартості товарів і послуг у народному господарстві, яка мала подати свої пропозиції з цього питання вже у березні того ж року. Однак лише через два роки, в березні 1961 р., вона підвела деякі підсумки, які виявилися невтішними. Загалом, до початку 60-х років через відсутність наукових опрацювань та підрахунків запланована грошова реформа не була підкріплена реформуванням фінансової системи та вдосконаленням системи ціноутворення, тому не виправдала очікуваних сподівань.
4 травня 1960 р. була опублікована постанова Ради Міністрів СРСР № 470, яке передбачала проведення в країні грошової реформи шляхом зміни масштабу цін та обміну грошових знаків, що перебували в обігу, на нові. Реформа передбачала контроль над кількістю грошової маси та обмеження емісії грошових знаків. Для досягнення цього необхідно було зміцнити роль грошової одиниці у народному господарстві, але домогтися цього не вдалося. Тому грошова реформа звелась до обміну грошових знаків та встановлення нового курсу рубля. 15 листопада 1960 р. було прийняте урядове рішення про збільшення вартості радянської грошової одиниці шляхом підвищення її золотого вмісту з 0,222 168 г чистого золота, встановленого ще у 1950 р., до 0,987 412 г чистого золота. Новий курс рубля в золоті був обчислений на основі порівняння реального співвідношення купівельної спроможності радянської та іноземних валют по всьому національному продукту. Тобто, національний продукт США та СРСР був обчислений за цінами США у доларах і за цінами СРСР — у рублях, що дало співвідношення 1 долар США = 0,9 рубля.
СРСР. 1 рубль. 1961 р.
Деномінація рубля у співвідношенні 10 до 1 була проведена з 1 січня 1961 р. В обіг були запроваджені грошові знаки нового зразка: державні казначейські білети СРСР номіналом 1, 3 та 5 рублів; білети Державного банку СРСР номінальною вартістю 10, 25, 50 та 100 рублів, а також розмінна монета вартістю 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 50 копійок та 1 рубль. Обмін грошових знаків проводився без обмежень з 1 січня до 1 квітня 1961 р. Завдяки цій акції на ринку значно зменшився обсяг грошової маси, що сприяло скороченню затрат держави, пов'язаних із обслуговуванням грошового обігу. Значні прибутки держава отримала і від заміни паперових грошових знаків монетами, термін використання яких був значно більшим. Крім цього, випуск монет широкого спектру номіналів сприяв запровадженню машин для підрахунку монет, а також автоматів для роздрібної торгівлі. У співвідношенні 10 до 1 були перераховані заробітна плата та пенсії, ціни товарів та послуг, залишки грошових засобів на рахунках у банках та ощадних касах, баланси підприємств, організацій та установ.
Зовнішній вигляд грошових знаків нового зразка суттєво відрізнявся від купюр попереднього випуску. Розмір казначейських білетів та білетів Державного банку СРСР було значно зменшено, більш одноманітним стало їх художнє оформлення. При цьому було збережено основні елементи аверсу та реверсу, що містилися на грошах зразка 1947 р. назва типу грошового знака, державний герб Союзу PCP, дата емісії, числове та словесне позначення номіналу, текст, який засвідчував державне забезпечення грошового знака та застерігав від його фальшування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)“ на сторінці 1. Приємного читання.
