ВСТУП

Нумізматика


Нумізматика в системі спеціальних історичних дисциплін


Нумізматика є однією з спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Термін "нумізматика" виник в епоху середньовіччя у Східній Римській (Візантійській) імперії — він походить від грецького іменника "voμξ", що означає "закон, звичай, право, законний засіб платежу". Похідним від нього е грецький термін "voμιξμα" та римський "nummus" — монета. Саме слово "монета" має латинське походження і виводиться від назви храму богині Юнони-Монети, в якому містився найдавніший у Стародавньому Римі монетний двір.

Початковим періодом історії нумізматичної науки було колекціонування монет. Воно розпочалося ще у Стародавньому Римі, про що свідчать давні автори: історик Гай Светоній Транквіл, поет Овідій та ін. Вони підкреслювали важливість використання монет як засобу пропаганди та історичного джерела. Однак більшість дослідників початки систематичного нумізматичного колекціонування датують епохою Відродження. Відомо, що одним із перших колекціонерів був славетний поет Франческо Петрарка (1307—1374), який у своїх листах згадував про монети римського імператора Веспасіана та імператриці Фаустини. Вже в цей ранній період розвитку нумізматики дослідники, опрацьовуючи монети, неминуче робили певні історичні спостереження та узагальнення. Нумізматика стала сукупністю знань, необхідних для колекціонування монет, їх елементарного визначення та найпростішої систематизації. Джерелом для поповнення колекцій були знахідки скарбів та поодиноких монет античної епохи. При цьому зі скарбів відбирались найбільш рідкісні та найкраще збережені екземпляри, решту ж монет здебільшого перетоплювали у тиглях ювелірів. Саме тому на цьому етапі розвитку нумізматики колекціонування завдало значної шкоди науці. Тоді ж розпочалася і торгівля монетами. У першій половині XIV ст. відомим торгівцем продукцією античних монетарень був венеціанський купець Ольв'єре Форцца. Згодом, наприкінці XVI ст., було започатковано проведення монетних аукціонів", які з XIX ст. стали регулярними. В процесі їх підготовки опрацьовувався значний обсяг нумізматичного матеріалу, публікувалися каталоги, в яких нерідко міститься інформація про монети, чимало з яких на даний час є втраченими для науки. Значний попит на античні монети спричинив виготовлення копій та наслідувань античних монет. Найбільш відомим автором підробок був мешканець італійського міста Падуя Джованні Кальвіно (1500—1570), який створив кілька сотень монетних штемпелів для карбування бронзових монет римських імператорів. Ці так звані падуанці присутні у багатьох музейних та приватних колекціях, але, завдяки специфічним рисам карбування, їх легко відрізнити від справжніх римських монет.

Карбування монет у XVI ст.

Карбування монет у XVI ст.

Найбільш відомими колекціонерами середньовіччя були Жан герцог Беррі (1340—1416), родина Медічі у Флоренції, імператори "Священної Римської імперії" Фрідріх III, Максіміліан І та Фердінанд І, Папа Римський Павло II (1464—1471), угорський король Матяш Корвін (1458—1490), родина Сфорца у Мілані, видатний гуманіст Бразм Роттердамський (1469—1536). Створення їхніх нумізматичних збірок було зумовлене поширенням ідей Ренесансу. Велике зацікавлення їхніх власників викликали портретні зображення на монетах славетних мужів античності — Александра Македонського, Гая Юлія Цезаря, Октавіана Августа та ін., які сприймались як зразок людини-гуманіста. Відтоді монархи європейських держав, представники аристократичних родин, заможні купці, вчені при університетах, а часто і міські власті створювали власні нумізматичні збірки. Немало з них стали основою для найбільших колекцій сучасності. Серед них — Віденський Імператорський Мюнцкабінет, Британський Музей у Лондоні, Лувр у Парижі, Державний Ермітаж у Санкт-Петербурзі, збірка Краківського університету та ін.

У XVI—XVII ст. кількість нумізматичних колекцій суттєво зросла. Нідерландський художник та вчений Губерт Гольц (1526—1587), мандруючи країнами Європи, ознайомився з понад 950 монетними збірками. З кінця XV ст. з'явилася спеціальна нумізматична література, в якій містились описи техніки виготовлення монет, вагових систем античності, встановлювались ціни на старовинні монети, публікувались описи нумізматичних колекцій тощо.

Вали вальцювальної машини

Вали вальцювальної машини

Процес нагромадження нумізматичних матеріалів став особливо активним у XVII— XVIII ст. На той час описи колекцій містили по декілька тисяч одиниць. Так, французький нумізмат Г. Е. Мійонне (1770—1842) описав понад 50 тис. античних монет.

На цей час припадає початок формування монетних збірок на українських землях. Актові книги Львівського магістрату містять відомості про те, що львівські міщани цікавилися старовинними монетами. Зокрема, відомий представник патриціату м. Львова Ян Алємбек був власником кількох сотень давньогрецьких та давньоримських золотих та срібних монет. Значними колекціями античних монет володіли також львів'яни Христофор Брем та шляхтянка Софія Могилянка. Впродовж XVIII—XIX ст. значні колекції монет та медалей були сформовані у Львівському та Київському університетах, Кременецькому ліцеї, Національному Закладі ім. Оссолінських у Львові, Ставропігійському Інституті, Науковому Товаристві ім. Шевченка та ін.

З 1753 р. створювалася колекція Британського Музею. Нині у її складі налічується більше 650 тис. монет, 150 тис. з них становлять давньогрецькі та давньоримські монети. З 450 тис. екземплярів складається колекція Кабінету медалей Паризької Національної бібліотеки, в основі якої лежать колекції французьких королів Франциска І, Генріха II, Карла IX і Людовіка XIV. У XIX—XX ст. вона поповнювалася головним чином за рахунок дарів приватних осіб. Так, відомий нумізмат Ф. де Сольсі подарував 7 тис. монет. Однією з найдавніших (заснована ще в XV ст. імператором Фрідріхом III) є Федеральна збірка монет, медалей та грошових знаків Австрії (колишній Віденський Імператорський Мюнцкабінет), що налічує понад 500 тис. одиниць. У XIX ст. їй було передано низку монетних знахідок, виявлених на території Галичини та Буковини. Значна кількість нумізматичних пам'яток, що проливають світло на історію грошового обігу України, зберігається у найбільших російських колекціях — Державному Ермітажі у Санкт-Петербурзі (близько 1 млн. 200 тис. монет та медалей) та Державному історичному музеї у Москві (1 млн. 623 тис. грошових знаків). Саме в цих збірках є найбільше монетно-вагових гривен та княжих монет епохи Київської Русі. Сюди ж потрапила основна частина монетних скарбів, виявлених у XIX—XX ст. на українських землях, що входили до складу Російської імперії.

Нагромадження значної кількості нумізматичних матеріалів зумовило появу низки праць історико-нумізматичного характеру, які започаткували якісно новий етап у розвитку нумізматики — етап наукової систематизації. Перший — географічний — порядок опису монет належить французькому досліднику Жану Пеллерену (1762). Однак засновником наукової нумізматики вважають директора Імператорського Мюнцкабінету у Відні, професора класичної археології Віденського університету Иосифа Ілларія Еккеля (1737—1798). У праці "Doctrina numorum veterum" ("Вчення про древні монети"), вісім томів якої було опубліковано у 1792—1798 рр., Еккель запровадив наукову систематизацію монет на основі історично-географічного принципу. За схемою Еккеля, монети послідовно розміщувалися відповідно до розташування монетних дворів за годинниковою стрілкою вздовж берегів Середземного моря, починаючи від Іспанії, далі північним узбережжям до Італії, Балканського півострова, Малої Азії і країн Східного Середземномор'я та Північної Африки. Всередині окремих областей нумізматичні пам'ятки систематизувались за хронологічним принципом із урахуванням географічного розташування монетарень (з півночі на південь). Крім цього, Еккель розробив основи монетно-вагових систем, описав найбільш вживані способи карбування монет, опрацював еволюцію систем номіналів, що сформувалися в античну епоху тощо. Він уперше застосував нумізматичний матеріал при вивченні питань політичної історії та історії культури. Створена Еккелем схема систематизації нумізматичних матеріалів до цього часу не втратила свого значення. Так, на її основі сучасними дослідниками проводиться систематизація монет античних колоній, заснованих греками у Північному Причорномор'ї.

Наприкінці XVIII ст. у європейських навчальних закладах розпочалося викладання курсу нумізматики. Так, у Львівському університеті з 1784 р. його викладав учень і послідовник Еккеля професор Готфрід Уліх. У1792 р. він опублікував перший у Східній Європі курс лекцій з нумізматики. Згодом цей предмет у Львівському університеті читав професор Фома Вучіч.

Найбільшого піднесення нумізматична наука досягла у XIX ст. Розвиваючи засади системи Еккеля, австрійський юрист та нумізмат, професор університету у Празі Йозеф Мадер (1754—1815) започаткував систематизацію середньовічної нумізматики. Над цією проблемою працювали також Христіан Томсен (1788—1865) та Герман Гроте (1802—1896). Завершили систематизацію монет середньовіччя та нового часу Артур Анжель та Раймонд Серрюр, які у 1891—1905 рр. опублікували свою тритомну працю.

Перші наукові розвідки з нумізматики українських земель з'явилися у першій половині XIX ст. їхніми авторами були X. Френ, П. Савельев та В. Тізенгаузен, які вивчали обіг арабських дірхемів у Східній Європі у VIII—X ст. Пізніше цю проблему досліджували А. Марков та Р. Фасмер. Останній, зокрема, сформулював чітку, науково обґрунтовану періодизацію обігу арабських монет на грошовому ринку Київської Русі.

Важливим етапом розвитку української нумізматичної науки стало опрацювання та публікація топографії монетних знахідок. Одним із перших діяльність у цьому напрямі розпочав відомий український історик Володимир Антонович. Будучи професором Київського університету св. Володимира, він одночасно завідував нумізматичною колекцією цього навчального закладу і опрацьовував монетні скарби, які передавалися до її складу. У другій половині XIX — на початку XX ст. було видано топографії монетних знахідок окремих губерній: Київської (М. Біляшівський, 1889), Харківської (В. Данилевич, 1905), Катеринославської (В. Данилевич, 1904), Чернігівської (В. Шугаєвський, 1915), Волинської (В. Орлов, 1885).

Значна частина наукового доробку вчених-нумізматів присвячена вивченню найдавніших монет Київської держави княжих часів — златників та срібляників. V 1882 р. російський нумізмат І. Толстой опублікував фундаментальну монографічну працю, в якій розшифрував легенди та зображення цих монет, обґрунтував причини та обставини їх карбування тощо. Висновки автора, попри неодноразові спроби їх перегляду, значною мірою залишаються актуальними і в наш час. Важливою подією для нумізматики українських земель епохи середньовіччя стало видання у 1983 р. каталога монет Київської держави X—XI ст., який підготували працівники Державного Ермітажу у Санкт-Петербурзі І. Спаський та М. Сотникова. Питання грошового обігу на українських землях у IX—XIV ст. вивчали відомі дослідники А. Ільїн, Г. Корзухіна, М. Котляр (проблеми обігу монетних злитків-гривень), В. Янін (питання так званого "безмонетного періоду") та ін.

Проблеми грошового обігу на українських землях в епоху пізнього середньовіччя та нового часу відображені у численних працях члена-кореспондента НАН України М. Котляра, який досліджував структуру грошового ринку та систему грошової лічби і створив першу топографію монетних знахідок, виявлених на території України. Окремими аспектами української нумізматики цього періоду цікавились М. Брайчевський, В. Кропоткін, Д. Шелов, П. Каришковський, А. Зограф, В. Анохін (грошовий обіг та монетна справа античної епохи), А. Сіверс, В. Рябцевич, Н. Соболева, Г. Козубовський, А. Крижанівський (історія грошового господарства українських земель XIV— XV ст.), М. Котляр, В. Шугаєвський, В. Зварич, Р. Шуст, В. Шлапінський (структура грошового

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВСТУП“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП
  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ