Упродовж 1995 р.—першої половини 1996 р. в економічному розвитку України дедалі відчутнішими ставали стабілізаційні процеси. Темпи інфляції та зростання цін на товари та послуги сповільнилися. За першу половину 1996 р. інфляція знизилася з 9,4 до 0,1 %. Уряду вдалося домогтися сповільнення темпів падіння обсягів промислового виробництва та скорочення валового внутрішнього продукту. Помітною стала тенденція до зростання доходів та заощаджень населення. В липні 1996 p., порівняно з червнем, вони збільшилися на 26 %. Активізувалась і зовнішньоекономічна діяльність. Від'ємне сальдо платіжного балансу України зменшувалося і в другому кварталі 1996 р. становило лише 22 млн доларів США. Все це в сукупності сприяло зміцненню української валюти. На ринку спостерігалося неухильне зростання курсу карбованця до долара США, відбувалася ревальвація обмінного курсу карбованця. Напередодні грошової реформи він стабілізувався на рівні 176,1 тис. карбованців за 1 долар США.
Позитивний стан розвитку економіки країни у першому півріччі 1996 р. свідчив про можливість виконання положень Конституції України щодо запровадження національної грошової одиниці — гривні. Першим кроком на цьому шляху стало опрацювання Концепції проведення грошової реформи, робота над якою розпочалася ще влітку 1995 р. Для цього 11 липня 1995 р. розпорядженням глави Адміністрації Президента України Д. Табачника було створено "Робочу групу з розробки проектів нормативних актів з питань здійснення грошової реформи" на чолі з радником Президента України з питань макроекономіки А. Гальчинським. До її складу увійшли також заступник голови Правління Національного банку В. Терпило, заступник міністра економіки Н. Даниленко та інші керівні працівники міністерств та відомств, а також провідні вчені-економісти. Перед розробниками Концепції поставили завдання розробити основні положення проведення грошової реформи, визначити її завдання, характер, основні етапи, порядок обміну українських карбованців на гривні, зміни масштабу цін та курсу деномінації карбованця. Робоча група доволі швидко вирішила поставлені перед нею завдання і ствердила, що економічні показники дають підстави провести грошову реформу вже у жовтні 1995 р. Попри це, фактори політичного характеру відтермінували її реалізацію на вересень наступного року.
Організацію підготовки та проведення грошової реформи було покладено на Державну комісію з проведення в Україні грошової реформи. У 1995—1996 рр. до її складу входили прем'єр-міністри України Євген Марчук та Павло Лазаренко, голова Правління Національного банку Віктор Ющенко, віце-прем'єр-міністри Віктор Пинзеник, Роман Шпек та ін. Однак весь тягар щодо розробки проектів нормативних актів з питань проведення грошової реформи та оперативного забезпечення її проведення ліг на керівництво Національного банку. 22 липня 1996 р. розпорядженням голови його Правління Віктора Ющенка було створено "Комісію Національного банку України з проведення грошової реформи в Україні” (голова — перший заступник голови Правління Володимир Стельмах) та "Оперативну групу Національного банку України з проведення грошової реформи в Україні" (голова — заступник голови Правління О. І. Кіреєв), які розробили проекти законодавчих актів та пакет нормативних документів щодо порядку проведення грошової реформи. В процесі підготовки значна робота проводилась у всіх регіонах країни. Для здійснення обмінної операції карбованців на гривні було утворено 92 тис. комісій з обміну грошових знаків, які діяли на підприємствах, в організаціях та установах, функціонувало понад 10 тис. обмінних пунктів. Усі банківські установи та підприємства зв'язку були забезпечені достатньою кількістю гривневої грошової маси. Проводили й інші підготовчі заходи як організаційного, так і пропагандистського характеру. Станом на 1 вересня 1996 р. банківська система України була повністю підготована до проведення грошової реформи.
Засади грошової реформи були визначені Указом Президента України "Про проведення грошової реформи в Україні" від 25 серпня 1996 р. Наступного дня було видано наказ голови Національного банку України про
Голова Правління Національного банку України В. А. Ющенко
Україна. 10 гривень. 1992 р.
заходи, спрямовані на виконання Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. "Про грошову реформу в Україні". Своїм указом Президент постановив з 2 вересня 1996 р. провести в Україні грошову реформу і запровадити в обіг національну грошову одиницю — гривню, сотою частиною якої було визначено копійку. З цього дня Національний банк України випускав в обіг банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 та 100 гривень, а також розмінну монету номіналом 1, 2, 5,10, 25 та 50 копійок. Одночасно припинявся випуск банкнот та монет з позначенням номіналу в українських карбованцях, які підлягали обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню.
До 16 вересня 1996 р. в готівковому обігу на території України паралельно функціонували гривні та українські карбованці, останні поступово вилучалися з обігу. Положення Указу Президента наголошували на без конфіскаційному характері грошової реформи. З огляду на це, до 2 вересня 1996 р. органи виконавчої влади, юридичні особи, інші суб'єкти господарювання були зобов'язані провести перерахування у гривні ціни, тарифи, заробітну плату, стипендії та інші грошові виплати населенню без будь-яких обмежень, вилучень і конфіскацій, з округленням їх до 1 копійки. Одночасно у гривні переводились кошти юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання, що перебували на рахунках у банківських установах, а також всі види заощаджень населення, котрі зберігалися у комерційних та державних банках. З 2 вересня 1996 р. усі грошові виплати населенню мали проводитись лише у гривнях.
Обмін готівкових українських карбованців здійснювався з 2 до 16 вересня 1996 р. без стягнення будь-якої оплати за це. При цьому суми до 100 млн карбованців обмінювалися на готівку, а решта грошей вносились на спеціальні банківські рахунки. Державній комісії з проведення в Україні грошової реформи та комісіям з проведення грошової реформи на місцях було надано право в окремих випадках вирішувати питання щодо обміну українських карбованців на гривні громадянам, які з поважних причин не змогли його здійснити. Як правило, термін обміну карбованців на гривні для цієї групи населення продовжувався до 15 жовтня 1996 р. Надалі українські карбованці на гривні обмінювали лише регіональні відділення Національного банку України (до 31 грудня 1997 р.). Комісіям з проведення грошової реформи також надавалось право вирішувати всі спірні питання, що виникали в процесі обміну.
Національний банк України мав визначити офіційний валютний (обмінний) курс гривні, зважаючи на валютний (обмінний курс) напередодні проведення грошової реформи та курс обміну українського карбованця на гривню. Кабінету Міністрів України було доручено визначити порядок оформлення державними цінними паперами сум компенсації населенню втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та установах колишнього Укрдержстраху станом на 2 січня 1992 р. Погашення цих цінних паперів передбачалось розпочати у 2000 р.
З метою реалізації Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" Правління Національного банку України та Державна комісія з проведення в Україні грошової реформи видали відповідні накази, інструкції та рішення, які були обов'язковими до виконання всіма відповідними центральними міністерствами і відомствами та органами місцевої влади. Завдяки їх чітким та своєчасним діям, грошова реформа була проведена згідно з накресленим планом у встановлений термін.
Один із найскладніших моментів грошової реформи — обмін українських карбованців на гривні. Станом на 3 вересня 1996 р. було випущено 338.1 трлн карбованців. Більшість цієї суми перебувала на руках у населення і лише 19,1 трлн зберігалися у банківських установах. Для обміну карбованцевої маси функціонували створені напередодні грошової реформи обмінні пункти (понад 10 тис), які діяли у банківських установах, на залізничних вокзалах, морських та річкових портах, в аеропортах. На підприємствах, в установах та організаціях, на яких працювало понад 100 осіб, обмін грошей проводили спеціально створені для цього комісії. Вони збирали карбованцеву готівку працівників і в триденний термін через банківські установи обмінювали її на гривні. За час проведення реформи, з 2 по 16 вересня 1996 р., з обігу було вилучено 327,9 трлн карбованців. З 17 вересня функціонування карбованців у готівковому обігу припинилося. Найбільше грошей було обміняно через банківські установи —199.2 трлн карбованців (74 % загальної суми). Станом на 1 січня 1998 р. було обміняно 331,4 трлн карбованців, або понад 98 % карбованцевої готівкової маси. Середня сума обміняних на гривні карбованців у розрахунку на одну особу становила 17,6 млн крб.
З 2 вересня 1996 р. на грошовому ринку України з'явилися нові грошові знаки номінальною вартістю 1, 2, б, 10, 20, 50 та 100 гривень, а також розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 та 50 копійок.
Українська гривня новітнього часу пройшла тривалий процес творения. Ще на початку квітня 1991р., за розпорядженням Голови Президії Верховної Ради УРСР Л. М. Кравчука, групі провідних київських художників було запропоновано розробити ескізи нової української національної валюти. До складу цього творчого колектив увійшли народний художник України О. Данченко, заслужені діячі мистецтв України В. Пере-вальський, В. Чебаник, заслужені художники України В. Юрчишин, С. Якутович та В. Лопата. Науковим консультантом став С. Білокінь. Невдовзі митці представили ескізи грошових купюр, які було затверджено 11 травня 1991 р. на засіданні за участю членів Комісій Верховної Ради України з питань економічної реформи й управління народним господарством (голова Комісії В. Пилипчук) та з питань культури і духовного відродження (голова Комісії Л. Танюк), а також представників Національного банку України. Згодом ескізи розглянула і схвалила Президія Верховної Ради України. Остаточно номінальний ряд грошових купюр із тематичними зображеннями було сформовано після прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України. Це відбулося на засіданні Комісії з питань економічної реформи й управління народним господарством 11 вересня 1991р. Саме тоді номінал З гривні було замінено на 2, а 25 — на 20. Для банкноти вартістю 1 гривня було прийняте наступне зображення: на лицевому боці — портрет князя Володимира Великого, на зворотному — руїни Херсонесе; для 2-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет князя Ярослава Мудрого, на зворотному — Софійський собор у Києві; для 5-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет гетьмана Богдана Хмельницького, на зворотному — церква в селі Суботові; для 10-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет гетьмана Івана Мазепи, на зворотному — Києво-Печерська Лавра; для 20-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет письменника Івана Франка, на зворотному — Львівський театр опери та балету; для 50-гривневої купюри: на лицевому боці — портрет видатного історика та політичного діяча Михайла Грушевського, на зворотному — будинок Верховної Ради України; для 100-гривневої купюри: на лицевому боці портрет українського генія Тараса Шевченка, на зворотному — пам'ятник Володимиру Великому в Києві та історико-архітектурний заповідник "Софія Київська". Тоді ж були затверджені ескізи не запроваджених під час грошової реформи 1996 р. банкнот номіналом 200 гривень. На їх лицевому боці — портрет поетеси Лесі Українки, а на зворотному — замок Любарта в Луцьку. Василь Лопата працював також над ескізами 500 та 1000 гривневих купюр. На першій з них він пропонував вмістити портрет мислителя і філософа Григорія Сковороди та зображення Києво-Братської школи, на другій — портрет митрополита Петра Могили на тлі будівлі Києво-Могилянської колегії.
Невдовзі після затвердження ескізів гривневих банкнот розгорнулася конкурентна боротьба між іноземними компаніями за виконання замовлення на виготовлення українських грошей. З-поміж декількох американських, канадських та швейцарських фірм було обрано канадську "Canadian Bank Note Company". Перед нею було поставлено завдання: за максимально короткий термін — п'ять місяців — завершити виконання замовлення. Президент фірми Джон Р. Арендс з відповідальністю поставився до цього і створив усі умови для вчасного виконання робіт. До роботи над українськими грошовими знаками були залучені провідні фахівці фірми, а також запрошені спеціалісти. Так, над виготовленням кліше для друку банкнот вартістю 1 та 2 гривні працював канадський гравер Ів Беріл, а купюри номіналом 5, 10 та 20 гривень виготовив запрошений з Англії знаний гравер Блен Бенкс. У роботі над виготовленням українських грошей найактивнішу участь брав український художник Василь Лопата, який у складі української урядової делегації в жовтні 1991 р. прибув до Канади. Окремі елементи оформлення банкнот виконав український дизайнер Б. Максимов. Роботи над створенням українських грошей у Канаді тривали до 27 грудня 1991 р.
Оскільки Президія Верховної Ради України встановила термін запровадження гривні в обіг на перше півріччя 1992 р., а канадська фірма не була в стані вчасно виготовити достатню кількість банкнот всього номінального ряду, 18 січня 1992 р. Національний банк України уклав контракт на виготовлення купюр вартістю 50, 100 та 200 гривень з відомою англійською фірмою "Thomas De La Rue Company Limited". На відміну від купюр українських карбованців, гривневі банкноти друкувалися на високоякісному папері і мали низку захисних засобів від підробки: водяний знак, захисну стрічку, рельєфні елементи, райдужний друк, антисканерну сітку, кодове зображення, мікротекст, знак для сліпих, видимі та невидимі захисні волокна, флуоресцентний та магнітний номер, прихований номінал, суміщений малюнок та ін. Іноземні фірми вчасно виконали замовлення на виготовлення купюр української національної валюти, яка була доставлена в Україну і зберігалася в сховищах Національного банку. Однак погіршення економічної ситуації в державі, наростання інфляційних явищ та низка інших причин соціального та політичного характеру змусили уряд відкласти запровадження у грошовий обіг гривні. І лише
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки“ на сторінці 1. Приємного читання.
