Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

Нумізматика

Після захоплення у 1349 р. більшої частини Галицько-Волинського князівства Польщею, король Казімір III та король Угорщини Людовік (Лайош) І у наступному році в Буді уклали угоду щодо подальшого статусу Галицької Русі. На підставі так званого історичного права обидва володарі визнали суверенітет Угорщини над цими землями. Разом з тим, згідно з попередніми домовленостями щодо успадкування трону в обох державах (Вишеградська угода 1339 р.), управління Королівством Русі передавалось польському королю. У випадку подальшої відсутності синів у Людовіка І та Казимира III після смерті одного з них укладалась польсько-угорська персональна унія, і в обох державах мав панувати монарх, який залишиться живим. Після нього трон мали спадкувати дочки Людовіка. Якщо б у Казимира III народився син, Угорщина могла б викупити у Польщі галицькі землі за 100 тис. золотих флоринів (близько 50 тис. кіп празьких грошів).

Упорядкувавши з угорським королем політико-правові аспекти щодо володіння галицькими землями, Казимир III упродовж тривалого часу змушений був відстоювати своє право на них у війнах з литовським князем Дмитром-Любартом Гедиміновичем. Останній, посилаючись на родинні зв'язки з представниками роду Романовичів (він був зятем князя Льва II Юрійовича), претендував, принаймні, на частину галицько-волинської спадщини. Внаслідок тривалих і виснажливих для обох сторін воєнних дій, у вересні 1352 р. на два роки було укладено перемир'я, за умовами якого галицькі волості (львівська, перемишльська, саноцька та галицька землі) перейшли під владу Казимира III, а волинські уділи (володимирська, луцька, белзька, холмська та берестейська землі) залишилися за Любартом. Намагаючись зміцнити своє становище в Галицькій Русі, польський король відразу ж вжив ряд заходів політичного та соціально-економічного характеру, спрямованих на утвердження свого панування. Зокрема, підтримувався процес урбанізації краю, до управління залучались іноземні колоністи, які мали стати опорою для польської адміністрації. Розвиток товарно-грошових відносин, розширення східної торгівлі, поступове включення західноукраїнських земель у систему спільного ринку країн центрально- та східноєвропейського регіону вимагали забезпечення достатньою кількістю готівкової монетної маси різних номіналів, поява якої була необхідною для повноцінного функціонування торгівлі. Адже окрім повновартісних празьких грошів, населення майже не користувалося іншою монетою. Немаловажним було й те, що монетна емісія приносила значні прибутки монетним сеньйорам. Не можна применшувати і політичні аспекти монетного карбування. Адже використання права монетної регалії свідчило про суверенні права монарха над підвладною йому територією. Саме тому відкриття Казимиром III у 1353—1355 рр. львівського монетного двору було закономірним кроком.

Перша згадка про монети львівського карбування датується 1356 р. У грамоті Казимира III, якою він підтвердив надання Львову маґдебурзького права, сума податків з наданих місту земель була визначена у руських грошах — 24 гроші від кожного лану (= 25 га). На той час це вже були звичні монети щоденного вжитку, яким довіряло місцеве населення. На аверсі руських грошиків містилося зображення лева — герба Королівства Русі, навколо якого кругова легенда "MONETA DOI (DOMINI. — P. III.) RUSCIE K (KAZIMIRI. — Р.Ш.)" — ("Монета господаря Русі Казимира"). На реверсі цих монет бачимо ініціал короля — увінчана короною літера "К", вміщена в обрамлення з чотирьох з'єднаних дуг. Навколо кругова легенда "REGIS POLONIE" ("Короля Польщі"). Метрологічні параметри грошиків Казимира III тісно пов'язані з метрологією тогочасних празьких грошів. Середня вага срібних монет львівського карбування становила близько 1,55 г, що відповідало половині гроша, карбованого у Чехії, або краківському півгрошу. Проба монетного сплаву руських грошиків упродовж усього періоду їх емісії залишалася високою і майже незмінною — близько 875-ї. Не змінювалися і їх розміри — 18—19 мм. Монетно-ваговою одиницею було прийнято вважати краківську гривну срібла вагою 197,68 г. З неї карбували 130 руських грошиків.

Крім срібних монет, на львівському монетному дворі карбували й мідні денарії. Для монетної справи середньовічної Європи це було незвичним явищем, але на українських землях певного поширення набули візантійські, а згодом татарські мідні монети. Тому місцеве населення без упередження сприйняло їх появу. Масштаби емісії цих кредитних грошових знаків були незначними, а ареал їх поширення в основному збігався з територією середньовічного Львова. В інших місцевостях мідні денарії, що мали невелику вартість, майже не використовувалися. З огляду на це, можна припустити, що то були лише міські монети, призначені для обслуговування найдрібніших торгових операцій. На їх аверсі вміщувались літери "K"-"R"-"P'' ("KAZIMIRUS REX POLONIAE", тобто "Казимир король Польщі"), вміщені в обрамлення з чотирьох з'єднаних дуг. На звороті — зображення королівської корони. Метрологічні параметри мідних денаріїв мають досить широкі рамки. їх вага коливається від 0,395 до 1,475 г. Через брак джерел важко встановити співвідношення між мідним

Грошик Казимира III. Срібло. Львів. 1353—1370

Грошик Казимира III. Срібло. Львів. 1353—1370

денаріем та срібним грошиком. Імовірно, спочатку на грошик йшло 6, а згодом — 8 денаріїв. Загалом же масштаби монетної емісії на львівському монетному дворі за часів Казимира III були незначними, про що свідчить невелика кількість його грошиків та денаріїв у складі монетних скарбів.

Після смерті Казимира III у 1370 p., згідно з попередніми домовленостями, Людовік Угорський став королем Польщі. Відразу ж одним з головних завдань він поставив перед собою повернути до складу Угорщини Галицьку Русь, де вже міцно утвердилась польська адміністрація. Щоб приспати пильність краківських можновладців, він на перших порах особисто не втручався у галицькі справи і навіть припинив функціонування львівського монетного двору. Наступним кроком стало призначення намісником Королівства Русі у жовтні 1372 р. князя Владислава Опольського — вихідця з бічної гілки польської королівської династії П'ястів, що мало імпонувати краківським можновладцям. Крім того, новий намісник ще з дитинства був приятелем угорського короля і посідав важливі посади — палатина Угорщини та жупана Братислави. Намагаючись утвердити своє становище як самостійного правителя з усіма атрибутами спадкового монарха, він прийняв титул "князя, господаря і дідичного пана Русі на вічні часи", видавав привілеї на право володіння землями, населення краю склало йому присягу на вірність тощо. Користувався Владислав і правом монетної регалії. Він відновив діяльність львівської монетарні, яка не працювала у 1370—1372 pp. Як і за часів Казимира III, основними номіналами, які тут карбували, були срібні грошики та неповновартісні мідні денарії, що виконували роль розмінної монети. Ареал їх використання надалі був обмежений Львовом та його найближчими околицями. Руські грошики Владислава Опольського, на відміну від монет Казимира ПІ та Людовіка Угорського, характеризуються великою кількістю типів.

У 1372 р. при виготовленні грошиків першого типу було використано штемпель реверса монет Казимира III зі зображенням герба Королівства Русі — лева і пропущеною літерою "N" у першому слові легенди— "MONETА". На аверсі всіх типів цього номіналу вміщено ініціал правителя — літера "W" та кругова легенда "WLADISLAUS DUX" ("Владислав князь"). При цьому над ініціалом відсутнє зображення корони або князівської шапки, що може свідчити про певне обмеження суверенних прав Владислава Опольського. Найчисленнішими з руських грошиків цього володаря є монети з круговою легендою "MONETA RUSSIE" ("Монета Русі") на реверсі, які випускалися у 1373—1376 pp. На підставі іконографічного аналізу обох типів грошиків можна стверджувати, що їхні штемпелі виготовлені одним майстром, який працював на монетному дворі ще за часів Казіміра III. У 1376—1378 рр., наприкінці першого періоду правління князя Владислава у Львові, змінився порядок розташування легенд аверса та реверса його грошиків. Навколо ініціала вміщується напис "MONETA RUSSIE", а навколо лева — "WLADISLAUS DUX". Метрологічний аналіз руських грошиків 1372—1378 рр. свідчить про доволі значну різницю ваги монет окремих типів. Так, для екземплярів першого типу вона становила близько 1,29 г, найбільш поширеного другого — майже 1,26 г, а останні емісії важили близько 1,16 г. При цьому проба монетного сплаву залишалася майже незмінною — близько 875-ї.

За Владислава Опольського мідні денарії львівського карбування іконографічно та метрологічно нагадували однотипні монети часів Казіміра III. На їх аверсі вміщено ініціал князя — літеру "W", на реверсі — корону. Як і на срібних грошиках, ініціал не увінчаний короною або князівською шапкою. Незначна кількість відомих екземплярів (бл. 30 шт.) свідчить про незначні масштаби їх карбування.

Наприкінці 1378 р. Людовік Угорський дійшов висновку, що Владислав Опольський виконав поставлене перед ним завдання, тобто настав час передати галицькі землі під безпосереднє угорське управління. У грудні того ж року він призначив намісником Галицької Русі свого вельможу Емерика, а Владислав Опольський в обмін отримав далеко не рівноцінну Добжинську землю в Польщі.

Після підпорядкування галицьких земель безпосередньо угорському королю на львівському монетному дворі почали карбувати руські срібні грошики та мідні денарії від імені Людовіка Угорського. Через поспішність при здійсненні емісії використовували збережений штемпель реверса грошиків Владислава Опольського останнього типу. На їх аверсі вміщувався ініціал короля — літера "L" ("LODOVICUS"), навколо якого кругова легенда "LODVICI : R : UNGARIE" ("Людовік : король : Угорщини"). Однак незабаром було зроблено поправку, і всі наступні випуски грошиків випускались з реверсом, на якому вміщено зображення галицького гербового лева, навколо якого кругова легенда "MONETA : RUSSIE". Середня вага цих монет значно нижча від випусків попередніх правителів Галицької Русі і становить близько 1,07 г. Мідні денарії Людовіка майже не відрізняються від монет цього номіналу, що випускалися за часів Казимира III та Владислава Опольського. Змінено лише ініціал володаря, і на аверсі з'явилася літера "L".

Грошик Людовіка Угорського. Срібло. Львів. 1379—1382

Грошик Людовіка Угорського. Срібло. Львів. 1379—1382

Грошик Владислава Опольського. Срібло. Львів. 1372—1378

Грошик Владислава Опольського. Срібло. Львів. 1372—1378

Після смерті Людовіка Угорського у 1382 р. польсько-угорські стосунки значно ускладнились. Краківські можновладці, які були противниками персональної унії з Угорщиною, відмовились визнати владу доньки Людовіка Марії і запросили на польський трон її молодшу сестру Ядвігу. Маючи політичні плани щодо Литви, поляки домоглися укладення у 1385 р. Кревської унії між Польщею та Великим князівством Литовським, а в наступному році відбувся шлюб королеви Ядвіги з великим князем Ягайлом. Водночас важливою постаттю політичного життя Центрально-Східної Європи знову став князь Владислав Опольський — на той час довірена особа угорської королеви Марії. Саме завдяки її сприянню йому вдалося вдруге встановити своє панування у Галицькій Русі. Впродовж 1386 р.—перших місяців 1387 p., скориставшись кризою політичної влади у Польщі та Угорщині, він утвердив своє незалежне становище на галицьких землях. Свідчення цього — випущена в той час на львівському монетному дворі серія руських грошиків. На них вміщено зображення сілезького орла — герба родового володіння князя Вєлюнського князівства та лева — герба Королівства Русі. Поєднання цих гербів мало підкреслити новий статус руських земель як спадкового володіння Владислава Опольського.

Такий розвиток справ навколо Галицької Русі не влаштовував польських правителів. Навесні 1387 р. збройні загони королеви Ядвіги, долаючи незначний опір вірних Угорщині та Владиславу Опольському військ, встановили польське панування над галицькими землями. Політичне врегулювання польсько-угорських суперечок навколо володіння галицькими землями продовжувалося ще декілька десятиліть. У 1398 р. угорський король Сігізмунд визнав право Владислава Ягайла на Галицьку Русь ще впродовж 16 років, а в 1412 р. його було продовжено на невизначений термін.

На час панування Владислава II Ягайла (1386—1434) припадає найбільш активний період функціонування львівського монетного двору епохи середньовіччя, який відновив свою діяльність близько 1389 р. За цього правителя відбулася поступова ліквідація автономного статусу Королівства Русі, що позначилося на оформленні карбованих у Львові монет. На їх аверсі замість ініціала короля — суверена галицьких земель — вміщено зображення орла — герба Польського Королівства, до складу якого вони були інкорпоровані у 1434 p., навколо якого кругова легенда "WLADISLAUS REX". Зображення реверса руських грошиків залишалося незмінним — галицький лев оточений круговою легендою "MONETA RUSSIE". Карбування цих монет, які широко використовувались у балканській та причорноморській торгівлі, мало значні масштаби і відбувалося впродовж тривалого часу. Метрологічні показники цих емісій поступово погіршувалися. Середня вага руських грошиків Владислава Ягайла становила близько 0,95 г. При цьому проба монетного сплаву залишалася високою — в межах 875-ї.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.
  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ